Перший тайм 1:1

Попри зверхні запевнення владного табору Саломе Зурабішвілі не вдалося вже у першому турі виграти президентські вибори у Грузії. Її шанси на успіх у другому турі видаються не надто переконливими.

Підтримувана «Грузинською мрією» колишня шефова грузинської дипломатії з незначним відривом перемогла в першому раунді, отримавши 38,6% голосів. Зразу ж за нею – кандидат від опозиційного об'єднання «Сила в єдності» Грігол Вашадзе з трохи гіршим результатом – 37,7%. Третім до фінішу добіг Давид Бакрадзе (Європейська Грузія), котрого підтримали 10,9% грузинів. Явка була доволі низькою – 46,7% виборців.

Після першого туру

У виборах взяли участь аж 25 кандидатів, 18 з них отримали дрібну підтримку. Більш ніж 1% отримали: Шалва Нателашвілі (Партія праці) – 3,7%, Давид Усупашвілі (Рух будівництва) – 2,2%, Зураб Джапарідзе (Лідер партії «Гірчі») – 2,2% та Каха Кукава (Вільна Грузія) – 1,3%.

Так само, як і передвиборчі опитування, екзит-поли, проведені трьома соціологічними центрами, показали досить суперечливі результати. Тож треба було чекати на остаточні результати, тобто допоки ЦВК не підрахувала всі голоси. Давид Бакрадзе визнав свою поразку і закликав голосувати у другому турі за Грігола Вашадзе. Нателашвілі, Усупашвілі та Джапарідзе заявили, що не підтримають жодного із двох кандидатів. Зурабішвілі заявила про своє бажання і надалі боротися за остаточну перемогу, спростовуючи чутки про те, що вона хоче вийти з президентських перегонів. Вашадзе після оголошення результатів першого туру висловив переконання у своїй перемозі у другому турі голосування.

Гнів Бідзіни

Голосування відбулося відносно мирно й демократично. Не було жодних серйозних спроб фальсифікації. Результати першого туру стали шоком для владного табору. Його лідери визнали, що грузини показали їм жовту картку. Вони негайно анонсували зміни в персональному складі уряду, нові соціальні програми та заходи, спрямовані на зміцнення грузинської валюти ларі та створення нових робочих місць. Соціально-економічні проблеми насправді є основною причиною розчарування суспільства урядом «мрійників». Краплею, яка переповнила чашу гіркоти, стали виявлені перед виборами записи, які вказують на факти корупції та залаштункових домовленостей правлячої групи. Цим скористалася постсаакашвільська опозиція. Люди, котрі голосують за неї, висловлювали свій протест «Грузинській мрії», хоча більшість з них не бажає повернення до влади Об'єднаного національного руху. Грузини опинилися між молотом і ковадлом. Вони голосують або проти лідера «Грузинської мрії» Бідзіни Іванішвілі, або проти Міхеїла Саакашвілі. Бо насправді в Грузії ми й надалі маємо справу з політичним протистоянням між Бідзіною та Міхо, від імені котрих змагаються Зурабішвілі та Вашадзе.

У грузинські ЗМІ просочилася інформація зі зустрічі лідерів «Грузинської мрії» після першого туру. Іванішвілі кричав на очільників своєї партії (зокрема на мера Тбілісі Каху Каладзе і голову парламенту Іраклія Кобахідзе), звинувачуючи їх у кепських результатах Зурабішвілі. Він казав, що його не зацікавить перемога Зурабішвілі, а тільки відновлення поваги в грузинському суспільстві. Він погрожував відсторонити їх від вищого керівництва після завершення виборів. Наступними днями «Грузинська мрія» почала лякати, що перемога Вашадзе означає повернення брутальної влади ЄНР, порушення прав людини, переслідування опозиції і пересічних громадян, насильства у в’язницях. Іванішвілі в інтерв’ю трьом провідним грузинським телевізійним каналам звернувся до грузинів зі закликом діяти розсудливо і зупинити «націоналістів».

Буде цікаво

Виглядає, однак, що гучні заяви та кадрові перестановки не принесуть великої користі. «Мрійники», якщо вони бажають залишитися при владі після 2020 року, коли відбудуться чергові парламентські вибори, повинні почати виконувати свої передвиборчі обіцянки (нові робочі місця, боротьба з бідністю, інфраструктурні проекти, зміцнення ларі), а не тільки вічно повторювати – «за дев’ять попередніх років».

Важко сказати, хто має більше шансів на перемогу у другому турі. Підтримка Зурабішвілі та Вашадзе виглядає практично однаковою. Зрозуміло, що владний табір спробує використати так званий адміністративний ресурс, щоб допомогти кандидатці, котру він підтримує. Питання лише в тому, у яких масштабах він буде застосований і чи допоможе. Фактично результат голосування може визначати рівень мобілізації виборців обома політичними таборами. Однак малоймовірно, що явка на виборах перевищить 50%.

Ймовірна перемога Вашадзе не матиме формального впливу на архітектуру влади. «Грузинська мрія» диспонує конституційною більшістю в парламенті, тому можливе вето президента не становитиме для неї проблеми. Новий президент, котрого востаннє обирають на загальних виборах, матиме дуже обмежені повноваження, переважно суто представницькі. Однак до його компетенції належить, серед іншого, право на помилування. Вашадзе вже заявив, що помилує Саакашвілі й інших лідерів ЄНР, котрі зараз перебувають у в’язниці (зокрема колишній прем'єр-міністр Вано Мерабішвілі чи колишній міністр оборони Бачо Ахалая). Повернення Міхо до Грузії після п’яти років еміграції може спровокувати чималі хвилювання і стати новим політичним імпульсом. Окрім того, перемога Вашадзе може спричинити, так би мовити, психологічний прорив. Це означатиме, що «мрійники» більше не є непереможними, а політичний маятник хитнувся в інший бік. Сам Вашадзе неодноразово заявляв, що його пріоритетною метою як нового глави держави буде допровадити до дострокових парламентських виборів.

Другий тур, ймовірно, буде призначено на 2 грудня. Досі тривають розгляди скарг на порушення під час виборів 28 жовтня. Пізня осінь у Грузії обіцяє бути надзвичайно цікавою і гарячою.

Текст опубліковано у межах проекту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia. Попередні статті проекту: Україна – ЄС: гарячий фініш переговорів, Україна – втеча від вибору, Східне партнерство після арабських революцій, У кривому дзеркалі, Зневажені, Лукашенко йде на війну з Путіним, Між Москвою й Києвом, Ковбаса є ковбаса, Мій Львів, Путін на галерах, Півострів страху, Україну придумали на Сході, Нове старе відкриття, А мало бути так красиво, Новорічний подарунок для Росії, Чи дискутувати про історію, Мінський глухий кут.

Оригінальна назва статті: Do przerwy 1:1 (Nowa Europa Wschodnia)