Чи варто завести шиншилу: 5 цікавих фактів про тварину і її характер

Шиншили, хоч і скромні інтроверти від природи, можуть стати чудовими компаньйонами турботливих і відповідальних опікунів. Ветеринарка Меліса Візерелл, яка спеціалізується на екзотичних видах, розповідає, кому підійде шиншила та які базові правила догляду за нею.

Шиншили: характер

Шиншили сором’язливі від природи, воночас вони дружелюбні і полюбляють бути десь поряд з опікуном. Тому клітку шиншили варто ставити в місці, де люди проводять багато часу.

Маленькі пухнастики насолоджуються щоденною взаємодією зі своєю сім’єю. Спільний час та ігри – це не лише необхідне фізичне навантаження, а й спосіб зміцнити зв’язок.

Ці тваринки дуже соціальні і потребують щоденного догляду, тому не підійдуть тим, хто часто буває у відрядженнях. Також в опікуни шиншилі не згодяться діти, хіба за умови, що батьки інтенсивно включаються в процес.

Шиншила: побутові потреби

Шиншил можна тримати парами або маленькими групами. А от з іншими тваринами вони не можуть жити. Особливо треба уникати сусідства з кролями.

У просторій клітці шиншили має бути годівничка, поїлка, лабіринти та колесо для бігу, паперові «простирадла», спеціальні дерев’яні іграшки для гризіння – зуби шиншил постійно ростуть, а також блоки, за якими тваринка може ховатися.

Їдять шиншили сіно. Та тут варто зважати на те, що в їжі для цих тварин має бути низький вміст кальцію. Також є спеціальний корм для шиншил, що доповнить раціон тваринки. Щодо свіжих овочів, зелені і фруктів, то їх потрібно в невеликій кількості давати тварині раз на тиждень. Тут також діє правило про низький вміст кальцію.

Кілька разів на тиждень шиншила має приймати «пилову ванну» у спеціальному наповнювачі. Це допомагає доглядати за її красивим хутром. Купати у воді чи навіть просто мочити шиншилу не можна, адже вона сохнутиме надто довго, за цей час на шкірі тварини можуть з’явитися запалення.

Шиншила: здоров’я

Шиншилам потрібні щоденні фізичні вправи. Добре для цього підходять спеціальні бігові колеса. Також шиншилам потрібно багато бігати і лазити, тому в клітці має бути спеціальне обладнання для цього.

Тваринку не можна перегодовувати, інакше її здоров’ю загрожує ожиріння.

Перевіряти здоров’я тваринки у ветеринара щороку, якщо не має особливої потреби зробити це поза планом. Варто перевірити загальний фізичний стан, стан зубів, зробити аналіз крові.

Шиншили мають надзвичайно ніжний і крихкий скелет, тому не можна різко брати їх на руки, сильно притискати. Хоча ці тваринки загалом полюбляють поніжитись в обіймах опікуна. Найкраще загорнути шиншилу в рушник або плед, якщо треба взяти її на руки, і рівномірно підтримувати вздовж усього хребта. Це, власне, ще одна причина того, що в опікуни цим тваринам не підійдуть діти.

Топ-5 цікавих фактів про шиншил

Шиншили мають свої секрети і особливості. Ось деякі з них:

• Шиншили народжуються вкриті з хутром, у них одразу працюють зір і слух, що робить їх незалежними змалечку, хоч і важать вони при цьому всього 30-60 грам;
• Ці пухнастики люблять пилові ванни, адже мають від природу жирну шерсть, що потребує кондиціонування, і «пил» – спеціальний наповнювач – допомагає в цьому;
• У шиншил дуже густо ростуть шерстинки – до 60 штук з одного фолікула, що робить їхнє хутро надзвичайно цінним для любителі шуб, тому в дикій природі цей вид під загрозою;
• Шиншили живуть найдовше з-поміж різних дрібних домашніх тварин – у неволі їхнє життя може тривати 10-15 років, в дикій природі, де їм загрожують хижаки, – 8-10 років;
• Шиншили чистолюбні тварини і не мають запаху, також їх можна привчити до «горщика», що робить їх ще більш привабливими домашніми улюбленцями.