Моя боротьба. Як працює Державна міграційна служба і як це змінити

Настав час підбити підсумки щодо діяльності сервісу Державної міграційної служби України у м. Львів. Хочу подякувати за співпрацю Галині Терещук, котра активно підключилась до нього. Ось її репортаж.

У пятницю 20.03.2015 р. о 08:30 я вже був під дверима Франківського відділення ДМС. На той момент, присутні в його коридорі люди порекомендували мені записатись в трьох (!) копіях списків, котрі були на руках. Чому в трьох? Бо у середу 18.03.2015 р. список був вкрадений і люди мало не побились, встановлюючи звичайну чергу.

У списку я виявився аж №51. Таким чином, жодних шансів потрапити в кабінет №4 у мене не було. Зрештою, як і сенсу проводити розмови з будь-ким із працівників. Ці люди – ефективні гвинтики системи. І як видається – їх все влаштовує. Нічого особистого – просто робота. До слова кажучи, я багато разів чув цю фразу. Наприклад, коли читав документи Нюрнберзького процесу.

Система роботи ДМСУ має конкретні обличчя та завдання і складається з кількох рівнів.

Рівень перший. Районний. Обласною та міською владою у власність служби було передано приміщення старих совєцьких паспортних столів чи пристосованих приміщень. Ще за часів СРСР, коли громадяни масово не подорожували за кордон, з внутрішньопаспорними питаннями вони справлялись справно. Проте за останні два десятка років влада майже нічого не зробили для покращення умов їх роботи. Звичайно, змінювались технічні параметри оформлення документів, проте основу бази і надалі складає паперова, неоцифрована картотека. Недостатньою є кількість працівників та їхня якість. Щоправда, враховуючи особливості людського фактору у цій країні, я переконаний, що відповідь на питання якості надання послуг криється не у кількості працівників. Лише за рахунок умов оптимізації графіку роботи, впровадження інноваційних технологій, ситуацію можна значно покращити.

Тепер щодо того «як це робиться». У місті зараз діє дві структури, обидві – державні. Друга – ДП «Документ», але з функцією надання «додаткових послуг». Насправді, остання за додаткову оплату надає ті ж послуги, котрі б мали надавати всі інші. Згідно з офіційною сторінкою, їхня місія – «В умовах суттєвого зменшення штатної чисельності державних службовців територіальних органів і підрозділів ДМС, їх значного навантаження, недостатніх фінансових ресурсів держави для потреб міграційної служби сприяти виконанню нею функцій і повноважень. Структура ДП складається з головного офісу та 25 філій в областях та м. Києві. Загальна чисельність працівників 1300 осіб». Для мене це виглядає як вручення звання «Герой України» за пряме виконання службових обов’язків.

Проте повернусь до моєї боротьби. Того дня, у Франківському відділі ДМС мене намагались переконати, що ситуація є напруженою лише тут, а в інших відділах черги можуть бути меншими. Для чистоти експерименту об’їжджаю інші відділення. За адресою Чайковського,17 о 11:20 в списках я був вже №46. Відділення на вул. Донецькій,3 о 11:50 показало перспективу опинитись №121, Ярослава Мудрого,12 – №67. Відвідини відділення на Сихові не мали сенсу, враховуючи кількість мешканців цього району.

Отож можна припустити, що жоден громадянин міста, котрий того дня наївно прийшов перед 09:00 до відділень ДМС, шансу потрапити на здачу закордонного паспорту вже не мав. Пропускна здатність 30-40 осіб на день. Штучність створення черги – один з головних моментів її роботи. Ну окрім ситуації, коли ви «дасте собі раду». І такі способи звичайно є. І вони не обов’язково пов’язані з хабарем. Адже послуги надаються «за так» знайомим, родичам, потрібним людям. Щоправда, роботу ускладнює вимога особистого перебування заявника для вироблення цифрового фото. Раніше, коли подавали друковане фото – завдання виглядало простіше. Проте і зараз це не біда. Наприклад, майже «золотою» може бути година обідньої перерви, під час якої працівники можуть прийняти кількох відвідувачів. Це легко перевірити звіркою часу, коли фото виконували встановлені в ДМСУ апарати Cannon.

Подейкують, що черга може бути продана. Озвучена мені неофіційно сума – бл. 200 грн. І для деяких людей це становить непоганий заробіток. Чи діляться вони ним з працівниками ДМС – встановити важко.

Наступна цікавинка. Всі фінансові операції в відділах проводяться через банк «Авант». Думаю, не багато людей чули про його існування. Дивлячись на його не вельми репрезентативну інтернет-сторінку, помітно, що цій комерційній установі, котрій ДЕРЖАВНЕ підприємство віддало перевагу у співпраці, байдуже до україномовних клієнтів. Переклад сторінки іншими мовами, крім російської – відсутній. Далі – більше. Жодного логотипу банку на терміналах немає. Жодних платіжних систем його термінали не підтримують. Було б, звичайно, цікаво побачити договори тендерів, згідно яких такого типу обладнання було допущено на територію державного підприємства і що з цього отримує саме підприємство.

Подив викликає ще один факт. До кожного терміналу приставлена дівчина, котра начебто повинна допомагати розібратись людям з оплатою. Термінал приймає до оплати виключно готівку. Решту, також готівкою, повертає та ж таки дівчинка – просто з гаманця, який вона тримає в руках. Звідки вона бере решту для операцій і яким чином це фіксується – для мене таємниця. Я думаю, що багато банківських установ могли б мріяти про надання такої послуги.

100% статутного капіталу банку «Авант» належить ТОВ «Стабіл Холдинг». З травня 2012 р. банк було перереєстровано на низку офшорів з Сейшельських та Віргінських островів. До січня 2014 р. головою його наглядової ради був теперішній депутат від БПП Олександр Ліщенко. Для тих, кому буде цікаво дізнатись, яким чином банк «Авант», ймовірно повязаний з колишними міністрами оборони О. Кузьмуком, В. Гелетеєм, сином колишнього прокурора В. Яреми та іншими працівниками органів — відсилаю на відкриті ресурси, а також до історії про стосунки цього банку з атомною енергетикою. Ну і вже зовсім феєричні відомості тут.

До кінця дня, переповнений роздумами про несправедливість життя і прагнучи завершити вивчення системи ДМС, о 17:20 я таки дістався приміщення ДП «Документ» на вулиці Б. Хмельницького, 212.

Після тісних і темнуватих коридорів районних відділів я потрапив у «рай». Широке та світле приміщення. Візуально десь так під 600 кв.м. Дівчата у одностроях. Нараховую під два десятки віконечок для роботи з клієнтами. Працюючих на момент мого прибуття – два-три. За майже повної відсутності людей мене попросили взяти талон черги (!1!) і почекати на дивані. На талоні стояла цифра 89. В очікуванні відсутньої черги, я передивлявся як з екрану монітору до мене посміхається Президент Петро Порошенко, демонструючи перший виданий у країні біометричний паспорт.

Скажу відверто – навряд чи в цей момент його посмішка додала мені бажання підтримати національного лідера.

Далі – банально. Оформлення 15хв., біометрія ще 15 хв. З договором на руках та двома квитанціями, де вказані суми 19,85 грн. та 5 грн. комісії (!?) я попрямував до вже знайомого терміналу банку «Авант» з уже звичною дівчинкою.

Я залишав приміщення ДП «Документ» у роздумах. У підсумку експерименту, заплачено майже 800 грн. – за те, що мало б коштувати бл. 450 грн. Різниця алишиться десь в підвалах «Аванту», ДП «Документ» та тих, хто сьогодні ввечері буде посміхатись мені з екранів телебачення, закликаючи любити Батьківщину.

Чи можна змінити схему роботи ДМС? Звичайно. І то без впровадження нових нормативних актів та великих бюджетних витрат

1. Змінити менеджмент ДСМ.

2. Перевести всієї процедури реєстрації черги на подання документів в просту та прозору електронну форму за прикладом іноземних дипломатичних представництв.

3. Ліквідувати всіх районні підрозділи розташовані в непристосованих приміщеннях. Кращих працівників, котрі попередньо мають пройти переатестацію, перевести у великі call-центри, здатні приймати значну кількість відвідувачів.

4. Запровадити проведення будь-яких оплат за послуги ДМС лише у електронній формі суворої звітності.

У випадку виконання цих завдань, це буде вже зовсім інша служба і навіть інша країна.