Поразка трансатлантичного партнерства – успіх Путіна

Трансатлантичне партнерство з торгівлі та інвестицій (The Transatlantic Trade and Investment Partnership, TTIP) – це ​​ініціатива, яка дозволить створити найбільшу у світі зону вільної торгівлі. Ця угода вже упродовж кількох років є предметом перемовин Вашингтона та Брюсселя (у липні 2016 року було проведено вже чотирнадцятий раунд переговорів). Утім, багато чинників нині вказують на те, що проект може закінчитися фіаско. І це є предметом втіхи Росії. 

Угода, але інша 

Кількість прихильників TTIP щоразу зменшується. Ще недавно угоду потужно промувала  Велика Британія, але після Brexit Лондон уже не має до неї стосунку. Це спричинило також послаблення позицій Європейського Союзу на перемовинах, адже понад чверть американського експорту до ЄС потрапляла на Туманний Альбіон. Важливим було б завершення переговорів до кінця цього року, оскільки немає жодної впевненості у тому, що після ймовірної перемоги Дональда Трампа новий президент захоче продовжувати розмови. 

Успіх Республіканської партії у США, безсумнівно, був би корисним для Володимира Путіна. Для нього будь-яке ослаблення економічних відносин ЄС і Великої Британії зі США грало б на руку. І навпаки, для Кремля набуття чинності угоди про TTIP у будь-якій формі було б шкідливим. Угода може тільки послабити двосторонні економічні відносини Росії з країнами Європейського Союзу та Сполученими Штатами Америки. 

Позицію Кремля відображають російські засоби масової інформації. Демонстрації проти TTIP, які відбулися 11 жовтня 2015 року у кількох європейських містах, були названі на російському пропагандистському каналі  Russia Today «масовими акціями протесту». Насправді ж у них взяли участь лише кілька сотень мешканців європейських столиць. Російські ЗМІ називають TTIP «економічним НАТО», що викликає дуже негативні конотації у тамтешньому суспільстві.

Кремль волів би, щоб Європейський Союз уклав угоду про вільну торгівлю з Євразійським економічним союзом. Брюссель заакцептував би таким чином російську сферу впливу. Такий сценарій, проте, є неможливим, а решта членів «східного союзу» (за винятком Росії) є маргінальними торговими партнерами Європейського Союзу.

Якщо справа таки дійде до підписання угоди про TTIP і, відповідно, часткової маргіналізації торгівлі з Росією (за винятком енергоносіїв, принаймні в середньостроковій перспективі), можна було б очікувати запровадження Кремлем вибіркових «контрсанкцій», спрямованих проти найслабших держав-членів Європейського Союзу. Москва, звісно, не наважиться на відкриту економічну війну з Брюсселем.

Утім Росія приділяє TTIP щораз менше уваги, передбачаючи, очевидно, що цю пропозицію угоди відхилять зацікавлені сторони. Кремль дивиться на це прагматично: використовує слабкість Європейського Союзу і працює над створенням зони вільної торгівлі між Євразійським економічним союзом (Росія, Білорусь, Казахстан, Вірменія, Киргизстан) та Іраном. Угода спочатку охоплюватиме обмін тільки тими товарами, які будуть згадані у контракті. Цей перехідний стан, як очікується, триватиме доти, доки Іран не стане членом Світової організації торгівлі. До кінця року повинен бути представлений порядок денний робіт зі створення зони, а в січні 2017 року заплановано початок перемовин щодо тексту самої торговельної угоди. 

Багато голосів проти 

Володимир Путін може бути спокійним, шанси підписання TTIP стають щораз меншими, а в країнах-членах Європейського союзу (незважаючи на оптимістичні заяви посадовців ЄС і США) дедалі гучніше лунають голоси проти. Прем'єр-міністр Франції Мануель Вальс заявив, наприклад, у липні, що угода, перемовини щодо якої тривали з 2013 року, не може бути підписана в її нинішньому вигляді, оскільки існує дуже високий ризик того, що його положення значно занижують якість харчових продуктів, які експортуються до Європейського Союзу. 

