Сила духу

Картини – це мова його душі. Все, що хоче донести до людей, він передає за допомоги пензлика та фарб ногою, бо через церебральний параліч руками малювати не може, як і чітко розмовляти.

Моє знайомство з художником Богданом Жуковським розпочалося 2006 року, коли відвідала його виставку у Церкві Різдва Пресвятої Богородиці на Сихові. Пам'ятаю, що тоді попри грудневу погоду у залі було неймовірно тепло та затишно, бо від картин Богдана і від нього самого йшла надзвичайно позитивна, а головне - щира енергетика.

Недарма кажуть, що можливості людини необмежені, тож коли вона обере собі мету і матиме велике бажання її досягти - досягне! Жодна хвороба чи обставини цьому не завадять. А впертості і жаги до життя та роботи Богданові не позичати, бо його мрія - якомога більше написати картин, якомога більше сказати через них людям.

Картини, що зігрівають

Родина Жуковських зустріла мене у повному складі - Богдан, як справжній українець, у вишиванці, тато, бабуся, ще й прийшли друзі художника, яких він знайшов у навчально-реабіліта­ційному центрі «Джерело», де й навчився малювати. Вишиванку робила ще за життя його мати. Зауважу, що творчо реалізовуватися Богдан почав, розробляючи на комп'ютері зразки вишивок, зараз їх у нього понад 50. «Спочатку розробив зразок вишивки гуцульського килиму, що є в нашому коридорі, потім - фотокопій ікон, що є в хаті, а тепер сам видумує вишивки. Після того, як мами не стало, син почав малювати», - розповів батько Богдана, пан Михайло. Тоді свої почуття він вилив у картині «Сумні очі космосу» (2005 рік).

«Ця картина є моєю улюбленою, - говорить художник, показуючи на комп'ютері (він так само навчився працювати ногами за комп'ютером) добірку своїх робіт, - а взагалі, я найбільше люблю малювати природу». Богдан показав мені останню свою роботу, яка, як і всі його пейзажі, написана яскравими життєствердними барвами. Взагалі, якби я давала назву його наступній персональній виставці, то вона мала би слоган «хочеться жити!». Назви його картин - «Юність весни» (2009 рік), «Казкова зима» (2008 рік), «Молодість літа» (2008 рік), «Синьооке літо мого дитинства» (2008 рік), «Радість маків» (2008 рік), «Розмай-долина» (2007 рік), «Осіння гама озера» (2007 рік), «Зелені хвилі літа» (2005 рік) говорять про переконаність у перемозі добра, нескінченний оптимізм, який є у 31-річного художника. Цим оптимізмом, переконана, переймаються всі, хто бачить його роботи. Назви картин до митця приходять самі: «Коли картина вже готова, вона сама мені каже назву».

Спитала у Богдана, коли він подарує часточку такого потрібного зараз позитивного настрою - виставку своїх робіт - львів'янам. Як виявилося, організувати експозицію художник планує лише згодом, бо більшість робіт, а за п'ять років творчої діяльності їх є понад 80, подарував або продав.

Художник розповів, що працює здебільшого вдома. Бабуся і тато допомагають розкласти фарби, пензлі, підготовлений картон. Лише одну роботу він намалював під час відпочинку у Карпатах: «Для мене є важливими нові враження, людина має завжди щось робити, мати мету. Зараз я чекаю на подорож до Євпаторії, це моя найближча мрія, далі, можливо, буде Рим, де навчається мій товариш».

Ще Богдан - справжній фанат футболу: дивиться всі матчі, зберігає їх результати, розробив вишивки емблем команд, а тому мріє, щоб у Львові таки було Євро-2012 і він зміг побачити великий футбол.

Продовжуючи розмову, поцікавилась, що потрібно Богданові, щоб малювати картини: «Лише хороший настрій, я сідаю і малюю». І малює, як додала бабця, пані Марія, одразу. «Іноді сердячись, коли не виходить, - Богдан у цей момент сміється, - може відкласти роботу і пізніше виправити, що не подобається, але таке буває рідко».

«Голгофа людства» - усвідомлення...

Проте є роботи, над втіленням у життя яких Богдан думав тривалий час. Над задумом картини «Голгофа людства» (2006), яка зараз знаходиться у «Джерелі», Богдан працював близько року: «Я міркував, як донести те, що хочу сказати - люди, задумайтеся про життя, його реальний сенс, і любіть одне одного. Усвідомлення - це головне. І не обманюйте. Я сам страшенно не люблю фальші, це найгірше, що може бути у людині. Не знаю, можливо я забагато хочу...». Так само довго готувався до писання картини, присвяченої Голодомору в Україні 1932-1933 років - «Очі пам'яті» (2008 рік).

Серед доробку художника багато філософських робіт. І те, що Богдан Жуковський відображає на картинах, як на мене, не є вічним розмірковуванням на тему добра і зла, а прагненням показати, яким є його внутрішній світ і яким він хоче бачити наш світ - це «Плід галактики» (2007), «Око раю» (2007), «Галактика добра» (2006), «Квітка галактики» (2006).

Найбільшою похвалою для нього є оцінка його робіт людьми: «Коли подобаються мої роботи, я щасливий».

Для себе після цієї зустрічі я зробила висновок, що у нашому життєвому мурашнику ми здебільшого акцентуємо увагу на неважливому - тому, що завтра забудемо, що не пройде через випробування часом. Не хочемо усвідомлювати, що власне за цим мурашником і є великий неосяжний у своїй любові світ, і щоб його побачити, варто іноді просто зупинитися, бути ближчим до природи, намагатися гармоніювати своє життя, як це робить Богдан Жуковський, який попри все завжди всміхається, жартує, долає, досягає, живе.