Про пам’ятники, яких не було, не було – а тепер аж два!

БлогиЮрій Кучерявий , 31 жовтня 2018 2237 1
Юрій Кучерявий
куратор мистецьких проектів у Центрі Шептицького

Не минуло й трьох років з дня встановлення пам’ятника Митрополиту Андрею Шептицькому і скандалу навколо цього проекту, як Львів сколихнув новий скандал: нам не достатньо одного пам’ятника Січовим Стрільцям ЗУНРу – треба конче їх встановити два!

Якщо з міським пам’ятником все зрозуміло: громада Львова в лиці органів місцевого самоврядування виділяє фінансування на комплекс заходів щодо вшанування 100-річчя ЗУНРу, але в чотирьохсот метрах ми отримуємо ще один «подарунок» від… в принципі? не зрозуміло від кого. Тобто зрозуміло, що від ЛОДА, але питання – для чого?

Невже в час війни бюджети області та міста профіцитні? Чи немає більше в Львівській області місць для вшанування подій 1918 року, аби там встановити пам’ятник? Чи в принципі немає проблем в райцентрах області з інфраструктурою та дорогами? Упустимо для всіх очевидну та по-українському звичну конфронтацію губернатора та мера, що донедавна були єдиною командою, бо це тимчасове та тлінне. А от пам’ятники залишаться!

«Міський» пам’ятник – встановлений біля казарм Фердинанда принаймні є громадським простором із скульптурою в його центрі. Там зняли паркан та організували місце для різного ужитку цього простору. Можна (і, напевне, треба) багато дискутувати про саму скульптуру лева. Пам’ятник міг би бути більш концептуальним і не таким буквальним, але загалом простий люд добре сприймає левів і годен легко прочитати ідею. Дехто навіть годен вхопити його за лапу.

Але митці перестали критикувати нового львівського лева, як тільки побачили руки, що тризубом розколюють піраміду. Асоціації в коментарях не забаряться: памятник на вулиці Листопадового Чину викликає, щонайменше, здивування. Його дизайн, при всій повазі до художника, – авторитарний як в манері встановлення, так і в виконанні. Пам’ятник не має жодного контексту, крім назви вулиці. Його чорний на глянц полірований камінь швидше підходить для кладовища, і то зовсім не для Личаківського.

Поруч будинок залізничної лікарні за проектом архітектора Карла Оманна – де серед великого парку було споруджено палац графа Агенора Голуховського, колишнього намісника Галичини, власника великої збірки живопису західно-європейських майстрів, читаємо в неті про цю історичну пам’ятку. Прямокутний сад був невід’ємною частиною цієї пам’ятки!

Під нову «піраміду» відрізали кут цього саду, знов вирізали старі дерева та заслонили цим об’ємом історичну альтанку – відтепер площа призначена виключно для покладання квітів різними «очільниками» та урочистих заходів рівно раз на рік. Лишили нам принаймні площу на Городоцькій, яку ми, напевне, будемо використовувати щодня.

І знову не ясно, що робити з каменем на площі Петрушевича. Невже ще третій пам’ятник встановлювати? Таке враження, що громада міста досі ділиться на демократів та авторитаріїв! Дуже не хочеться аби ми рухалися back to USSR, тільки замість зірки тризуб вставили!

Оригінал

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук