Палац, що памʼятає велике кохання і зраду

У селі Стригани на півночі Хмельниччини нині пусткою стоїть палац. За залишками його оздоб помітно, що був маєтком знатних власників. Його збудували не так давно – трохи більше століття тому, але події у ньому відбувалися, як в мелодрамах. Історію палацу Четвертинських розповіли на сторінці Національного історико-архітектурного заповідника «Камʼянець».

Село розташоване на річці Горинь між містами Славута і Нетішин, а поруч біля нього – заказник «Голубе озеро». Раніше це були два окремі села Ріпище та Стригани (давня назва Старки). Хоч це і Хмельницька область, та етнографічно це Волинь.

З кінця ХІХ століття місцевість належала князю Святополк-Четвертинському. Четвертинські – це сполонізований руський князівський рід, що походив від Рюриковичів, відомий з кінця XIV століття. Другу частину прізвища Святополк вони взяли від славного предка.

Модерновий маєток серед соснового лісу

За легендою, князь приїхав в гості до свого товариша Романа Даміана Сангушка в Славуту, звідки вони разом вирушили до Чорного лісу. Навколишня територія настільки привабила Четвертинського, що він викупив частину цих земель і активно взявся за розбудову. На річці збудували греблю, великий водяний млин, амбар, для господарів – палац з господарськими приміщеннями. Будівництвом займалися молоді німецькі інженери. Господарством керував князь Серповський, який жив поруч у двоповерховому будинку.

Палац збудували в 1900-1910 роках. Він мав Г-подібну форму, два ризаліти з фігурними аттиками та чотири входи з різних сторін. Головний вхід у будинок оздоблений рельєфним декором у стилі модерн у жовто-теракотовій гамі та кованими металевими огородженнями балконів. Сходи в будинку і підвіконня оздоблені декоративним (фарбованим у теракоту) бетоном з білою мармуровою крихтою. Інтер’єр будинку вирішений у «декоративно-романтичному» стилі.

«Флористичні композиції з квітів маку, латаття, гірлянди з троянд, букети з різних суцвіть та листя втілені у ліпному декорі стель більшості приміщень. У кількох кімнатах кути стелі мають ліпнину у вигляді сов, зображених в оточенні пишної флористичної композиції. Добре збереглася автентична ліпнина стелі у вітальній залі, де був кутовий камін (на сьогодні розібраний). Імовірно, під лущеним шаром тиньку можна розчистити розписи стін. Досить яскраво оздоблений і вестибюль садиби. На заокруглених кутах арки були маскарони (зберігся один). Зберігся фрагмент ліпнини стелі, а барельєфне зображення герба Четвертинських, що прикрашав центральну стіну, втрачено назавжди. Характерними в інтер’єрі приміщень є невеликі фрагменти мощення метлаською плиткою (білі восьмикутники та маленькі чорні квадрати) і подекуди паркетна підлога», – детально описують інтерʼєр палацу фахівці заповідника.

Залишки оздоб інтерʼєру палацу (фото зі сторінки заповідника)

Зрада і самогубство

Навколо палацу Четвертинських заклали парк з прогулянковими доріжками та рідкісними видами дерев, деякі з них збереглися донині. «Розташовувався палац серед пейзажного парку, з верхніх поверхів будівлі було видно волинські краєвиди – звивисті береги річки Горині, озера, соснові ліси, що оточували садибу з усіх сторін», – розповідають в НІАЗ.

Князь спорудив палац із парком для своєї молодшої на 20 років дружини. «Згідно з переказами, вона невдовзі завела собі коханця, яким начебто виявився хтось із німецьких зодчих. Коли чутки дійшли до Четвертинського і він на власні очі побачив подружню зраду, отруївся оцтовою есенцією. Пана Четвертинського поховали на цвинтарі у Славуті, а княгиня залишила палац та переїхала з дітьми до Польщі», – розповіли на сторінці заповідника.

Однак у документах немає підтверджень цієї легенди. Аналіз доступних метрик підтверджує, що в ті часи жив князь Едвард Едмунд Четвертинський (1851 р.н.) та його дружина Софія Четвертинська, у дівоцтві Бейзим. Різниця у віці в них була лише 10 років. У подружжя було два сини: Вітольд та Едвард, гідромеханік, науковець, професор Варшавської політехніки, член Польської академії наук.

Комуністи, повстанці і діти

Радянська влада поселила у князівських кімнатах подружжя комуністів Якова Брегама та Олену Семенюк. Вони займалися «хлібозаготівлею шахтарям Донбасу», як зазначено на пам’ятнику поруч із палацом. Місцеві селяни не погоджувалися з присутністю окупантів і, зрештою, вбили їх 1931 року.

У Другу світову війну палац використовували як шпиталь. 13 травня 1944 року біля палацу розстріляли біля десятка воїнів Української повстанської армії.

1961 року села Стригани та Ріпище об’єднали, а палац пристосували під школу механізаторів. Далі садиба Четвертинських нетривалий час була гуртожитком працівників торфозаготівлі, а згодом – протитуберкульозним санаторієм. З 1985 року князівський палац на пʼять років перетворився на дитячу туристичну базу «Блакитні озера».

3D реконструкція палацу Четвертинських у Стриганах

2013 року Хмельницька ОДА внесла палац до переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини. До сьогодні він не використовується і руйнується, хоч і перебуває у приватній власності.