Донеччина: життя після «мовного покращення»

Донеччина: життя після «мовного покращення»

Що реально змінилося в Донецькій області після струсу повітря, яке дало право мешканцям регіону користуватися тим, чим вони і досі вільно користувалися? Як і очікувалося, нічого істотного. Трава зеленіша не стала, а сонце не почало світити яскравіше.

Втім, для влади, яка страждає на кризу жанру, головною метою було вкотре відтворити ілюзію мовної проблеми і переконати південно-східних виборців у тому, що, мовляв, не треба в нас, регіоналах, розчаровуватися – ми, ось, обіцянки виконуємо…

А розчарування є. Вони –масові. «Ми йому повірили, а він нас зрадив», –говорив мені недавно про Януковича один донецький офіцер. Чи допоможуть спекуляції з російською мовою врятувати тріснутий айсберг синьо-білого електорату? Президентська команда може про це й не мріяти. Лівобережний громадянин таки розумніший, ніж про нього думають на Банковій. Серед кримчан і донбасівців стає дедалі менше тих, хто готовий з порожніми кишенями радіти «мовному покращенню». Але в ПР, судячи з усього, вважають інакше.

«Скрізь, де я був,розповідає регіонал Володимир Олійник про свою поїздку до Криму, досить спокійно щодо мовного питання. Але люди пожвавилися тому, що підтримують регіональні мови. Однак потрібно й державній мові гарантувати захист. Повинні бути закони та про регіональні мови, й про державну мову».

Може, люди і пожвавилися, але яка суть цього пожвавлення? Природна чи нав'язана партією влади? Створити на порожньому місці штучний конфлікт, маніпуляційними технологіями вселити своїй електоральній армії, що це – священна війна за грандіозне щастя, а потім вийти на публіку і з неприкритим лукавством оголосити про нібито природне пожвавлення людей…

У Донецьку, до речі, знайшлися активісти, які спробували юридично боротися з мовними спекуляціями. Представники обласної організації «Всеукраїнський комітет захисту прав людини» подали позов до місцевого окружного суду про незаконність встановлення на території області регіонального статусу російської мови. Судова відповідь була передбачуваною –у задоволенні позову відмовлено.

А от губернатор Донеччини Андрій Шишацький всіх заспокоює. Говорячи про процес застосування закону про мови, він підкреслює, що в області зараз немає причин для паніки. «Все іде спокійно, навіть відзначено зростання навчання українською мовою порівняно з минулим роком: і в школах, і першокласників. Тобто 50,5% першокласників українською мовою навчатися почали і 50,1% школярів. Відзначено зростання навчання українською мовою в Донецькій області», – заявляє голова донецької ОДА, провокуючи у такому випадку цілком справедливе питання: а навіщо тоді треба було «регіоналізувати» російську мову?..

Однак місцева влада, влаштовуючи у шахтарській столиці мітинги на підтримку мовного закону, наполегливо хоче примусити мешканців регіону вважати, що проблема таки існує. Якщо раніше ПР вдавалося розпалювати у Донбасі мовні пристрасті легко і масово, то нині донецькі небожителі змушені чаклувати над стадним інстинктом за допомогою сумнівних заходів, на які вже не вдається зібрати хоча б тисячу осіб.

До слова, у чотирьох районах Луганської області (Білокуракинському, Марківському, Новопсковському, Сватівському) на російську мову не наклеюватимуть марку регіонального, повідомляє прес-служба Луганської облради. Причина, напевно, багатьох здивує: мову Ахматової і Чехова у цих районах вважають рідною лише 10% жителів.

 

VoxPopuli

Днями я відвідав донецький бульвар Пушкіна, щоб поспілкуватися з перехожими про їхнє ставлення до «регіоналізації» мови Олександра Сергійовича.

Підходжу до пенсіонера, який представився Валерієм В'ячеславовичем.

– Вам відомо, що російська мова отримала статус регіональної?

– Так, знаю.

– Чи були особисто у Вас якісь мовні проблеми до прийняття цього рішення?

– Не було…

– Що, на Ваш погляд, змінилося після прийняття мовного закону?

