Маємо брати владу у свої руки

Возняк, 1992 рік: "Одним із наслідків явища двомовності є втрата особистістю національної самосвідомості, роздвоєння внутрішнього світу мовця." ..."Масова двомовність може мати наслідками втрату суспільної консолідації, небезпечні процеси асиміляції як мовної, так і національно-культурної." Вбивче точні слова...

Хіба не так сталося на сході? Хіба не це чекає нас всюди, де йде цей процес? Ні, звичайно, цього не станеться з Вами (тими хто так щиро ненавидить Росію), не заперечуйте так впевнено... - але це станеться з вашими правнуками, якщо ви продовжуватимете жити в російській орбіті. Бо ваші правнуки не знатимуть і не відчуватимуть Вашої душевної ненависті до путлєра. Вони знатимуть лише пісні, книги, та інше мистецтво, яким вони оточені. І саме воно їм буде близьким - російське мистецтво.

Ще Геббельс казав - для зміни матриці нації потрібно 3 покоління... На донбасі українство зламали в 50-х. Ось вам і три покоління. 23 роки сказаним Возняком словам, а ми, як піддослідні кролики досі слухняно і рефлексивно біжимо по цій протоптаній московитами стежині, що веде в русскій мір...

Методи не нові і давно відомі. Всі науковці, які вивчали питання двомовності - прекрасно знають чим все скінчиться. Всі вони знають, що нема жодного стабільно і постійно(!) існуючого двомовного середовища. Що двомовність - це тимчасовий стан суспільства. Ну років 100. Що є лише тимчасові перехідні асимілятивні форми суспільства, в яких одна мова і культура поступово, з часом поглинає іншу. Це лише питання часу, не більше. І варто лишень не жити одним днем, а взяти і порівняти те що маємо зараз і мали 20, 40, 60, 100 років тому. І історична крива вам чітко намалює найближче печальне майбутнє...

Якщо його не намагатись змінити. Це нескладне порівняння дасть вражаюче красномовну відповідь всім горлопанам-одноднєвкам, що ледь освоївши кирилицю та завівши акаунт у фб сміливо сперечаються на цю тему, рясно поливаючи всюди "какой разницей" і вишиватниками... Якщо у народу немає влади (ну або ж вона, як наша ніяк не накрадеться), то в такому безвекторному броунівському суспільстві завжди перемагагають байдужість і невігластво.

Тож... маємо брати владу у свої руки, українці. Це марудна непотрібна справа в нашому розумінні, вона ні до чого була нам завжди, та повинні, бо інакше пропадемо.