Андрей Шептицький про українську державність

У нас в руках – добре продумана інструкція.

Майже 30 років ми намагаємося побудувати успішну Україну, але все ще ходимо колами спроб і невдач. Бо забуваємо про фундаментальні речі.

Митрополит Шептицький власне про них нам говорить – потрібно його почути, осмислити це в нових реаліях - і застосувати.

Все, що передбачали Іван Франко і Андрей Шептицький здійснилося на практиці: соціалізм став найбільш не-людським режимом, а більшовизм коштував людству десятків мільйонів жертв. Пора вже змудріти і прислухатися до власних пророків.

Андрей Шептицький не лише був «Князем Церкви».

Його мудрість і практичний досвід розповсюджувалися на багато важливих сфер.

Перш за все він дав чіткий дороговказ яким чином і на якому фундаменті будувати майбутню незалежну Україну – нашу спільну Рідну Хату.

Він мав успішний досвід як бізнесовий інвестор, допомагав розвивати українські підприємства як відповідальний учасник, що розділяє ризики та успіхи.

Він був натхненником і організатором кооперативів, вчив людей інвестувати свої мізерні капітали, щоби разом творити конкурентоздатні виробництва. І був їхнім найбільшим інвестором, котрий не дозволяв помилятися і банкрутувати.

Він вчив не «проїдати» отримані кошти, а реінвестовувати їх у розвиток. Тисячі незаможних господарів разом володіли підприємством успішнішим і багатшим, ніж мали місцеві польські землевласники. Ощадливість, підприємливість та реінвестування – власне цим українські кооперативи переважали польських дідичів. Кооперативи «Маслосоюз» і «Центросоюз» контролювали до 50% всього експорту Польщі. Наша продукція конкурувала на європейському ринку з найкращими виробами з Австрії, Швейцарії, Голландії.

Шептицький спонукав інвестувати частину прибутків у розвиток української освіти, культури, соціальної опіки. Він власними коштами підтримував і виучував найбільш талановитих. Освіта, культура і спорт перетворювали пригноблених окупаційним режимом русинів у сміливих, успішних українців.

Шлях Шептицького – це шлях еволюції. Шлях поступового розвитку на міцному етичному фундаменті. Використання всіх легальних можливостей в умовах польської окупації для розвитку українства.

Він не сприймав шляху революції – руйнування і хаосу, не вірив у можливість раптових швидких позитивних змін. І гостро протидіяв будь-яким терористичним актам, бо всяке вбивство протирічить Законам Божим. Тому ослаблює нас і зміцнює ворога.

Допомога Шептицького в організації та фінансуванні військового вишколу українських хлопців була дуже засекреченою діяльністю. Але він розумів потребу мати нову генерацію українських старшин для майбутніх визвольних змагань.

Нам потрібне сучасне прочитання і осмислення інструкцій Шептицького про державне і національне будівництво.

Зараз маємо незалежну Україну. Маємо сучасне освічене населення. Маємо багато людей із досвідом виконавчої, судової та законодавчої влади.

Але ще не досягнули доброго державницького результату. Щораз повторюємо минулі помилки, втрачаємо історичний час і розпорошуємо ресурс нації.

Чи не пора вже припинити експериментувати, сліпо копіюючи різні іноземні підходи? Адже Японія, Фінляндія та інші успішні країни досягли модерного розвитку використовуючи ту саму стратегію, що пропонував Шептицький. Вони адаптували універсальні принципи та успішні рецепти до особливостей своїх нації, створили власні історії успіху.

Чому наші громади не є успішними?

Чому замість демократії маємо олігархат?

На якому фундаменті можемо об’єднати націю?

Читаймо, осмислюймо, творчо адаптуймо поради Шептицького до сьогодення.

І разом будуймо справедливу, модерну, успішну Україну.