Принцип розбитих брам або Місія (не) можлива?

Дуже часто, прогулюючись вулицею Друкарською, Ви зустрінете багато людей, що фотографуються біля однієї і тієї ж історичної брами. Я її називаю інстабрама. Хоча ще донедавна практично ніхто на неї не звертав уваги. Скажу більше – до реставрації – її ніхто не помічав. Тепер це улюблена локація весільних фотографів і найпопулярніша брама у соцмережах.

Інстабрама на вулиці Друкарській

Таких історичних брам у Львові вже понад дві сотні. До 2018 року їхня реставрація здійснювалась завдяки співпраці з Німецьким урядовим бюро GIZ. А вже з 2018 року цю працю повністю перейняло «Бюро спадщини», що є структурним підрозділом Львівської міської ради.

І щорічно в бюджеті міста відтепер передбачаються кошти на співфінансування таких робіт.

Деякі дописувачі Фейсбук, коли ми вчергове показуємо результат реставрації – як було і як стало, пишуть: «Чого ви не відреставруєте все в комплексі, а лише частинами або елементами. А вікна чого пластикові. Браму будь-хто зробить»... і так далі.

І, безперечно, це все має сенс, але розберемось по суті.

У Львові кілька тисяч пам’яток архітектури. Одночасно відреставрувати усі – неможливо. Це мільярди і мільярди гривень. Таке собі дозволити, і то – протягом кількох років, можуть лише міста країн ЄС. Так, як це робила, наприклад, Польща.

Слід зауважити, що останні 10 років Львів, докладаючи зусиль, проводить рекордну кількість реставрацій пам’яток архітектури щороку. До 50 об’єктів різної складності щорічно. Якщо подивитися на інші міста, то це значно менші цифри.

Але тут постає ще одне питання – а в яку суму обійдеться утримання пам’яток. Бо навіть найкраща реставрація може бути знищена неякісною експлуатацією. Або ж вибиттям з вікон дверей чи встановленням замість дерев’яних вікон пластикових. Або ж що комусь спаде на думку «доліпити» щось до фасаду, бо йому так пасує.

Яскраве цьому підтвердження – випадки вибиття на вул. Левицького чи нищення Вілли Бачевських, що на вул. Вітовського, 35.

І тут на допомогу приходить добре відомий принцип. Принцип розбитих вікон. Який для історичних пам’яток має свою особливу форму і зміст. І його можна перефразувати у «принцип розбитих брам».

Задайте собі питання: Що ж є найменшою з погляду всієї пам’ятки її частиною, але найбільшим об’єднавчим елементом? Чим користуються всі, і що є найбільш видимим її елементом?

Так. Це саме історична брама.

І її відновлення має без перебільшення революційний ефект.

У Львові вже кілька років дуже ефективно діє програма міської ради щодо співфінансування збереження історично цінних елементів - брам, вікон, балконів... Наприклад, щодо брам - мерія фінансує 70% видатків, а мешканці – 30%. Щодо історичних вікон - 60% (мерія), 40% (мешканці). А от щодо балконів, то мешканців фінансують лише 10 тис грн, а мерія покриває усі інші видатки пов’язані з реставрацією.

Так через програми співфінансування вдається не лише зберегти браму, а й запустити незворотній процес.

Така брама точно буде жити довше та краще доглядатись, ніж та, де це профінансовано без залучення мешканців.

В таких будинках справді менша кількість пластикових вікон.

В таких будинках мешканці вже думають про збереження наступних елементів, наприклад, історичних сходових кліток або ж відновлення втрачених вітражів.

У таких будівлях мешканці пильнують, аби злісний сусід нічого не вибив або не надбудував.

Зрештою такі будівлі живуть довше.

Саме тому такі програми збереження є найефективнішими.

І ще одне. Є ще й інша проблема – це наявність кваліфікованих майстрів, які готові працювати у Львові. При цьому розуміючи, що у сусідній Польщі, за такі роботи та таку кваліфікацію працівників, можуть заплатити значно більше. Тому такі програми співфінансування відкривають можливість формувати ринок замовлень, шляхом збільшення кількості замовлень. Відтак, більша кількість реставраторів залишиться у Львові і отримає працю тут.

І до чого я це все. Так ось. Сьогодні – перше вересня, і сьогодні стартує прийом заявок на співфінансування збереження історичних брам на наступний рік.

Всі деталі читайте на сайті Бюро спадщини.