– Нічого, напевно. Ось, молоді люди… Нехай вчаться хоч російською, хоч українською… У нас взагалі у Донецькій області більше сотні національностей.

– Як Ви вважаєте, що стоїть за цим законом? Реальна проблема чи корисливі політичні інтереси влади?

– Швидше за все, друге.

Недалеко від Валерія В'ячеславовича бачу молоду пару. Йду до них. Це – Артем і Тетяна.

– Як ставитеся до того, що російська мова отримала статус регіональної в Донецькій області?

– Я й не знав,– говорить Артем.

– А я знаю,– з посмішкою зауважила Тетяна.

Що тепер зміниться, як ви думаєте?

– Нічого,– не замислюючись, відповідає Артем.

– Як Вам здається, а який тоді сенс був у цьому рішенні?

– Ніякого… Я взагалі позитивно ставлюся до української мови, можу говорити нею, якщо доведеться…

Після спілкування з представниками молодого покоління захотілося ще раз звернутися до людей, котрі побачили життя. Помічаю пенсіонера, який на самоті сидить на лавці і, схоже, думає якусь важку думку. Свого імені чоловік так і не назвав, але на мої питання відповідав прямо і конкретно.

– Закон був по-собачому прийнятий. Такий закон треба обговорювати з народом, а не так, як вони зробили проштовхнули перед виборами, і готово. Це нікуди не годиться.

Донецький пенсіонер також не вважає, що мовний закон щось змінить:

– Як було, так і буде. Це передвиборчий хід. Це – напівзахід, а не виконання обіцянки. Потрібно радитися з народом. У Швейцарії, наприклад, з кожного приводу референдум проводиться.

Щодо української мови літній чоловік висловився досить шанобливо:

– Я вже на пенсії, мені вже пізно вчити українську. Я приїхав сюди працювати з Росії, навчався в російській школі. Мені багато разів по роботі доводилося бувати в Західній Україні на шахтах. Українська мова – дуже хороша, але я вже нею не оволодію…

А от студенти Микита і Євген визнають українську мову свою рідною, при цьому вони не чули про те, що російська мова стала регіональною в області.

– Ну, тепер від мене ви знаєте про це. Що думаєте?

– Якби ще повністю розуміти, що значить це рішення… Для звичайної людини ці зміни непомітні... Проблем з мовами в нас до цього не було, і я не думаю, що це рішення щось змінить. Хоча було б непогано, якби в кінотеатрах фільми показували російською,– говорить Микита.

– А як взагалі до української мови ставитеся?

– Позитивно! Це – рідна мова нарівні з російською. Особисто я патріотично ставлюся до української, якщо можна так висловитися.

 

Висновки

З людьми я розмовляв, звичайно ж, не в межах якогось методичного соцдослідження. Це – звичайні бесіди практично з першими зустрічними. Тим не менш, процитовані точки зору показові. За моїми спостереженнями, вони є типовими для деяких груп донецьких виборців. Висновки ж для Партії регіонів, безумовно, невтішні:

1. Регіонали провалили інформаційну розкрутку рішення про надання російській мові статусу регіональної у Донецькій області;

2. Навіть якби партія влади виявила більшу активність і креативність у піарі мовного закону в Донбасі, толку з цього було б не більше, ніж зі спроб нетверезої людини довести свою тверезість, роблячи серйозний вираз обличчя.

3. Культурологічними спекуляціями ПР продовжує знущатися над своїм «залізобетонним електоратом», який, щоправда, вже масово починає про це здогадуватися.

4. Мешканці Донбасу набагато ліпше ставляться до української мови та її носіїв, ніж деколи намагаються показувати провладні ЗМІ та агресивні націоналісти (мета, безсумнівно, у перших і других різна, але засоби – однакові).

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів

Дискусія 141

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
  • Ukrainy Slovo 29 січня 2013, 11:06

    Финны + тюрки = «руссссские (1918) слАвяне» 1721.
    «Популярно объясняю для невежд», почему на искусственно-созданном финно-тюркско-церковно-болгарском ЭСПЕРАНТО НАДбожных: каинов-иуд, гордых завистников-корыстолюбцев; сизифов, строящих НЕсмиренно Великую коммуно-НАДбожную вавилоно-московскую башню-империю, НЕ ведутся церковные богослужения.
    1. это человеческих рук дело – «НЕ є від Бога ... уже є в світі». Искусственно-созданное эсперанто «людьми, которые умирают», в прошлом имевшие финские и тюркские этнические корни, но в силу всевозможных искушений дьявола добровольно-принудительно САМОуничтожили в СЕБЕ все этно-национальные признаки жизни для гордой коммуно-НАДбожной цели – строительства «величайшего здания рабства».
    2. славящий беса – бес славное эсперанто.
    3. с клеймом реги-анального московского лукавства: «всі вони, від великого до малого, мають п'ятий темперамент, а саме – лукавство. …Життя москалів дуже зв'язане, та ніхто з чужинців не може зносити цього, і людині все здається, ніби вона у в'язниці (в башне-империи)... Жарти та сміх стали нам зовсім чужі, бо ЛУКАВІ МОСКАЛІ підглядали нас і про все доносили. Бог хай спасе нас і звільнить від них» (Павло Алепський, сирієць, архідиякон, 1656 р.).
    4. с фирменным тавром богохульной руссссской матерщины.
    В Іпатіївському літописному зводі («Літописі Руському») написано про фінські племена: «чудь, весь, меря, мурома, черемиси, мордва, перм, печора, ям, литва, зимигола, корсь, нарова, ліб …мають свій язик».
    Коли фінські саами новгородської землі вивчили мову окупантів Рюрика – койне (щось на зразок слов’янського), то їх почали називати новгородськими словенами.
    «Согласно БСЭ, Мордва (финское племя) делится на две группы – Мордву-эрзю и Мордву-мокшу. Так вот, Мордва-эрзя имела своей столицей город Эрзя (ныне Рязань). Относительно Мордвы-мокши, которая называлась Моксель (про цю назву свідчить посол короля Франції до хана Сартака [сина Батия] Вільгельм де Рубрук у 1253 р.), можно предположить аналогичное – столицу с названием Москва – от реки Москва, где корень слова и есть народ мокша».
    «У 1238 р. до держави Чингісидів приєднали ще два нових улуси: Темниковський (-ська Мешера, Рязанська земля) на чолі з Беркечаром і Мещерський (Ростовсько-Суздальска земля) – з Чилаукуном, братами хана Батия. Аби брати могли ПЕРЕСЕЛИТИ до своїх володінь виділені їм народи та ОБЛАШТУВАТИ землі, хан Батий зробив перерву в завоюваннях. …до «Мещери хана Бахмета» потрапили частина тюркських родів: ширинів, аргинів, татар, баринів, а до майбутньої «московської землі» – мангитів, найманів (аргинів), дулатів та каракереїв, згодом багато інших, особливо до нового Московського князівства. Москву засновано у 1272 р. ханом Менгу-Тимуром.
    У X-XVII ст. племена Мещери, так московити прозвали тюркське плем’я Мішарів, розселялись від Калузької до Нижегородської губернії, захоплюючи частину Тульської, Московської, Тверської, Пензенської, Тамбовської, Казанської, Симбірської тощо.
    Рос-прф. XIX-XX ст. М.І.Смірнов: „Обе части Мещеры – восточная и западная – соединялись между собою местностью теперешней северной части Пензенской губернии и южной частью Нижегородской губернии”[43,с.6]. „…границ в современном значении слова, между Мещерой, Мордвой, Мерей и др. НЕ было, да и нужды в них НЕ встречалось никакой. Черта, разграничивающая народности (тюрок и финнов), существовала …в ЯЗЫКЕ, …в бытовом отношении”[43,с.4].
    Починаючи з кінця XIII ст. фінські і тюркські племена проживали і РОЗВИВАЛИСЯ на одній території, в одній державі. Саме з фінських і казахських (тюркських) племен упродовж XIII-XVIII століть повстав народ московітів.
    Рос-прф. А.В.Пушкарьов: „Западные карты еще в начале XVІ в. показывают Московию, Крым, Казань, Астрахань, Ногайскую Орду и Сибирь ЕДИНЫМ государством. Над ВСЕМИ этими территориями реет флаг с татарской тамгой. Это хорошо видно на карте Martin Waldseemuller 1507 г.. А вот на его же карте 1516 г. это уже отдельные гос-ва. Скорее всего, они приобрели такой статус в 1502 г., когда Менгли-Гирей уничтожил Большую Орду ”[42].»
    «Записи живой устной речи, произведенные иностранцами в Московии в XVI-XVII веках, включают только некоторые славянизмы на фоне основной массы местной финской и тюркской лексики. В „Парижском словаре московитов” (1586) среди ВСЕГО СЛОВАРЯ народа московитов находим, как пишет И. С. Улуханов, лишь слова „владыка” и „злат”. В дневнике-словаре англичанина Ричарда Джемса (1618-1619) их уже больше – целых 16 слов. В книге „Грамматика языка московитов” немецкого …путешественника В. Лудольфа (1696) – их уже 41 (с огромным финским „оканьем”). Остальная устная лексика московитов в этих разговорниках – финская и тюркская.