TTIP викликають суперечки з кількох причин. 

По-перше, перемовини щодо угоди проводилися закрито, що виключає публічне обговорення. Лунають закиди, що, мовляв, Європейська комісія не дослуховується до критики, яка надходить з країн-членів ЄС. Понад 95 відсотків зустрічей представників Європейської комісії у справі TTIP відбувалося в присутності лобістів, тоді як лише в п’яти відсотках переговорів взяли участь представники економічно-соціальних організації. Прикладом негативної реакції на проекти TTIP є петиція польських торгівельних організацій та асоціацій, які виступають проти прийняття угоди. Під нею підписалося близько вісімдесяти трьох суб'єктів, зокрема Фонду Greenpeace Polska, Інститут громадських справ і Товариство прав людини.  

Європейській Комісії закидають також, що вона ігнорує результати консультацій з громадськістю, які вона ж сама й організувала; ігнорує вона також петицію проти TTIP, яку підписали майже півмільйона європейців. 

Дуже важливо, що зі вступом в силу TTIP багатонаціональні корпорації отримують право подати позов до арбітражних судів на держави, коли їхні інтереси опиняться під загрозою у тій чи іншій країні. Неофіційно кажуть, що за збереження цього пункту в угоді виступає американська сторона, яка хоче полегшити своїм компаніям вихід на сильно зарегульований європейський ринок. Такий спосіб вирішення суперечок віддає перевагу іноземним виробникам, згрупованим у великі корпорації, тим самим на маргінес виштовхуються місцеві, національні виробники. 

Проекту угоди закидають також, що його дія істотно ускладнить владам у Європейському Союзі й Сполучених Штатах захист вразливих секторів (як-от охорона здоров'я та освіта) від негативних наслідків вільного ринку. Існує також думка, що TTIP призведе до дерегуляції державних послуг і до їхньої подальшої приватизації, яка, своєю чергою, може призвести, на думку представників торгових організацій, до обмеження доступу до цих послуг. На сильний спротив натикається врешті-решт ідея Ради співпраці з регулювання, чиє завдання полягатиме у тому, щоб усунути відмінності в місцевому законодавстві й тим самим полегшити потік товарів та послуг. 

Своєю чергою, незалежні експерти та економісти стверджують, що ВВП Європейського Союзу внаслідок використання договірних заходів зросте лише на 0,5 відсотка за десятиліття. Науковці з Університету Тафтса у США  репрезентують ще більш песимістичний прогноз: на їхню думку, TTIP призведе до зниження ВВП Європейського Союзу і втрати близько 600 тисяч робочих місць.

  ***

Негативна атмосфера довкола проекту угоди, перемовини, які тягнуться з 2013 року, непевна ситуація в Європейському Союзі (рішуча декларація вийти з його структур головного адвоката TTIP, тобто Великої Британії) і майбутні вибори у Сполучених Штатах можуть призвести до того, що підписання цієї угоди відкладеться на довгі роки. Тож, очевидно, Росії вдасться значно швидше створити свою євразійську зону вільної торгівлі.

Текст опубліковано у межах проекту співпраці між ZAXID.NET  і польським  часописом Nowa Europa Wschodnia. Попередні статті проекту: Україна – ЄС: гарячий фініш переговорів, Україна – втеча від вибору, Східне партнерство після арабських революцій, У кривому дзеркалі, Зневажені, Лукашенко йде на війну з Путіним, Між Москвою й Києвом, Ковбаса є ковбаса, Мій Львів, Путін на галерах, Півострів страху, Україну придумали на Сході, Нове старе відкриття, А мало бути так красиво, Новорічний подарунок для Росії, Чи дискутувати про історію.

Оригінальна назва статті: Porażka TTIP sukcesem Putina  („Nowa Europa Wschodnia”)