«Переписування» хімічних реакцій не дасть того, що зміна історії, - Полянський

Голова правління Центру освітнього моніторингу, екс-заступник міністра освіти та науки України, професор Павло Полянський переконаний, що українські підручники, хоч і не ідеальні, та придатні для навчання.

«Немає жодної країни, де люди вповні задоволені підручниками. У них постійно щось треба змінювати, там трапляються якісь неоковирності, та безгрішний тільки той, хто їх ніколи не писав», - наголосив Павло Полянський в інтерв’ю ZAXID.NET .

«Нелогічно з-поміж багатьох шкільних предметів вихоплювати один чи два (окрім історії, це стосується також курсу літератури) і довкола них імітувати раптове «занепокоєння». Тут щось одне: або тим, хто цю справу «накручує», відверто байдуже, як дітей навчають математиці, фізиці, хімії, біології тощо, або вони чомусь вирішили, що вони краще розуміються на історії», - зазначив Павло Полянський, відповідаючи на запитання про те, що однією із топ-тем після призначення Дмитра Табачника міністром стали підручники з історії України.

«Насправді ж на історії вони розуміються так само, як на хімії чи фізиці. Але здогадуються, що «переписуванням» хімічних реакцій чи фізичних процесів неможливо надбати пропагандистський капітал», - зазначив Павло Полянський.

«У межах загальноєвропейських структур немає імперативних, наказових вказівок, як навчати дітей історії в тій чи тій країні. Натомість є загальні узгоджені рекомендації, наприклад, Ради Європи, упроваджувати, особливо у старшій школі, інтерактивні педагогічні технології, багаторакурсність, формувати національну свідомість і загальноєвропейську полікультурність  тощо. На підставі цих та інших узгоджених засад кожна держава обирає власну модель історичної освіти, керуючись набутками і національної історичної школи, і загальноєвропейськими тенденціями у цій царині. Отож, шкільна історія – це, з одного боку, внутрішня справа кожної країни, а з іншого – загальноєвропейська відповідальність», - додав Павло Полянський.