YouTube-тренди

Компанія Google опублікувала рейтинг найпопулярніших відео та кліпів на YouTube в Україні. Перелік не здивував і був очікуваним. Він вкотре підкреслив прив’язку суспільства до російського і неякісного продукту, життя трендами Росії та несприйняття українського.

Варто зазначити, що йдеться про загальні тренди, але навіть за останній рік зросла кількість і українського відео на платформі, і українців, котрі дивляться його, а головне – підтримують гривнею.

Головне, що українське

Комплекс меншовартості – це практично національна ідея українців. Ми тішимось малим, головне, щоб було – «неважливо, яка якість, головне – українською». Ось це міряння важливості/неважливості продукту тільки через мову створює проблему. Тому що нам нав’язують як сучасну українську культуру продукт, який має мало спільного з нею.

Саме тому такий артист як Wellboy і його пісня «Гуси», яка теж потрапила у тренди, викликали захоплення в багатьох українців. Які нічого, крім кількох його пісень, не чули й тішать себе думкою, що він співає для молоді українською. Хоча сам артист не зовсім так говорить про мову виконання і спілкування, але про це нижче.

Wellboy та його музика існують у двох паралельних реальностях. В одній – це просто музика, «попса», яка має свою аудиторію, не має обмежень для існування та звучання, а місцями її навіть можна назвати хорошою. В іншій – це продукт, який стає джерелом та інструментом поширення стереотипів, нав’язування певного образу провінційності для сучасної української культури.

У кожного свій смак

Сенсу обговорювати вподобання людей немає. У кожного свої смаки та пріоритети. Хтось фанатіє від «Кому вниз», інші від «Паліндрома», для когось Поплавський – еталон співака, а Ані Лорак – справжня народна артистка. Але важливо: що артисти пропагують, з ким працюють, на кого і як впливають. І тут з Wellboy не все так просто.

Вакуум

Проблема в тому, що музика й артисти не існують у вакуумі й не відділені від суспільства. Зараз не можна випустити реліз, стати популярним, їздити тільки на концерти та збирати зали завдяки якості продукту. Для того щоб подобатись, щоб тебе слухали, ти постійно маєш бути в інформаційному полі, транслювати якісь сенси, ходити на ефіри і бути на зв’язку в соцмережах (TikTok визначає, хто популярний).

Відповідно твоя популярність перетворюється не на великі вичитані чи змонтовані інтерв’ю раз у квартал, як 20-30 років тому, а на щоденний потік інформації. Артист щодня стає ретранслятором інформації певної якості для своєї аудиторії.

Раніше артисти змагались якістю звучання, голосу, текстів, а зараз – крикливістю та цікавістю образів. Тому їхня музика та пісні – це тільки частина, і не найбільша, від того, що приваблює і цікавить аудиторію. Аргумент «він співає українською, і добре» не працює. Бо цією українською транслюють певний образ та стереотипи й упередження про українців, провінцію і культуру.

Актуальна українська

Wellboy говорить про те, що висловлює свої думки «актуальною українською». Актуальна українська? Люди, які нападають на політиків та службовців за помилки з наголосами у словах, тепер кажуть, що це нова українська культура.

Між Моргенштерном та Wellboy немає жодної різниці. Бо обидва не несуть нічого важливого для української культури й суспільства. Вони – про простоту, кліпове мислення і тренди, але не про розвиток. Єдина розбіжність між ними, що Моргенштерн – це чітко виражена російська культура, а Wellboy спекулює на українськості. Першу можна відкинути як чужу, а друга притягає, бо ніби рідна.

Мовні пуристи воюють з бойківським, лемківським чи іншими етнічними говорами, але чомусь на суржик та свідоме знищення української мови закривають очі. Парадокси українського суспільства. Напевно, якщо Путін скаже, що суржик знищив російську мову, то його зроблять другою державною в Україні, бо це ж проти Росії. Чому акцент на суржику? Бо так спілкується артист з аудиторією, такою мовою він продукує більшість свого контенту, і музика тут тільки частинка.

Звичайно, можна тішитись, що українські артисти чи ютубери стають популярними, говорячи суржиком. Крім Wellboy, є ще група Курган&Aгрегат, яка популярна в мережі. Про неї роблять великі матеріали, її учасників подають як представників глибинки та культури 90-х. Вони також говорять та співають «актуальною українською», тією, яка свідчить про безкультур’я й ідентифікацію з провінцією, про спадок СРСР.

КДБ віддало наказ

У СРСР могла існувати тільки велика російська культура, іншої не існувало. Українська принижувалась, виставлялась на сміх та подавалась як сільська і меншовартісна.

У КДБ працювали суперпрофесіонали, які робили свою роботу з розрахунком на десятки років. Тоді ще не було соцмереж, в основу для будь-якої дезінформації треба було закладати аргументовану і серйозну базу, якої вистачило б на роки. Українська культура в інтерпретації радянських спецслужб – це завжди провінція, село, розвага, алкоголь, простота та вульгарність.

І ці наративи працюють досі. Нам подають як сучасну українську культуру артистів, що не говорять українською, селюків і провінціалів. Жанр «провінціал» – так про свою пісню говорить сам артист. Ось це піднесення провінційності, навіть маргінесу та недосвідченості, до п’єдесталу української музичної культури вражає. Вражає з негативного боку, бо роблять це люди та ЗМІ, які протиставляють його попсі й наголошують на українськості цього продукту. Не кажу, що провінційність – це погано. Погано, коли її так підносять і називають сучасною українською культурою. Також провінційність є різною і несе різні сенси чи традиції. Wellboy – це людина, яка намагається наслідувати російський продукт і те, що відбувається в соцмережах, а потім видати це за провінційну культуру.

Наголос в медіа на компліментах артисту на черговому ТВ-шоу від Андрія Данилка показує нашу недалекість. Мало того, що ТВ-шоу стало джерелом «якісного» продукту для людей, так за авторитет визнають слова артиста, який роками насміхався з українців та українського.

Крутіше, ніж ранній Dzidzio – теж так собі аргумент, бо це прямо боротьба несмаку й рагульства на українському культурному дні. Хоча ранній Dzidzio – це більше насмішка з попси й намагання показати, яка вона недолуга. В історії з Wellboy цього немає. Це подається як сучасна українськість.

Рагульське українство

Пісня – це тільки частина сучасної роботи артиста. Із цього хлопця пре несмак, відсутність освіти та провінція, а не українська культура. Але сам Wellboy та його діяльність – це не українська культура провінції та глибинки. Це прояв відсутності культури, відсутності розвитку, відсутності відчуття смаку, навіть безкультур’я і низький інтелектуальний рівень. Чому культура провінції – саме це? Невже немає довшої традиції чи інших образів. Є, але їх не продаси, бо це не треш і не розвага на кожен день.

Продюсер Wellboy Юрій Бардаш не так давно розповів, що «почав шукати у собі українство», і практично відразу став працювати із цим артистом. Ось так він бачить українське та українство. Звичайно, що мова – це важливо, але ще має значення, як її використовувати та інтерпретувати, який образ нею говорить та що він несе у маси. І якщо ви вважаєте, що говоріння про розмір жіночих грудей – це сучасна, якісна українська культура, бо відбувається українською мовою, то це проблема (його друга пісня «Вишні» саме про це).

Не варто у протистоянні з Росією та її продуктами вважати успіхом те, що хтось співає українською. Важливо, що ця людина робить, які сенси транслює, з ким працює, які моделі поведінки популяризує.