Стигмати бідності

Львів вважають містом, де свято триває в режимі нон-стоп, а список атракцій і розваг ніколи не вичерпується. Однак зовсім поряд із яскравими вітринами та галасливими рестораціями на фасадах з’являється все більше знаків, що вказують на соціальні проблеми і матеріальну нерівність серед місцевих мешканців.

ZAXID.NET розповідає про найпомітніші явища з життя неглянцевого Львова.

Ломбарди

«Оцінюємо діаманти. Дорого», — рекламує свої послуги мережа ломбардів. «Знаєш, за кілька років, відколи я тут працюю, ще ніхто не приніс діаманта», — зізнається охоронець закладу. «Переважно приходять отакі, — показує він на скромно одягнуту жінку. — Троє дітей, а чоловікові зарплату затримують. Кожен місяць вона тут».

Упродовж кількох останніх років концентрація ломбардів на львівських вулицях зростає. Барвисті вивіски з пропозиціями вигідних кредитів під заставу ювелірних виробів, смартфонів чи побутової техніки сусідують із закладами миттєвого кредитування, де гроші можна отримати без застави після надання паспорта і контактної інформації.

Із ломбардами за клієнтів змагаються каси швидких позик без застави

Конкуренція жорстка. Збільшення кількості ломбардів і позичкових кас означає, що львів’яни хронічно «не дотягують до зарплати». Інша причина – відмова банків видавати населенню споживацькі кредити.

«Банки ускладнили процедуру кредитування, а ми навпаки – виявляємо зацікавленість у тому, щоб людина поверталася ще і ще. Раніше закладали придбані в кредит речі, щоб виплатити позику, а тепер у нас беруть кредити на покупки», – розповідає регіональна менеджерка мережі ломбардів «Партнер» Ірина Процюк.

Вона працює в мережі з 2010 року. Жінка пояснює, що в боротьбі за клієнта їхні ломбарди змінили формат роботи: «Ми наближаємось до банківських відділень: переходимо на просторі приміщення з кондиціонерами. У нас нема вітрин, з яких продають техніку чи ювелірні вироби, а для працівників діє корпоративний дрескод». У подібному форматі працюють й інші мережі львівських ломбардів – «Благо» і «Скарбниця».

Такі заклади напрацьовують базу постійних клієнтів – їх 70% від усіх позичальників. Постійним клієнтам пропонують менші відсотки і йдуть назустріч у випадку труднощів із виплатою кредиту.

«Коли з’явилися позики без застави – «Швидко Гроші» та інші компанії, то ми втратили багатьох клієнтів. Там обіцяли низькі відсотки без жодних застав. Однак потім клієнти повернулися. Ломбарди виявились гнучкішими за конкурентів», – розповідає Ірина Процюк.

«Серед клієнтів більше жінок. Можливо, це пов’язано з тим, що саме вони традиційно займаються сімейним бюджетом і побутовими витратами», – припускає менеджерка. Максимальна сума, яку може позичити мережевий ломбард – 50-70 тис. грн. Однак такі випадки доволі рідкісні. Абсолютна більшість позик – це кілька тисяч гривень «до зарплати».

Мережеві відділення зберігають високий рівень повернення застав і заробляють саме на відсотках з кредиту. Невикуплені застави з дорогоцінного металу вони зобов’язані передати в державну скарбницю України. Смартфони відправляють парнерській мережі магазинів комісійної техніки. Однак таких випадків близько 10-15%. Ломбардам вигідно, щоб люди викуповували свої речі і поверталися.

На деяких вулицях в які двері не зайдеш - потрапиш у ломбард

Менеджерка мережі «Партнер» запевняє, що вони співпрацюють з поліцією. Клієнт мусить показати паспорт, а оцінювачі перевіряють IMEI смартфонів у базі МВС. Проте іноді крадені речі все ж потрапляють до мереж ломбардів. Їх за протоколами виїмки віддають правоохоронцям.

Та не всі ломбарди дотримуються стандартів прозорості. Окрім збільшення мережевих відділень, з’являються все нові заклади, що працюють за франчайзинговою ліцензією.

Приєднатися до «франшизи» можна за кілька сотень доларів, а потім щомісячно платити за користування брендом. Найбільші прибутки у тих ломбардів, які співпрацюють із ювелірними майстернями і магазинами. Їм байдуже, чи викупить клієнт своє золото. Маржа доходу в таких закладах, порівняно із мережевими, набагато вища.

Згідно з даними Нацкомфінпослуг, у 2016 році юридичну реєстрацію отримали 456 ломбардів, а за січень-вересень 2017 року – 423. Загалом в Україні разом із філіями і франчайзинговими закладами – тисячі ломбардів.

Салони гральних автоматів

У людних місцях біля ринків і зупинок громадського транспорту відкриваються нові салони гральних автоматів. Ззовні ці заклади доволі непримітні, їхні вікна і вітрини закриті брендованою плівкою, а всередині панує таємнича напівтемрява.

Та якщо ломбарди допомагають пережити тиждень-другий повного безгрошів’я, то салони азартних ігор пропонують оманливу можливість казково розбагатіти за одну мить. Ще одна особливість цих закладів – вони не цілком легальні. Однак ця обставина не заважає роботі. Салони відкриваються під егідою державного монополіста — «Національної лотереї», однак надають заборонені законом послуги.

