Після важкого поранення в голову боєць «Азова» готується до міжнародних Ігор Нескорених

Історії військового хірурга та бійця, який дивом вижив після надважкого поранення в голову

Головні новини Львова 15.10Юрій Герун, 15 жовтня, 20:16 1566 0

Герої – серед нас. Вони могли б спокійно займатися своїми справами і досягати успіху без ризику для життя. Та російська агресія не дала спокійно сидіти вдома. До Дня захисника України ZAXID.NET Новини підготували історію про двох хоробрих бійців – сміливого хірурга, що рятував життя на передовій, та безстрашного молодого воїна, який дивом вижив після надважкого поранення в голову.

Навіть важкі випробування не поселили у серцях героїв зневіри. Вони продовжують дивувати своїми досягненнями у мирному житті.

Ігор впевнено проводить своє щоденне спортивне тренування. Важко повірити, але ще два роки тому він не міг навіть поворухнутись і вимовити слово. У 18 років не всидів удома, коли кипів Майдан. Рятував поранених на Інститутській, а після Революції Гідності подався на схід, де зустрівся з новим викликом – війною.

«Я навчався тоді в коледжі і не міг висидіти на парах, совість мені казала, що я маю бути там. Коли я вже потрапив на схід, я відчув себе якимось вільним і зрозумів, що я тут, я нарешті на своєму місці», – розповів поранений боєць полку «Азов» Ігор Галушка.

У складі батальйону «Азов» боєць обороняв Мар'їнку. Під час бою ворожа куля калібром 7,62 мм навиліт влучила йому в голову та наче розділила життя Ігоря надвоє. Після таких поранень люди зазвичай не виживають. Його спершу навіть не розглядали як кандидата на екстрену евакуацію гелікоптером.

Та жага до життя львів'янина здивувала багатьох.

«Спочатку підстрелили мого друга, я намагався йому допомогти і тоді мені самому «прилетіло». Я не втрачав свідомість, поки не потрапив у лікарню. З самого початку мені відняло правий бік і абсолютно весь голос, я не міг нічого сказати, порухатись. Я лежав як овоч», – розповідає поранений боєць полку «Азов» Ігор Галушка.

Далі була 12-годинна операція, після якої, наче дитина, знову вчився говорити, ходити та їсти. Сьогодні Ігор займається кросфітом та виступає на Іграх Нескорених. Щодня він прокидається із думкою, що має ставати кращим.

«Десь на десятий день після операції я сказав слово «Мама». Дуже багато людей кажуть, що я дуже впертий і, напевне, саме через мою впертість я тут», – додає Ігор Галушка.

Ще один Герой – судинний хірург Тарас Кобза. В гарячу революційну зиму чоловік проміняв комфортну лікарську палату на польовий госпіталь на Майдані, а пізніше пішов і на війну. Рятував сотні поранених з Іловайська, Мар'їнки та Дебальцевого.

«Приймали з Дебальцевого і Вуглегірська. Це були танкові бої. Я перший раз стикнувся з опіками і політравмою. Проводили багато реконструктивних операцій. На жаль, були і безнадійні випадки, деколи вражаючі. Привезли молодого хлопця, його грудну клітку можна було розкрити як ящик. Але нам таки вдалося йому зшити цю грудну клітку. На другий день я йду в хірургічний блок, а він курить. Я був дуже здивований. А собі думаю: та кури хлопче, добре, що ти взагалі стоїш», – згадує військовий медик Тарас Кобза.

Із скальпелем замість автомата хірург вів свою маленьку війну, у якій відлік часто йшов на секунди. І лише коли активна фаза бойових дій трохи вщухла, повернувся до Львова, аби знову лікувати цивільних.

«Статистика Афгану і будь-якої війни це кровотечі, від яких найбільше летальних випадків. Зупинити вчасно кровотечу, це врятувати життя, а відновити кровотік – врятувати орган. Чим більше пацієнтів зможу я вдало прооперувати, тим менше буде ампутованих ніг, рук, мертвих людей. Дуже не люблю, коли гинуть і калічаться молоді люди», – зазначає Тарас Кобза.

Таких, як Ігор та Тарас, — багато і щодня вони ходять поруч із нами, із кимось, можливо, працюють. Тож до Дня Захисника України у Національному лісотехнічному університеті з ними вирішили познайомити молодь. Аби ті мали з кого брати приклад.

«Ми залучили військових. Але хлопці відмовилися виходити в формі, скромні...Вони вийдуть у цивільному для того, щоб студенти бачили, що військові серед нас. Це не маргінали, які прийшли з війни і потребують допомоги, вони самі можуть допомогти іншим, допомогти слабшим, тому що це сильні люди, люди реалізовані в суспільстві», – каже доцент Лісотехнічного університету Юрій Дадак.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук