Львівська мисткиня Ксеня Жижій «купає кераміку» в молоці

25-річна львівська мисткиня Ксеня Жижій випалює людські емоції у печі при температурі понад 1000 градусів. Аби пізніше глядач міг поглянути на себе збоку. Перше, що захоплює: свою кераміку Ксеня молочить (техніка молочення, або молочний випал – це один із стародавніх способів обробки кераміки для надання їй водонепроникності і красивого вигляду – ред.).

«Технологія така: для того, щоби молоко добре взялося до глиняного виробу, виріб треба спершу добре розігріти», – пояснила керамістка Ксеня Жижій.

Коли робота тільки-но з печі, дівчина їй «влаштовує душ із молока».

«Узагалі, найкраще молоко домашнє. Бо важлива його жирність. Чим жирніше молоко, тим темніший виходить колір», – додала мисткиня.

Цю давню технологію – молочення – народні майстри колись використовували замість глазурі. Молоко так скріплювало глиняний посуд, що він не пропускав води.

«Майстри, коли виконували річ гончарну, ніби, відкривали свою душу. І цей виріб був наче незахищений. І через цей виріб могли темні сили чи лихі прокльони потрапити в душу гончаря. І нібито ті обвари – бо було не тільки молочення, а й обвари в різних травах, в борошні – вони захищали душу гончаря від потрапляння злої енергетики», – пояснила керамістка.

Тепер же ж молочення – швидше для декору: аби кераміка була охристого, світлого відтінку, Ксеня запарює її в печі хвилин 15, якщо ж темно-коричневого – до години часу. Купає в молоці мисткиня і своїх чудернацьких звірят.

«У мене є керамічні скульптурки – це такі собі емоційні стани. Злість, Закоханість, Безпорадність. Зараз роблю Сором. Він у мене такий кругленький, засоромлений, з опущеною вниз головою. Всі скульптурки мають замість обличчя дзеркальце. Для того, щоби кожен глядач міг підійти і подивитися, як на себе. Подивитися і проаналізувати. Це наче гра виходить із тими образами. Але Сором – єдиний, що дзеркальця не має. Тому що Сором не дивиться в лице», – пояснила Ксеня.

Є у керамістки Наївність, що проситься на ручки, Нарцисизм, що бачить лише себе, Страх, що випнувся, як кіт, чи наїжачена Ображеність. Ці дванадцять фігурок – це дипломна робота Ксені під назвою «Я – це я?», яку вона захищатиме за десять днів, 25 червня, у Академії мистецтв, де ще навчається і вже працює майстром. Бо, каже, дуже хоче розбудити людину, аби вона перестала приховувати свої емоції і дозволила собі жити.