У Львові більше сотні подібних закладів

Журналісти-розслідувачі не раз стверджували, що покриває прибутковий бізнес верхівка МВС. Після кількох резонансних публікацій наприкінці 2016 року міністр Арсен Аваков публічно розпорядився закрити нелегальні заклади. Правоохоронці звітували про масштабні операції, однак сьогодні навіть у центрі Львова салони азартних ігор знайти дуже просто. Ввечері вони широко й гостинно відчиняють свої двері для кожного, в кого є зайва сотня в кишені.

В Україні працює кілька брендованих мереж так званих «миттєвих лотерей». У цьому бізнесі теж успішно діє франчайзинговий підхід. На сайті «Національної лотереї» розміщена приваблива пропозиція партнерства.

Компанія пропонує потенційним партнерам безкоштовне встановлення і обслуговування обладнання, навчання персоналу, витратні матеріали і гарантований дохід без вкладення будь-яких коштів. У Львові партнерів не бракує. Наприклад, салонів «Золотий кубок» у місті наразі 49, а закладів «Космолот» — 35.

Жоден гравець поки що не виграв казкового багатства на автоматах , проте 22-річний львів'янин нещодавно втратив життя під час нічного рейду поліції. Після цього місцеві депутати прийняли звернення до парламенту з вимогою заборонити азартні ігри. Хоча вони й так заборонені.

Алкомаркети

Джек-пот зірвати не вдалося, але в кишені ще залишились кілька потертих купюр? Отже за пару кроків від салону гральних автоматів пошукайте магазин з яскраво-жовтою вивіскою «Чарка до свята» або ж «Алкоголь. Гуртові ціни». У Львові працює аж 159 закладів цієї мережі.

Яскраві вивіски алкомаркетів у центрі Львова не рідкість

Незважаючи на заборону продавати алкоголь у нічний час, Львів — відкритий для оковитої. Справжні обмеження не тут, а десь далеко. Наприклад, у Швеції — там продаж алкоголю через монопольну структуру жорстко контролює держава. На всю країну 431 магазин з алкоголем. Усі вони працюють рівно з 10:00 до 18:00. Саме тому шведи їздять на алкотури в Росію.

У нас усе зовсім не так. У «Чарці» чи іншому алкомаркеті можна знайти навіть віскі за смішною для шведа ціною, але львівська біднота з багатого асортименту алкомаркетів обирає чвертку горілки за 35 грн. Півлітрова пляшка тут обійдеться приблизно в 75 грн. Невелика ціна за коротке і безтурботне забуття.

Магазини одягу секонд-хенд

Для когось перебирати гору ношених лахів — принизливо, однак у самій ідеї секонд-хенду, безумовно, існує й благородна складова. Тут і спротив нестримному споживацтву, і суттєве заощадження на купівлі одягу. Для незаможних львів'ян секонд-хенди — це справді порятунок. Речі таких брендів, як H&M, який вже кілька років збирається зайти на український ринок, на львівському секонді можна купити гривень за сорок.

Останнім часом у центральній частині міста вивіски секондів і стокових магазинів стали менш крикливими. Рівень візуального сміття знизився, а якість сервісу і асортименту виросла. Як і ломбарди, секонд-хенд у Львові теж буває різним. Для «елітного» товару створили окрему мережу магазинів Luxovski. У магазинах мережі OBNOVA теж продають одяг і взуття стокового рівня з фірмовими бирками.

Звісно, ціни в таких місцях вищі від доступнішої для мас мережі Humana чи магазинів нижчого рівня, де речі не сортують і не розвішують. Магазини вживаного одягу гордо рекламують свої «нові колекції», а залишки старих допродують за копійки. Якщо прийти в акційний день і покопирсатися кілька годин, то можна знайти справжні скарби практично задарма.

Стихійна торгівля

Вони біля кожного ринку. Стоять на тротуарах і продають шнурівки, шкарпетки, вареники, сир, молоко, горіхи, мед, зелень, овочі, фрукти, вазони, курей і схожого на кроля кота.

Стихійна торгівля у центрі Львова на кожному кроці

Їх ганяє поліція і муніципальна варта, але все марно. «А де нам стати? На ринках нормальних місць вже нема», — виправдовуються стихійні торгівці. І стоять далі.

Найбільше продавців на тротуарах навколо Привокзального ринку - там вони захопили кілька вулиць. Але навіть у центрі міста біля модного торгового центру під золотими логотипами світових брендів сидять на стільцях втомлені сільські жінки в хустинах і чекають, коли ж хтось купить їхній крам.

Сутеніє. Ось одна вже майже втратила надію продати свої яйця. «Може, ше хто надійде і возьме», — втішає її прибиральниця із забігайлівки поряд.

Надійшов старигань з паличкою, спитав ціну яйця. «По дві гривні віддам. Забирайте, бо навіть на маршрутку не буду мати». Але він не купує, човгає собі далі. Врешті жінка збирає яйця в пакет і обережно несе їх в напрямку ломбарду, наче якісь діаманти. Там їх, можливо, оцінять. Дорого.