Об’єднання громад: головне – не поспішати

Ряд політиків обласної ради хоче пришвидшено провести децентралізацію на Львівщині, об’єднати громади до кінця року і, можливо, ділити свій політичний вплив. Але чи виграє від форсування подій хтось, окрім самих депутатів? Очевидно, що ні.

11 жовтня під час сесії обласної ради депутати пропонують винести на голосування затвердження перспективного плану об’єднання громад. Це правильно, план потрібний, причому давно. Та він не має бути остаточним варіантом об’єднання, своєрідним наказом. План повинне стати базою для подальшого об’єднання громад.

Чому не можна об’єднувати громади уже сьогодні? Тому що більшість мешканців, сільських голів і депутатів ще не знають, як жити після об’єднання. Закон про добровільне об’єднання був підписаний лише минулого року. З того часу не було проведено достатньо навчальної та просвітницької роботи – не можна об’єднувати громади без необхідних знань.

Але ж певними депутатами створюється ажіотаж, говорять про термінове об’єднання до кінця року... Що маємо на практиці? Безглузді рішення, які можуть поховати реформу децентралізації. От візьмемо до прикладу Пустомитівський район. Міська рада Пустомит розіслала запрошення про приєднання усім населеним пунктам району, отримала 17 ствердних відповідей і уже бігом виставила такий проект об’єднання на голосування. Добре, що з допомогою фракції «Самопоміч» депутатам вистачило здорового глузду і вони не підтримали таке об’єднання. Річ у тім, що територіально ці 17 населених пунктів не поєднуються в одну громаду. Ефективною була би така громада? Навряд.

Повернімося до теми знань. Я регулярно проводжу зустрічі у селах і спілкуюся з громадами. Більшість не розуміє суті об’єднання і не знає, що на них чекає. Люди бояться банальних речей: що втратять місце праці, будуть змушені далеко їздити за довідками, отримають невідомого керівника. Не менш розгублені сільські голови та депутати – вони нещодавно витратили купу зусиль на вибори, тільки почали нормально працювати, а тепер знову потрібно кудись обиратися. А ще вони не знають, якими будуть їхні повноваження в ОТГ.

І ще одне: об’єднання, насамперед, справа добровільна. Наприклад, є 3-4 громади, у них має з’явитися лідер, який готовий взяти на себе відповідальність, піти поспілкуватися зі всіма селами, які є довкола, провести громадські збори, обговорити можливості і переваги об’єднання. Але для цього потрібні знання і розуміння принципів функціонування громади.

Отож, підведемо підсумки. Первинним повинен бути перспективний план, як основа, від якої відштовхуватися. Далі мають бути експерти, які їздитимуть від села до села і навчатимуть людей засадам самоврядування, економічної грамоти. І ще потрібен час – можливо рік чи два, щоб об’єднання було свідомим кроком громад, щоб вони отримали від нього переваги і додаткові можливості для розвитку. Не потрібно створювати штучного ажіотажу і об’єднувати усіх до кінця цього року, це не буде реформою децентралізації.