Бориса Возницького згадуватимуть як справжнього героя

Останній лицар

Головні новини за 23 травняНовини Львова, 23 травня 2012, 22:40 895 0

Він врятував десятки палаців і дерев’яних церков, тисячі мистецьких творів. Він завжди повторював: українці - нащадки древніх цивілізацій. Він змушував українців пишатися своєю культурною спадщиною. Таким згадуватимуть героя України Бориса Возницького.

Він був сильним мистецтвознавцем і науковцем, і разом з тим, як дитина міг тішитися кожній новій знахідці. Якби не Борис Возницький, ми нині не мали б Палацу Потоцьких, Олеського, Підгорецького, Свірзького, Золочівського замків. Він врятував їх від руйнування і людської байдужості. Золочівський замок під опіку Возницького передали чверть століття тому у жахливому стані.

Завідувач Золочівського замку пані Надія, згадує, у палацах Золотої Підкови він чувся як вдома, там ночував, для працівників був як родич і безперервно працював.

Знаходив меценатів для ремонту замків, а часто і сам закочував рукави: копав, прибирав, підмуровував.

Галерею мистецтв і її більше двадцяти філій у музеях і палацах наповнив неймовірно рідкісними шедеврами українського і світового мистецтва, які знаходив в експедиціях ще за радянських часів. Якось навіть підкупив водіїв вантажівок, які за наказом кагебістів мали везли старі книжки і картини на вогнище. Підпільно завернув їх у Галерею мистецтв.

Сідав на мотоцикл і їхав світ за очі, шукати експонати. Так посеред бур’янів біля палацу графа Карла Лянцкоронського у Старому Роздолі знайшов античні скульптури, IV-V століття до нашої ери.

Ці скульптури поселив у Палаці Потоцьких. Борис Возницький першим відкрив світові українського Мікеланджело - Йоана Георгія Пінзеля. Його скульптури прив’язував до свого мотоцикла і так перевозив їх з Тернопільщини до Львова. Пінзеля вишукував і рятував де міг.

У Львові створив музей Пінзеля і домігся того, що ці скульптури поїдуть на виставку у паризький Лувр, але вже без свого рятівника. Він повертав до життя дерев’яні церкви, власними руками витягував з землі артефакти на розкопках у Пласнеську, виривав з вогню старовинні іконостаси. І ніколи жодної речі не забрав у власне помешкання. До останньої години життя щодня з гордістю носив на грудях нагороду Героя України. Жив чесно і скромно, але з неймовірними пригодами і жагою до життя.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук