Тільки-но дехто із «заньківчан» повернувся з Канади, як вони знову вирушили у мандри. Цього разу до польського Ольштина. Актори і їхній оркестр «запакували» два автобуси і вирушили в гастролі. До місцевого театру привезли три вистави.
Зазвичай на Дні українського театру, які відбуваються в Ольштині раз на два роки - і так вже двадцятиліття - сходяться українські родини. В цьому містечку їх зо дві сотні. Це ті, що стали заручниками операції «Вісла».
«Тепер здоров'я мені не відповідає. А як був колись здоровий, жоден театр, жоден виступ не оминав», - розповів учасник операції «Вісла» Максим Козак.
Майже сімдесят років ті люди, які створили Об'єднання українців у Польщі, зберігають тут українську культуру та мову, тому «заньківчани» привезли їм класику. П'єсу за Шевченком «Назар Стодоля» та «Катерина».
«Катерина - образ збірний, який передає цілу караїну, історію нашої країни, біль нашої країни. Тому, я думаю, воно близьке і для цих людей, які були тут, яких доля закинула далеко від рідної домівки», - додав режисер вистави «Катерина» Богдан Ревкевич.
А ще потішили «Сватанням на Гончарівці». «Заньківчани» тут вже втретє. Однак за стільки років в цьому театрі імені Ярича встигли побувати й театральні трупи з Франківська, Тернополя та Луцька. Все за клопотанням самого Об'єднання українців у Польщі.
«Ми починали з цього театру при іншому керівництві. Пригадую собі це презирство тодішніх влад: що це таке «український театр»? Чи я не пориваюся з мотикою на місяць», - розповів голова ГО Об'єднання українців у Польщі Степан Мігус.
Після операції «Вісла» про український театр там ніхто не знав - лише про радянський. Та тепер заньківчани гастролюють навіть по селах від Гданська і до межі Калінінградської області Росії. Показували там «Саву Чалого», «Наталку Полтавку», «Марусю Чурай». Глядач приходить цілими поколіннями.
«Я знаю людей, яких вже немає, але їхні жінки ще приходять. Бабці. Їхні діти приходять і цих дітей вже діти приходять. Я пам'ятаю тут навіть в мерії грали», - додав художній керівник театру ім. М. Заньковецької Федір Стригун.
Це перший рік, коли Дні українського театру підтримало наше Міністерство культури. До цього українцям, що відірвані від рідної землі, доводилося шукати кошти, пишучи різні проекти, навіть до Євросоюзу. А вже торік «заньківчани» та «яричани» підписали договір про співпрацю. А це означає, що і вони частіше до нас приїздитимуть.
«Це дуже важливо у період, коли ми йдемо в напрямку до євроінтеграції, вступу до Європи. Ми не тільки пробуємо продавати там свої товари, а й донести туди свою кульуру, мову і театр», - зазначив директор-розпорядник театру ім. М.Заньковецької Тарас Лисак.
Ідея подобається українцям по обидва боки кордону. Це можна було побачити на їхніх і усміхнених, і заплаканих обличчях.
Ми використовуємо