Кінцевий результат війни залежатиме від трьох чинників

Російська політика щодо України всю історію відносин між цими країнами відзначалася ворожістю та бажанням Москви знищити Українську Державу. Розпочата у 2014 р. відкрита агресія росії проти України мала наслідком анексію Криму та окупацію частини Донбасу. Проте 24 лютого 2022 р. розпочався черговий виток конфлікту – потужна ескалація у вигляді повномасштабного вторгнення регулярної російської армії на територію нашої держави.

Ведучи мову про причини російської агресії проти України, я схильний виокремлювати одну домінуючу причину – імперську політику та імперські амбіції росії, які розкриваються через низку підпричин:

• бажання відродити СРСР та колишню велич росіян;
• прагнення кинути виклик Заходу та США, стати одним з полюсів відновленої біполярної міжнародної системи;
• намагання забезпечити контроль над Україною, без якого неможлива реалізація імперських амбіцій росії.

Остання підпричина є найбільш важливою у контексті України та власне призвела до ескалації бойових дій. Вона також означає, що російсько-українська війна має екзистенційний характер, відтак була неминуча та остаточно завершиться лише поразкою однієї зі сторін. Тому будь-які звинувачення щодо провокування росії з боку України, які спричинили війну, є безпідставними, тому що російська влада прагнула отримати контроль над Україною, тому напала б у будь-якому випадку. А дії нашої держави та міжнародної спільноти могли лише дати російській владі більш чи менш вагомі аргументи для обґрунтування причин агресії. У цьому плані також варто зазначити, що доволі багато вітчизняних та зарубіжних дослідників відзначають той факт, що без України росія ніколи не зможе стати імперією та не зможе здійснювати потужний вплив на міжнародній арені.

Аналізуючи особливості перебігу бойових дій на фронті, слід розуміти, що війна триває, відтак ситуація постійно міняється. Проте ми спробуємо виокремити особливості російсько-української війни станом на початок травня 2022 р. На цей час ЗСУ змусили російське керівництво кілька разів міняти план війни, руйнуючи раз за разом їхні стратегічні і тактичні наміри. Різні дослідники по-різному бачать кількість цих планів, називаючи їх як плани А, Б, В, В+.

Якщо підсумувати, то на мою думку, план А полягав у намірах Росії через демонстрацію сили (стягування армії до українських кордонів) змусити керівництво України піти на суттєві поступки у плані національних інтересів. План Б (так званий бліцкриг) полягав у намірі росії захопити Київ за кілька днів, змінити українське керівництво на лояльне до себе (або ж змусити чинне керівництво бути лояльним). План В передбачав захоплення півдня та сходу України, забезпечивши сухопутний коридор не лише до Криму, але й до Придністров’я.

Очевидно, що і план В вже терпить крах, адже за час кількатижневого наступу на сході та півдні України росія не спромоглася отримати якість суттєві територіальні переваги, а її наступ поступово сходить нанівець. Шалений опір українців, переведення війни у формат виснажливих боїв та, як наслідок, суттєві втрати з боку російських військових, дали змогу зруйнувати амбітні плани росії.

Незважаючи на руйнування російських планів, варто відзначити, що російська армія змогла досягнути низки успіхів під час війни:

• окупація значної частини півдня та сходу України;
• захоплення контролю над Запорізькою АЕС;
• оточення Маріуполя;
• нанесення суттєвих збитків критичній інфраструктурі України;
• спричинення гуманітарної катастрофи на територіях, де ведуться бойові дії.

Якщо ж говорити про успіхи української армії, то до них слід віднести такі основні:

• нейтралізація численних російських планів щодо захоплення України;
• перемога у першому етапі війни (деокупація північних та північно-східних територій, захоплених росією на початку війни);
• збереження боєздатності ЗСУ та системи централізованого управління армією;
• феноменальна консолідація українського суспільства;
• мобілізація міжнародної спільноти на підтримку України та введення потужних міжнародних санкцій проти росії;
• колосальні втрати російської армії та деморалізація російських солдат;
• стійкість України на другому етапі війни та суттєве уповільнення темпів наступу російських військ.

Ведучи мову про наслідки російсько-української війни, є очевидним той факт, що вони визначатимуться результатами бойових дій. Проте вже зараз, на моє глибоке переконання, стає зрозуміло, що Україна вийде переможцем у цій війні. Питання більше в тому, наскільки кардинальною буде ця перемога. Проте навіть не знаючи станом на сьогодні ще кінцевих наслідків бойових дій, все ж певні проміжні висновки вже можна робити. Відтак, російсько-українська війна вже призвела до певних суттєвих наслідків як для України, так і для міжнародної спільноти загалом, серед яких варто виокремити такі основні:

- крах міжнародної безпекової системи та недієздатність міжнародних безпекових інституцій. У цьому контексті важливою була зустріч 26 квітня 2022 р. міністрів оборони понад 40 країн світу у ФРН задля консолідації зусиль щодо військової підтримки України. З її результатів можна робити висновок, що починається формування нової світової безпекової моделі, де Україні буде відведено важливе місце. Також згаданий військовий саміт засвідчив той факт, що міжнародна спільнота остаточно повірила в перемогу України і готова прикладати суттєвих зусиль для того, щоб росії будо завдано поразки на полі бою;

- інтенсифікація процесів трансформації міжнародної системи. У цьому контексті ще занадто рано говорити про кінцеві контури нової міжнародної системи, адже вони залежатимуть насамперед від результатів російсько-української війни, а також – від дій КНР, ЄС, США та низки інших чинників. Відтак можливими є всі майбутні конфігурації міжнародної системи: монополярна, біполярна чи багатополярна. Очевидним є одне – за будь-якої конфігурації міжнародної системи росія вже не відіграватиме роль одного з полюсів впливу;

- світова продовольча криза, яка потенційно може настати, зважаючи на те, що Україна є одним із світових центрів експорту сільськогосподарської продукції, відтак у випадку, якщо війна затягнеться в часі, це суттєво зменшить масштаби посівної кампанії та як наслідок – обсяги експорту агропродукції на світовий ринок;

- трансформація внутрішньополітичної та зовнішньополітичної ситуації в Україні. З одного боку, війна призвела до численних людських жертв, руйнування критичної інфраструктури. Це, однозначно, матиме негативні соціально-економічні наслідки: падіння ВВП та економічна криза; інфляція; зниження рівня добробуту громадян тощо. З іншого боку, стійкість та мужність українців, яку ми показали під час війни, ефективно протидіючи одній з наймогутніших армій світу, позитивно впливатиме на міжнародний імідж України. Відтак, завдяки міжнародній підтримці та зростанню інвестиційної привабливості можна припускати, що після війни це допоможе Україні зменшити негативні наслідки війни, а згодом – суттєво покращити своє соціально-економічне становище та ін.

Підсумовуючи, варто зазначити, що результат російсько-української війни ще до кінця невідомий, оскільки бойові дії на території України ще тривають, а російська армія прагне за будь-яку ціну здобуту хоча б часткову перемогу над нашою державою. Проте два з половиною місяці війни вже дають підстави зробити висновок про те, що росія не зможе досягнути поставлених (та неодноразово відкорегованих) цілей, а перемога буде за Україною, питання тільки в тому – наскільки масштабною та кардинальною вона буде. Кінцевий результат війни залежатиме від трьох чинників: боєздатності та рішучості ЗСУ, рівня консолідації українського суспільства та рівня міжнародної підтримки України. Їхня комбінація визначить не лише долю росії та України, але й подальший розвиток всієї міжнародної спільноти.