«Життя мертве»

Український режисер Сергій Лозниця представив на Каннському кінофестивалі свій новий фільм «Лагідна», який бере участь в основній конкурсній програмі. Попри те, що назва збігається із назвою оповідання Достоєвського, картина аж ніяк не є його екранізацію. Сюжет та діалоги повністю оригінальні. Оповідання стало лише поштовхом режисерських фантазій на теми занурення у «мертве життя» російської глибинки.

Щоправда, видатний документаліст Лозниця наполягає, що його фільм не такі вже і фантазії: у цій художній стрічці є чимало сюжетів з реального життя. «Багато що доводилося чути, деякі ситуації траплялося переживати, багато що можна вгадати, побачити щось, що нагадає про сьогодення. Одну з історій я особисто почув у 1984 році в автобусі в Яхромі та буквально відтворив це», - розповів режисер.

Дія картини розгортається в сучасній російській провінції. Головна героїня «Лагідної» (Василина Маковцева) намагається передати чоловікові в у в’язницю посилку. Коли вона повертається, жінка вирушає на пошуки чоловіка. Вона стикається з самоуправством поліції та тюремного керівництва, її принижують та лякають, також їй доведеться зітнутись із реаліями напівкримінальним життям у містечку, де виправна колонія є, за висловом місцевих жителів, «єдиним містоутворюючим підприємством».

Сергій Лозниця у Каннах

Героїня змушена пройти усі кола пекла та зустрітись із великою кількістю персонажів-монстрів, персонажів-знаків, які, утім, зовсім позбавлені схематичності. Безрадісна монохромна картинка тим не менше досконало знята та розіграна. Лозниця, як і у своїй першій ігровій картині «Щастя моє» (до речі, фільм був першим, який представляв Україну в основному конкурсі) продовжує досліджувати, за його словами, життя російської глибинки.

За словами автора картини, він «поставив собі за мету дослідити міфологію російського (екс-радянського) суспільства, культурний контекст і менталітет людей, що населяють цю сюрреалістичну країну».

Лозниця продовжує досліджувати життя російської глибинки

«Я б не міг зняти цей фільм в Україні, наприклад, тому що там просто немає українського кримінального шансону », - зауважив він. Тим не менше Україна присутня у фільмі постійним неназваним бекграундом: мати їде за тілом сина, сподіваючись на гроші, які мають заплатити за його загибель, зекам обіцяють амністію за участь у війні, герой розповідає про пересувні крематорії на лінії фронту тощо...

Також, відзначив Лозниця, у фільмі він хотів висвітлити «прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями людей та станом держави, в якій вони проживають». «Кожен з нас несе відповідальність за те, що відбувається», - вважає він.

Світ фільму «Лагідна» населяють персонажі-монстри

Надзвичайно сильний фільм є плодом спільної роботи Німеччини, Латвії, Литви, Нідерландів, України та Франції. Українську сторону у копродукції стрічки представляє кінокомпанія Solar Media Entertainment, продюсер Сергій Лавренюк.Чи отримає «Лагідна» нагороди Канн стане відомо зовсім скоро : 28 травня журі на чолі з іспанцем Педро Альмодоваром оголосить свій вердикт.