Органи схожі на правоохоронні

Дві історії

Історія більша

30 червня нам обікрали комору в будинку. Винесли усе моє рибальське спорядження орієнтовною вартістю 56 000 грн.

Моя дружина Наталія Савицька викликала #органи_схожі_на_правоохоронні, щоб зафіксували все, зняли пальчики і т. д.

Я в той час був на конференції в Києві, тому доступ до камер відеоспостереження був, але недостатній для перегляду великого масиву усіх камер. Увечері 30 червня я вже був вдома і сів за глобальний перегляд. Матеріалу нарив я вдосталь.

Злодій за один вечір побував декілька раз у будинку, дивився, обнюхував, тому фото і відео було більш ніж достатньо. Хоч на паспорт, хоч на портрет. Відео було навіть з голосом, і зліва, і справа, і з краденими речами, і без.

1 липня я на радісній ноті лечу в Залізничний відділ поліції і думаю собі: «От повезло поліції! Це ж розкрита справа. Нічого й робити не потрібно. Злодія зловили – плюс, справу розкрили – плюс. Дай Боже звання (премію, грамоту) отримали – плюс. Речі мені повернуть – плюс. Напишу подяку – стопудово». Якби ж то...

Далі – мій діалог із черговим:

– Кому можна надати докази крадіжки?

– Наразі нікому, бо ваша слідча відпочиває після чергування.

– Ну, може є якісь оперативники? Я маю відео. Їдьте, хапайте, чи, як мінімум, речі мої вилучіть, бо ж «скине» – і потім не знайдеш.

– Ну, не знаю… Сьогодні день слідчого, то вже і нема нікого.

– ???

– Ну, зараз подумаю.

Кудись дзвонить, я чекаю 15 хвилин, мене приймає оперативник:

– Що там у вас?

– Та от – мене пограбували, ось відео. Беріть, хапайте його або хоч речі мої вилучіть (той текст я повторював наступні дні разів десять різним людям).

– Ага, угу, зараз...

Кудись йде, приходить інший оперативник:

– То що там у вас?

– Та от – маю відео (далі по тексту).

– Добре, давайте флешку. (Копіює собі). Ну, все, якщо щось, то Вас повідомлять.

Із почуттям виконаного обов’язку йду додому і наступного дня попадаю до слідчої. Причому на момент зустрічі зі слідчою мені уже була відома адреса проживання, ім’я та прізвище злодія.

Далі – діалог зі слідчою:

– То що там у вас?

– А вам не передавали ? Ви ще нічого не робили?

– Ні. Я щойно вийшла.

– Та от – маю відео (далі по тексту).

– Давайте ми спочатку заяву, потім допит, потім я долучу до матеріалів справи.

– Я перепрошую, Галю (ім’я змінене), а ви щось зробили, щоб його зловити чи мої вкрадені речі повернути?

– Пане Іване, процедура, спочатку то, потім отово-во, а потім, якщо все добре, отово-во... Розшук, оперативна робота.

– Та я розумію процедурність. Але ось вам адреса. Ну, як так – у процедурності немає ніяких пунктів щодо таких випадків? Так за кожну годину простою шанси знайти речі мінімізуються просто у геометричній прогресії.

– Дякую, але ж все одно треба дотримуватись процедури. А от, наприклад, ви зможете надати перелік і довести, що було вкрадену на заявлену суму?

(Тут я згадую, що якраз у березні робив інвентаризацію і виклав фото у фейсбук, і в мене крупним планом достатньо фото).

– Та ось вам фото спорядження – раз, крупняком – два, під іншим кутом – три. Ось окремо блесни, ось окремо вудилища, ось воблери, ось коливалки, ось котушки.

ТА ЙДІТЬ ВЖЕ ХАПАЙТЕ, ЧИ ШО???

– Ми повинні дотримуватись процедурності. Спочатку його приведуть на допит, я допитаю (потім я вже не запам’ятовував).

Я опускаю певні моменти, бо все ж таки йде #слідство_схоже_на_досудове. Повідомлю тільки, що «за збігом обставин» злодій знайдений і не може зараз втекти. І, ні – це не заслуга оперативників. І не моя, так сталось. Потім розкажу, якщо можна буде.

Станом на 05.08.2021 я не володію ніякою інформацією. Речей не повернуто і не повідомлено, що знайдено.

Резюме

Що мене, у цих справах не дуже тямущого, дуже здивувало? При крадіжках, державі (а я прирівнюю слідчі органи, поліцію і усе МВС до держави) НАЧХАТИ на твоє майно.

Зловити злодія? Так, це завдання (оперативників).

Вивчити матеріали, щоб все було об'єктивно і подати в суд? Так! Це завдання (слідства).

Довести його вину? Так, це завдання (прокуратури).

Посадити злодія? Так. (завдання суду).

Де ж у цьому переліку пріоритетне завдання «поверннення майна потерпілому»? А його немає. Я, мабуть, наївний чукотскій юноша, якщо вважав, що це має бути основним завданням при крадіжках.

Знаєте, що вам світить у кращому випадку? Злодія посадять. Він буде шити рукавиці, отримувати (умовно) 100 грн, з яких будуть забирати 50 грн на папіроси, із залишкових – ще 25 грн на фіг зна що. І от на залишкові 25 грн Ви і зможете розраховувати.

А тепер можете порахувати: при заявленій сумі крадіжки в 2000 доларів (56 000 грн) за скільки часу злодій відпрацює мені крадене?

І висновок напрошується простий: піти за вказаною адресою, дати тягла, забрати речі. Все ж просто... Але ж тоді всі прекрасно знають, які наслідки. Урод напише заяву, і посадять вже й мене (не треба писати про те, що це можуть зробити невідомі хулігани, я знаю доста методів).

Як при такій системі не вірити в суд Лінча? Як вчити дітей дотримання правових норм? Як розповідати їм про законослухняність?

І щоб два рази не писати – історія менша, теж про #органи_схожі_на_правоохоронні.

У січні місяці мене розвели на нормальну суму фішинговим посилання під час купівлі товару на ОЛХ. Спочатку процедура стандартна – блокую картку. Контактую з «ПриватБанком»: «Заблокуйте гроші. Маю докази шахрайства». «ПриватБанк» каже: «Не маємо права, лише якщо #органи_схожі_на_правоохоронні дадуть таке розпорядження».

29 січня я валю одразу в Залізничний райвідділ, пишу заяви, даю докази, скріни, пояснення і так далі. Наголошую НЕОДНОРАЗОВО на тому, що «дайте розпорядження заблокувати кошти, поки вони ще не пішли» (на це було сім днів, як сказав «ПриватБанк»).

Заводиться справа (чи що там у тому випадку). Я паралельно спілкуюсь з «ПриватБанком», з ОЛХ-ом. Минає півроку, 1 липня 2021 року, я пишу слідчій: «Що там? Як справи по справі?».

Відповідь прекрасна:

– Справа закрита. Не вдалось виявити правопорушника.

– А кошти заблокували? Розпорядження дали?

– Це банк блокує, а не поліція!

Два випадки за рік спілкування з #органами_схожими_на_правоохоронні і два негативи. І тоді виникає заключне питання: навіщо мені, Савицькому Івану, такі #органи_схожі_на_правоохоронні?

P.S. Допис не для жаління. Допис для того, щоб ви розуміли, що у випадках крадіжок чи шахрайства надіятись на #органи_схожі_на_правоохоронні немає сенсу.

Гарного всім дня!

Оригінал