    А потому, изучение туземцами Московии славянского языка шло через религию, которая опиралась на болгарские тексты. Вот почему мордва Рязани, Москвы, Тулы, Костромы, Вятки, Мурома и прочих финских земель познавала славянский язык от болгарского языка – не имея своего местного славянского.»
    Московиты отказываются знать, что «царь антихрист» финн (меря) пет.. 1 (с бодуна и после распутства) ВЫДУМАЛ слово «Росссссия», с кровавым прицелом на слов’янську СПАДЩИНУ. Так после 1721 г. по приказу, финно-тюрский конгломерат – «брюки превращаются, превращаются брюки…» НЕ только (1.) в росссссиян, НЕ только (2.) в европейцев по приказу (межа між Європою та Азією проходила по кордону Вел. Литовсько-Руського князівства та Московського), но, что самое главное, «по щучьему велению, по моему ХОТЕНИЮ» «НЕ народ, а скотина, хам, дикая ОРДА душегубов» «превращается» (3.) в слАвян, «в элегантные шорты». Одним желанием «всех царств мира и славы».
    4. «…введенный Петром 1 „гражданский алфавит”, кириллицей НЕ является, т.к. Кириллом и Мефодием НЕ создавались. Это имперский российский алфавит… Дума запретила Карелии и Татарстану вернуться к латинице, называя это (национальным воскресением) „сепаратистскими происками”, хотя именно латиница более удачно отражает языковые реалии языков финнов и татар.»: «А київські друкарі взяли та й зробили кирилицю трохи схожою на латинське письмо і видрукували тим шрифтом “Євангеліє учителноє”. Одного разу друкарню на Печерську відвідав цар Петро І. Цареві сподобався київський шрифт, і його було згодом використано при виготовленні в Амстердамі літер для російської “ГРАЖДАНКИ”... (І. Білик. Ти і твоє ім’я)».
    5. Чистых реги-кровей «Троцкий и Свердлов провели глубокую реформу великорусского языка, создав „НОВЫЙ гражданский алфавит”». Яким ми зараз всі користуємося.
    6. Тогда же, в 1918 г. после приказа-«обрезания» коммуно-жида троцкого, все великороссы стали руссссскими (прилагательными – НЕ существительными, НЕ сущими, НЕ существующими у Творця мов, народів, держав).
    «Прф. О.Ратшин, „Полное собрание о всех… существующих… церквах Россссси…”, 1852 р.: „Сверх того тут (Архангельском храме Моск-Кремля) погребены: …. Рядом с гробом …Шуйского… стоят три какия-то НЕИЗВЕСТНЫЕ гробницы”[19,с.304].
    Невже …у Моск-Кремлі на початку XVI ст. хоронили НЕвідомих осіб? Це НЕправда! НЕ можна було згадувати про десятки похованих в Кремлі родичах-татарах, нехай і хрещених. Ось тоді ті татари, брати та діти московських вихрещених князів, з веління Романових ВТРАТИЛИ свої імена (національну подобу Божу), стали „НЕвідомими”» – БЕЗэтноНЕнациональными руссссскими росссссиянами, или росссссийскими великороссами, или руссссскими великоросссссами, или просто великоросссссами, или просто великими, или ПРОСТО – «неведомыми зверюшками».
    «Зачем было им (московитам) уничтожать свой родной финский язык и изучать чужой балканский. Всё очень просто (сказка – обман). Москва (рід Романовых від фінського кореня – меря-нина Кобили) хотела стать великим имперским государством, и ОНО должно было говорить на одном языке. Ради имперских интересов завоевания славянских стран московия оказала огромное влияние на свою лингвистическую науку, ставя ей задачу придания языку Росссссии славянского статуса. Причём, если бы западнее Росссссии жили бы германские народы, то точно также она доказывала, что ру-ро-ссссский язык из семьи германских языков, ибо таков был заказ империи».
    ру-ро-реги-«сборище САТАНИНСКОЕ» уничтожив свои этнические КОРНИ, уже НЕ может иметь национальных признаков жизни. Вот почему «Не народ, а скотина, (зек-)хам, дикая ОРДА, душегубов и злодеев» ВОЗНЕНАВИДЕЛА в других то чего само НЕ имеет – націоналізму-любові до волі Божої – результату Божого творіння (а НЕ лепки ЯЗЫКОМ идола из человека, партии, народа, империи). Націоналізм – любов національної подоби Божої, гарантія руйнування будь-якої вежі розповсюдження «ДВУязычного греха»-преступления против Бога.
    Націоналізм – це гідність Бога після (перемоги) руйнування Ним вавилоно-московської вежі.
    Бо ж відомо, що навіть Ісус Христос, «ради нашого спасіння зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком», мав чітко визначені ознаки національного життя: з коліна Іудиного, роду Давидового.
    Что может родиться от реги-орально-анального секса у би-лингво-сексуалов, имеющих ДВА искусственных языка, ДВЕ души, две НЕчеловеческие (петушиные) головы?

