Антитерористична бухгалтерія
IQ

Антитерористична бухгалтерія

Війна, політика й економіка погано співвідносяться з системою моральних координат

Максим Віхров, 18 листопада 2014 804 2

Уряд більше не даватиме грошей Новоросії – тепер вже офіційно. Для економіки «республік» це страшний удар, але чи постраждають від цього терористи? Прогнози видаються не надто оптимістичними, але іншого виходу у Києва просто нема. Україна потрапила в ситуацію, з якої неможливо вийти без жертв, в тому числі – невиправданих.

Цвях в труну

З 1 грудня ДНР і ЛНР будуть повністю відрізані від українського бюджету. «Уряд не буде фінансувати терористів, самозванців та пройдисвітів», – заявив Арсеній Яценюк. Відповідну постанову уряд ухвалив у межах виконання мирного плану Петра Порошенка. Фінансову ізоляцію «республік» президент анонсував ще у вересні. «Український бюджет фінансує території, котрі повернули під український прапор,пояснював він журналістам. – Хочете – піднімайте прапор. І майте все, що ми записали у законі про режим місцевого самоврядування. Не хочете? Довгий процес, але ви до цього прийдете».

Пропозицію Києва сепаратисти відкинули. Всупереч Мінським угодам вони провели власні вибори замість запланованих місцевих і продовжили обстріл українських позицій. Тому було запущено «довгий процес» пацифікації Новоросії. Відповідно до постанови уряду від 7 листопада, на території «республік» припиняються усі бюджетні виплати, зокрема дотації для підприємств і пенсії. Власного економічного потенціалу ДНР і ЛНР не мають – без дотацій промисловість Донбасу нічого не варта. Вже зараз падіння виробництва в регіоні сягнуло 50% і навіть 100%, залежно від галузі. Санкції Києва остаточно зламають економічний хребет сепаратизму.

«Республіки» могла б врятувати Росія, але вона постачає туди в основному зброю і трохи гуманітарки. Виплачувати зарплати і пенсії сепаратистським «урядам» нічим. Раніше цю проблему частково вирішував «пенсійний туризм», коли люди отримували свої виплати за межами окупованих територій. Однак у Мінсоцполітики вирішили покласти цьому край – відтепер отримати пенсії та інші виплати зможуть лише зареєстровані переселенці. Бюджетні установи взагалі планується евакуювати з окупованих районів куди подалі. Нині з Луганська і Донецька вже «втекли» 9 вишів. На черзі – інші заклади.

Вогонь по своїх

Безперечно, життя на окупованих територіях тепер дуже ускладниться. Однак для кого саме? По бойовиках санкції Києва вдарили б навесні, коли сепаратизм спонсорувала втікла верхівка режиму Януковича і місцеві олігархи. Скільки б грошей не вивіз з країни Янукович, скільки б не платив своїм губарєвим Ахмєтов, фінансувати повномасштабні бойові дії вони б не змогли. Однак тепер 70% терористів становлять  російські найманці, які мають незалежні джерела фінансування і забезпечення. Тим більше не залежать від українського бюджету регулярні війська РФ. Тож військовий потенціал Новоросії санкції уряду жодним чином не підірвуть.

А от цивільному населенню буде непереливки. Уряд пропонує громадянам покинути окуповані території, але це радше декларація, ніж реальний план дій. На сьогодні чиновники нараховують понад 400 тисяч біженців. Але і їх держава не в змозі забезпечити усім необхідним. Не зважаючи на допомогу волонтерів, більшість з них потерпає від безробіття і відсутності житла. Восени це спровокувало зворотну хвилю міграції: ризикуючи життям, біженці почали повертатися у свої окуповані міста. Що буде, коли в Україну посунуть ще сотні тисяч «пенсійних туристів»? Евакуація бюджетних установ – ідея чудова, але не зовсім реалістична. Вже хоча б тому, що лікарні і комунальні заклади забезпечують життєві потреби місцевого населення і не можуть бути евакуйовані.

Закликаючи мешканців «республік» покинути свої домівки, в уряді забувають, що переселенці досі не мають навіть визначеного юридичного статусу. На днях їм довелося пікетувати адміністрацію президента, аби він підписав закон ««Про забезпечення прав і свобод тимчасово переміщених осіб», ухвалений Радою ще місяць тому. А в Мінсоцполітики і досі не визначилися, кого тими «переміщеними особами» вважати. Відрізавши окуповані райони від бюджету, уряд фактично поставив громадян перед вибором: або голодувати в «республіках», або поневірятися у чужому краю на пташиних правах. Голодного бунту терористам можна не боятися. Що зроблять беззбройні люди проти російських танків і кулеметів?

За що?

Отже, бюджетні санкції Києва вдарять передусім по українських громадянах на окупованій території. Нині в суспільстві поширена думка, що ці труднощі – справедливе покарання мешканців Донбасу за сепаратистські настрої. На жаль, це лише підтверджує вплив російської пропаганди на українську аудиторію – навіть на її патріотичний сегмент.

З весни прокремлівські ЗМІ почали переконувати світ у тому, що сепаратисти користуються масовою підтримкою на Сході України і виражають волю населення. Цей міф спростовували соціологи з КМІСу: навіть у квітні на Донбасі сепаратизму було не більше 30%, а вторгнення російських військ бажали лише 10% населення. Українських соціологів ніхто не почув. Зате всі почули російських терористів, які анонсували, що за незалежність «республік» проголосували мертві, живі і ненароджені. У процедурну чистоту травневого «референдуму» вірять хіба що самі терористи. Парадоксальним чином, на його результати часто посилаються і радикальні патріоти України. Мовляв, треба Донбасу ще й газ перекрити – там же всі «ватнікі».

Експлуатація сепаратистського міфу допомагає виправдати будь-які наслідки бюджетної ізоляції «республік». Якщо мешканці Донбасу – поплічники терористів, уряд має право ними знехтувати. Нехай поголодують – може знов в Україну схочуть. Подібне мислення відгонить сталінізмом. Однак насправді більшість мешканців окупованих територій – не колаборанти, а заручники. Тому санкції уряду проти «республік» нагадують сумнозвісну операцію у Беслані. Разом з тридцятьма терористами, які захопили школу, російські силовики знищили ще трьохсот заручників. Чи можна було уникнути невиправданих жертв, не відомо. Але що вийшло, те вийшло.

Втім, війна, політика й економіка погано співвідносяться з системою моральних координат. Продовжувати фінансування окупованих територій Київ просто не міг. На сьогодні бюджет недоотримав з Донбасу близько 4 млрд грн податків – для переобтяженої війною економіки це дуже відчутна сума. Ще 700 млн грн регіон заборгував за світло і газ. Також на бюджет ліг тягар відновлення звільнених населених пунктів. Нещодавно Кабмін виділив на це 300 млн грн, однак загальна сума навіть за оптимістичними підрахунками сягає 8 млрд грн. Коротше кажучи, грошей для Донбасу в України просто нема. Тим більше, спонсорувати «республіки», які з Україною воюють – це нонсенс. Тому давати етичні оцінки діям українського уряду навряд чи доречно. Вочевидь, кращого способу приборкати терористів у Києва немає. А значить, сотні тисяч мешканців Донбасу знову стануть жертвами складних геополітичних обставин – уже вкотре за цей рік.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук