Львову доведеться заплатити за об’єднання з передмістями
Інші блоги автора
- Як забудовники Львова підклали свиню своїм же колегам 28 жовт, 18:15
- Скільки поверхів збудувати поруч із церквою чи історичною віллою? 14 жовт, 14:54
- Як проспект Чорновола стане пішохідним бульваром 2 жовт, 16:55
Чи потрібна Львову агломерація, тобто об’єднання з довколишніми громадами? Так. Але чи вигідно з точки зору фінансової? Якщо говорити відверто й на досить близьку перспективу – мабуть, що ні. Все ж таки таке об’єднання вигідніше сільським громадам.
Поясню.
Є місто Львів і є приміська зона. За проведеними дослідженнями, щодня до обласного центру приїжджають і їдуть з нього 180 тисяч людей! Половина з них мешканці, які проживають в 15-км зоні навколо Львова. У середньому це понад 76 тис. мешканців щодня.
Очевидно, хтось доїжджає на роботу, хтось на навчання, інші – лікуватися тощо. Тобто відбувається постійна маятникова міграція. Але зважте, це все створює велике навантаження на інфраструктуру Львова. І не лише.
Далі.
Є такі навколольвівські містечка, як тільки Винники, Брюховичі і Рудно. Усі вони мають особливий статус – хоч і автономні, але й водночас у складі Львова (Це, звісно, рудимент радянської системи терустрою, але зараз не про це.) Так-от, лише за останні чотири роки на інфраструктуру цих містечок Львів витратив понад 300 мільйонів гривень.
Таке нічогеньке фінансове навантаження для міста, погодьтесь. Згрубша в середньому по 25 мільйонів на населений пункт у рік.
А якщо проаналізувати потребу фінансових вкладень щодо тих громад, які ще можуть приєднатися в разі створення агломерації, то ці цифри можуть бути в рази більші. Тому насправді для Львова таке рішення є затратним, а тому непростим і дискусійним.
Але навіть попри те, що для Львова це фінансово обтяжливо, треба розуміти: Львівська агломерація природно вже сама сформувалася. Про це свідчить хоча б вже згадана маятникова міграція. Тому хоч-не-хоч треба цей процес узаконити і впорядкувати.
Адже очевидно, місто Львів не може залишатися окремим «анклавом» і абстрагуватися від навколишніх громад. Бо по факту, а не за пропискою, там живуть такі ж львів’яни, які також потребують якісних освітних, медичних, транспортних та інших послуг.
Щодо форми об’єднання чи нового територіального устрою, то кінцеве рішення буде за новообраною Верховною Радою. Хоча я, звісно, залишаюсь прихильником агломерації на партнерських засадах.
І ще одне, може й найважливіше, новий територіальний устрій – це не стільки про інтереси міста, скільки про інтереси регіону та всієї країни. Великі міста, в тому числі і Львів, безперечно, повинні брати на себе більшу відповідальність за покращення якості життя людей в цих містах та їх передмісті.