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Олександр Музичко Одеса 11 листопада 2012, 20:05

    Автор - ви дурачок чи на сайті лебрал космополітів обов язково є пнути націоналістів. Це які такі націоналісти говорять про те, що на півдні та сході погано ставляться до української мови. Навпаки, ми постійно доводимо зворотнє. А ось як раз ліберали, расевичі, дроздови, возняки постійно наголошують на неукраїнськості сходу та півдня, необхідності федералізації, цивілізаційний розкол, непотрібність розширення української культури тут. Розкрийте очі та не займайтеся фальсифікаціями. Бо аж смердить від ліберастичних заяв

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • світло 10 листопада 2012, 16:45

    «Хто буде лихословити (от этно-сраного ру-ро-идола славящего беса – бес славным языком с клеймом богохульного руссссского мата и московского 5 темперамента-лукавства) батька свого або матір свою (Україну – українську мову, мол, та „НЕ каноническая“, „НЕ благодатная“, есть „базарным языком“, „уличной, площадью рождённой“, „отрыжкой”, „не нужным языком”…), той нехай буде відданий на смерть; батька свого (Русь) і матір свою (Україну-мову, Духа Святого) він лихословив: кров його на ньому».
    «Єпископ або пресвітер, якщо того, хто справді має (щире побожне) хрещення (українською мовою, наповненою Духом Святим), знову охрестить (в чистых реги- кровей би-лингво-сексуала, НАДбожного каина-иуду с м.5.т.-лукавством)...: нехай буде вивержений як той, що (канонически-общепризнано: „распни Его!”) насміхається над хрестом і смертю Господньою, і не відрізняє священиків від ЛЖЕсвященников» партии реги-аналонов ино-сраного патриархата, проклинающих ру-ро-анафемами, ненавистную ру-ро-идолу „НЕ каноническую“… мову-Україну.

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Більше коментарів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук