Після лікування до України повернувся один із активістів Майдану

На щастя ізраїльським лікарям вдалось подбати про майбутнє цього чоловіка. Натомість вже тиждень у львівському військовому госпіталі є два молоді хлопці, яких обстріляли поруч із Красним Лиманом, на Донеччині. Обоє не відчувають ніг. Та чомусь військове керівництво не турбується аби їм допомогти.

Артем Запотоцький, майданівець, отримав важкі поранення під час подій на 20 лютого. У той день куля снайпера влучила у грудний відділ хребта, в наслідок чого чоловік повністю втратив чутливість нижньої частини хребта та був паралізований. Лікарі голосили, що Артем не встане на ноги, проте ізраїльські медики зробили неможливе.

Артем не єдиний майданівець, який отримав допомогу з-закордону. Поранених, яким в Україні не світило цілковите одужання активісти відправляли туди, де є краще медичне забезпечення.

Чи одужують ті, хто отримав серйозні поранення на Сході України під час бойових дій, ніхто не береться прогнозувати. Медики львівського військового госпіталя до своїх колег в Ізраїлі чи Австрії не тьелефонують і навіть не пробують відправити туди хлопців. Нас запевнили -лікування у них найкраще.

Головний хірург додав, що жодної необхідності відправляти, до прикладу, закордон чи просити допомоги в іноземних спеціалістів немає. Результати лікування у госпіталі добрі. Та впевненість розвіюється на обличчі головного хірурга, коли ми питаємо про конкретного пацієнта.

Досвід співпраці з закордоном Львів та міські структури відпрацювали під час майдану. Посадовці та активісти дуже оперативно відправляли поранених до клінік, де є добрі результати зокрема у сфері спинальної хірургії. Цей досвід пропонують і військовим, ті ж чекають дозволу від міністерства і рапртують про якісну медицину. А поранені втрачають шанс. Ось один із них. Молодий солдат лежить у нейрореанімації вже тиждень. Привезли хлопця із Донецької області. Там, поруч із Красним лиманом він отримав важке поранення, схоже до того, яке мав активіст майдану — Артем, якого вилікували в Ізраїлі.

Сьогодні хлопець чується вже краще. Та лікарі досі не можуть сказати, чи зможе він стати на ноги. Поруч з Романом лежить його колега по службі - двадцяти однорічний Сергій. Отримав поранення під час того ж наступу, що й Роман, поруч із Красним Лиманом. Дістав одне дотичне поранення в голову, а ще три кулі в спину.

Обидвоє хлопців тримаються мужньо — попри свій молодий вік. Натомість начальник військово-медичного центру і далі переконує, що у їхньому госпіталі є все необхідне, аби ставити людей на ноги. І якось невпевнено говорить про співпрацю із закордонним лікарями.

Тож допоки керівництво думає відправляти чи не відправляти хлопців на успішне лікування, йдуть лічені хвилини, які вирішують чи зможуть ці хлопці ходити і тішитись життю.