«Хочеться просто якогось дива вже нарешті»

Співачка Соломія Чубай, яка активно популяризує ідею відповідального батьківства в Україні, 3 грудня запрошує на благодійний концерт «Час вірити в дива». Подія відбудеться о 18:00 в !FESTrepublic. Концерт відбудеться в межах проекту «Колискові для Олекси», над яким Соломія Чубай працює вже понад 7 років, створюючи оригінальні колискові пісні на слова українських поетів.

Під час концерту зберуть кошти для підтримки соціального фонду проекту «Колискові для Олекси», який допомагає сім'ям дітей з аутизмом та особливостями розвитку. Окрім цього, гості матимуть можливість підтримати акцію, купивши крафтові прикраси, розроблені спеціально для проекту майстернею «Зробив тато».

У концерті також братимуть участь музичні гурти Rockoko та Jalapita, дитячий хор і театр «Школи мистецтв вільних і небайдужих». Особливою гостею заходу стане відома львівська мисткиня Іванка Димид, яка створюватиме малюнки разом з дітьми з «Іванчиної майстерні» як частину візуального супроводу програми.

«У мене є соціальний інклюзивний проект “Колискові для Олекси”, яким займаюсь з 2016 року. Це проект мами для сина, тому що коли моєму синові Олексі було три рочки, йому поставили діагноз високофункціональний аутизм (синдромом Аспергера). Була ситуація, коли він дуже сильно кричав, і я заспівала йому колискову своєї бабці. Він стишився і сказав “Мамо, співай ще”. Відтоді я зрозуміла, що колискові допомагають», – говорить Соломія.

ZAXID.NET попросив її докладніше розповісти про проект та про грудневий концерт.

Це продовження проекту «Колискові для Олекси», так? Що саме у концерті буде нового?

«Колискові для Олекси» через війну трошки відійшли на другий план. Але я побачила, що в нас шалений брак українського контенту, коли діти можуть прийти на концерт і просто згадати, як це було у мирні часи. Діти відчувають стрес, багато часу проводять у бомбосховищах, їм потрібно все ж таки побути дітьми. Це навіть не те, що продовження. По суті ми маємо два музичні альбоми плюс колядки. Величезний об’єм, з 25 пісень, мабуть. Це репертуар для дітей. І хочеться, щоб його почули і знали. Адже я розумію, що не всі знають про цей матеріал, не всі його чули. До того ж, з того часу, як ми зробили альбом у 2016 році, діти вже виросли. Підросло нове покоління, якому теж хочеться показати цю роботу.

«Це репертуар для дітей. І хочеться, щоб його почули і знали»

З 2016 року я проконсультувала майже 500-600 сімей. Була також робота з професіоналами. Це педагоги, музичні педагоги, вихователі дитячих садочків. Я йшла до них з арт-терапією, з лекціями. Була й робота з біженцями.

І, власне, хочеться зараз цей досвід і надалі передавати батькам дітей з аутизмом. І на це ми збираємо кошти, тому що хочеться їм дати інтенсивну арт-терапію, бо самі заняття досить дорогі, і не всі можуть собі їх дозволити.

Ми хочемо спочатку, як оголошують в літаках, кисневу маску одягнути на маму, потім на дитину. Хочеться зараз мамам дати все те, що я можу дати. Я можу з ними співати, я можу їм розказати про Лесю Українку чи про Грицька Чубая, чи про Стуса. У теплій формі, про видатних поетів, як про людей, які багато писали для дітей. Саме для дітей. І про чоловіків також, які писали для дітей. Тому що у нас зараз виникла суперечка, колискова це мамина історія чи тато теж бере у цьому участь. Всі мені доводять, що тільки мамина. А я вважаю, що має бути тато, має бути два крила. А особливо в час війни, коли наші тата на фронті, то, відповідно, хочеться, щоб ця дитина все одно мала це крило, щоб тато хоча б просто голосовим повідомленням наспівав колискову дитині. Мені здається, що це те, що зараз у воєнний час потрібно.

«Мало хто розуміє, що за цим стоїть просто дика, величезна праця»

Це час вірити в дива, бо війна не закінчується, вона затягується. І, власне, хочеться просто якогось дива вже нарешті. Хочеться прокинутись вранці – і це диво сталося, все закінчилося, всі повернулися додому живі. І вже тоді можна і жити, і творити.

Мені здається, що зараз важливо для всіх зберегти ментальне здоров'я. Ми знову мали з Олексою інцидент, він пішов у дев'ятий клас, йому складно звикати до вчителів. Ми мусили знову піти до психолога, щоб йому пояснити певні речі. То психолог наголосив, що між нами існує довіра, він мене чує та відчуває. Тож мені дуже хочеться зараз цим досвідом багато ділитися. Цим шляхом, який ми з Олексою пройшли. Мало хто розуміє, що за цим стоїть просто дика, величезна праця – моя, як мами. І пошук правильних людей у його житті, і це постійне життя або в садочку, або в школі, і залучення психологів. І теж хочеться цим просто поділитися навіть для нейротипових дітей та батьків, які не розуміють, що в них все чудесно насправді з дитиною. Хочеться розповісти про ключики, які існують і які інші батьки теж можуть спробувати.

Зараз час, коли мені дуже хочеться робити арт-терапію. Хочеться розповідати важливі речі, ділитись нюансами, просто іншим допомогти. Бо коли інші дивляться на результати, яких ми з Олексою досягли, то розуміють, що теж можуть дати собі з цим раду.

Я зрозуміла, що спів – це як крик. І я побачила, коли працювала з біженцями, наприклад, з Маріуполя, з Харкова, з Донецька, що, коли вони співають оці пісні на слова українських поетів, ці ж колискові, то вони просто аж викрикують їх, викрикують свій біль. Після цих арт-терапій людям стає краще. І тому хочеться це зробити на великий зал. Нам треба зібрати тисячу людей з дітьми. У нас будуть і військові, які вже демобілізувалися, зокрема з інвалідністю. Будуть біженці. Хочеться щось їм подарувати.

«Я зрозуміла, що спів, це як крик»

Я часом вигадую собі пісні, щоб трошечки втекти від реальності. І це, з одного боку, погано, але з іншого – інакше можна збожеволіти. Тому що реальність, на жаль, зараз не найкраща.

Розкажи, будь ласка, про співпрацю з дитячим театром.

З Олегом Онещаком ми робили перші колискові у 2016 році. Він багато займається з дітьми у «Школі вільних та небайдужих».

У мого Олекси є історія про його планету, про те, як його космічний корабель розбився тисячі років тому, а тоді «ти мене, мамо, народила». І ми хочемо зробити таку, але татову історію, де тато буде читати казки, де він буде слухати розповіді свого сина про його планету. А мама співатиме колискові разом з дитячим хором.

У нас вже була перша репетиція. Було дуже цікаво. Мені дуже важливо на самому концерті, щоб всі разом співали. Ми це сценарно маємо вибудувати.

Вірші яких поетів ми почуємо цього року?

У нас буде Микола Вінграновський, Леся Українка, Грицько Чубай, Іван Малкович, Платон Воронько, Олеся Мамчич, Катя Міхаліцина, Іван Франко. Я зараз можу всіх не згадати.

Розкажи, будь ласка, про співпрацю з Іванкою Димид. Вона буде робити щось візуальне?

У неї є чудесна майстерня «Іванчина майстерня», де вона збирає дітей і не просто малює з ними, а дає їм певні цінності. І для мене це дуже важливо. Вона слідкувала за мною та розвитком Олекси дуже давно. Але ми з нею познайомилися вже після загибелі Артемія, її сина. Вона зголосилася малювати. Це буде твір, який створюватиметься відразу. Тобто ми не знаємо, що це буде. І діти з «Іванчиної майстерні» будуть теж малювати. І теж ми не знаємо, що буде. Тобто ми висилаємо їм тексти, щоб вони собі спочатку хоча б щось продумали. А далі це вже буде все наживо, і це буде вперше насправді відбуватися на моїх концертах.

«Це така насправді арт-терапія для всіх»

За кілька тижнів ми проведемо аукціон цих робіт. Будемо продавати їх, власне, щоб забезпечити якомога більше арт-терапії з фахівцями, з психологами для сімей, які потребують цього. А вже з січня почнеться наша співпраця з центром «Кол сім'ї», де ми будемо на їхній базі проводити арт-терапію. Також в мене в «Домі Франка» буде моя виставка. Колись, коли Олексі поставили діагноз аутизм, я почала малювати, зайнялась живописом. І, власне, під час цієї виставки ми хочемо зробити аукціон, де теж будуть виставлені мої роботи, роботи Іванки Демид і наша спільна робота з Іванкою, де намальована гітара її сина. І для неї це теж свого роду терапія. Це така насправді арт-терапія для всіх.

Наше спілкування з Іванкою почалося через Остапа Лозинського, і далі продовжується. Це як тримання за руку. Ти знаходиш людей, з якими ти маєш спільні цінності, спільні цілі, спільні якісь переживання. Іванка на мій день народження у жовтні зробила для Олекси альбом. Вона видрукувала наші фотографії і сказала: «Олексо, я хочу тобі розказати про те, яка крута твоя мама». І цей весь альбом складається з того, де вона розповідає Олексі про його маму. А далі, сказала вона, ми можемо створювати спільний альбом. І для мене це один з найбільших подарунків. Це щось таке, чого для мене взагалі ніколи в житті ніхто не робив. Це визнання моєї творчості, голосу, моєї цінності як особистості. От такими є люди в проекті, і Rockoko, і Jalapita, хлопці-музиканти. І буде ще, можливо, сюрприз. Михайло Закопець, директор Шевченківського гаю, буде грати на духових інструментах.

А ще майстерня «Зробив тато» виготовили іграшки на ялинку з пташками. Це набір з 15 іграшок з екодерева, де є тато, мама і дитина. Таке щось тепле, з наших пташок, з нашого бренду «Колискові для Олекси». І це буде продаватися, і теж частина буде йти на підтримку фонду «Колискові для Олекси».

Тобто я збираю людей, з якими мені в кайф спілкуватися, які можуть максимально долучитися до спільної справи. Основна мета проекту – це зібрати кошти і далі продовжувати «Колискові для Олекси».

Мені написала мама хлопчика, який був на всіх моїх «Колискових», і в нього народився братчик, і теж йому поставили аутизм. А тато в ЗСУ. І хочеться таким сім'ям допомогти, тій мамі, бо видно, як їй складно. Це така просто мета, мені здається, що українці дуже гарно вміють підтримувати одне одного.

Довідка: Проект «Колискові для Олекси» є комплексною інклюзивною музично-терапевтичною ініціативою, яка була започаткована Соломією Чубай у 2016 році. Унікальність проекту полягає в тому, що він базується на реальній історії та досвіді сім’ї співачки, де народився хлопчик з аутизмом. Це проект про дітей і для дітей, який привертає увагу до проблем дітей з особливостями розвитку та воліє змінити ставлення до їх «іншості» в українському суспільстві. Первинна місія проекту – популяризація толерантного ставлення до людей із РАС, актуальна місія проекту – ментальне відновлення українських родин від пережиття травматичних подій внаслідок війни в Україні.

Фото надали організтори концерту VINIL Concert agency