Кому заважає програма секторальної підтримки для регіонів?

Напевно без перебільшення усю регіональну і місцеву владу в Україні у липні 2017 року надихнула інформація про новий конкурс у рамках програми секторальної підтримки регіонального розвитку, однієї з багатьох програм, що фінансується Європейським Союзом з метою підтримки реформ. Конкурс мав на меті підтримати інноваційні проекти регіонального розвитку в п’яти напрямках: «Інноваційна економіка та інвестиції», «Сільський розвиток», «Розвиток людського потенціалу», «Розвиток туризму», «Загальноукраїнська солідарність». Ще більше регіональні гравці втішилися, отримавши інформацію, що конкурсний відбір проводитиме тодішній Мінрегіон, в тому числі із застосуванням процедур відповідно до стандартів і вимог ЄС: прозорі правила відбору, чітка звітність відповідно до досягнутих показників.

З часу оголошення конкурсу і відбору проектів натхнення трохи спадало, бо конкурсна комісія, що затверджувала проекти-переможці, мусила «радитися» аж тричі (27.12.2017, 01.03.2018, 22.03.2018) для вибору з поміж 507 поданих заявок остаточного переліку 70 проектів практично з усіх регіонів України вартістю понад 900 млн грн. Зате під Великдень 2018 року усі переможці отримали справді приємну звістку і, звісно, почали підготовчі роботи з реалізації проектів, очікуючи на фінансування. І тут почалося найцікавіше: до часу затвердження розпорядження Кабміну щодо розподілу у 2018 році бюджетних коштів за проектами регіонального розвитку пройшло 5 місяців. Здавалося б, нарешті, розпочнеться реалізація проектів! Але ні, від затвердження розпорядження до підписання угод на реалізацію дво- чи трирічних проектів лише у 2018(!!!) році пройшло ще три місяці, а угоди були підписані у жовтні-листопаді. І нарешті прийшли кошти... кошти на реалізацію проектів на увесь перший рік (а це 423,8 млн грн) ... в другій половині грудня 2018 року. Зрозуміло, що в грудні кошти прийшли, а із закінченням бюджетного року переважна їх частина повернулася назад. До державного бюджету. Ну бо якось дивно було б встигнути «з‘їсти» понад 400 млн гривень на переважно інвестиційні та інфраструктурні об‘єкти за два тижні.

І знову почалося очікування... тривалістю пів року, доки нарешті 26 червня 2019 року з‘явилося Розпорядження Кабміну щодо фінансування проектів у рамках Програми підтримки секторальної політики на 2019 рік.

Сьогодні маємо практично середину вересня, однак станом цю дату кошти досі не надійшли на рахунки бенефіціарів проектів. Мабуть, нова влада знову хоче покласти бенефіціарам під подушку на Миколая кошти, чи то пак свиню... Бо звісно, що в такі обмежені строки їх знову ніхто не використає.

А ще якщо взяти до уваги процес реорганізації головного розпорядника коштів – Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального розвитку України, існує значний ризик невикористання понад 470 мільйонів гривень у 2019 році і, відповідно, знову їх повернення до Державного бюджету.

Напевно, донори з Єврокомісії будуть у захваті від застосовуваних у нас практик і процедур.

Але що це означає для конкретних отримувачів коштів. Для прикладу наведу один із проектів, ініційованих Асоціацією «Єврорегіон Карпати - Україна», який має назву «Схід і Захід разом - будуємо довіру зі шкільної парти». Проект реалізується консорціумом із 5 партнерів: Міністерством освіти і науки України, Львівською обласною державною адміністрацією, Луганською обласною державною адміністрацією – обласною військово-цивільною адміністрацією, Асоціацією органів місцевого самоврядування «Єврорегіон Карпати – Україна», Обласною асоціацією місцевих рад «Ради Львівщини», і має на меті розбудову загальноукраїнської солідарності та подолання стереотипів шляхом зміцнення міжрегіональної співпраці між Львівщиною і Луганщиною в освітній сфері. Проект має пілотуватися з 30 школах (по 15 у кожній з областей), і передбачає як проведення ремонтів, так і придбання обладнання, проведення літніх шкіл, інтеграційних таборів. І на жаль, вже другі літні канікули поспіль, замість ремонтувати приміщення, інтегрувати молодь, вчителів – ми чекаємо... на розпорядження, на лімітні довідки, на фінанси.

Що робити і хто винен?

Дозволю собі відповідь на перше із запитань! Спільним фронтом усіх 70 бенефіціарів проектів ініціювати внесення змін до відповідних документів, що регламентують механізм фінансування Програми, із встановленням можливості зберігання бенефіціарами залишків коштів на рахунках для покриття витрат у наступному бюджетному періоді (переведення таких залишків до перехідних). Сподіваюся, і очільники обласних рад, і всеукраїнські асоціації самоврядних органів (Українська асоціація районних та обласних рад, Асоціація міст України, Асоціація об’єднаних територіальних громад) включаться в процес боротьби ... ні, не за кілька сотень мільйонів програми (бо на кону в контексті ситуації з ДФРР і субвенцією на соціально-економічний розвиток значно більші суми), але за збереження позитивного іміджу України як одержувача фінансової допомоги ЄС.