Мосяжництво: ремесло зробити ужиткові речі красивими

Міністерство культури та стратегічних комунікацій України внесло до національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України гуцульську традицію мосяжництва. Де плекають цю традицію та в чому полягає таке ремесло, розповіли на сторінці МКСК.

Гуцули віддавна любили декорувати ужиткові предмети сплавами кольорових металів. Зазвичай це була латунь – сплав міді і цинку, який добре піддається холодній обробці. Сплав ще називали «мосяж», звідси і назва ремесла. Для обрабки кольорових металів використовували різноманітні способи: литво, кування, карбування, крученка, гравірування, ритування, штампування, набивання, інкрустація металом.

Пояс «Букурійка» оздоблений металевими «листочками», укладених у «колосок», виготовлений у техніці гравірування (Музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття)

Мосяжництво практикують майстри у Верховинському, Косівському, Коломийському та Надвірнянському районах Івано-Франківської області, а також у Вижницькому районі Чернівецької області та Рахівському районі на Закарпатті. Найдавніші музейні експонати датуються XVII ст.

Найчастіше майстри декорували прикраси та ужиткові речі: від руківʼя ножів і топірців до хрестів, згард, перстенів, чілець, дукачів, табакерок та інших речей. Майстри намагалися зробити так, щоб звичайні ужиткові речі теж були красивими.

У мосяжництві використовували традиційні гуцульські елементи та орнаментальні мотиви: «кривулька», «головкате», «очкате», «грабельки», «підківки», «вітрячок», «драбинки», «сокирки», «борона», «ружі» та інших.

«Орнамент на виробах строгий, його мотиви відображають закінчену творчу думку, відділяють одні мотиви від інших, підпорядковуючи їх єдиному композиційному задуму. Особливістю мосяжництва є й те, що розміщення орнаменту на виробах завжди відповідає як поверхні, яку він прикрашає, так і матеріалові й формі виробу. Способи нанесення орнаменту дають два рішення візерунку – площинний та рельєфний. Це свідчить про велику майстерність, знання різних технологій та технік, поєднання різних матеріалів», – пояснюють у міністерстві.

Цю традицію бережуть народні майстри, які працюють в окремих населених пунктах гуцульського регіону та мосяжній майстерні у Косові. Майстри-мосяжники можуть зробити ужиткову річ справжнім витвором мистецтва.