Три напрямки «Контрастів»

Кожної осені у Львові відбувається фестиваль сучасної академічної музики. Композитори та виконавці, переважно з України, але й багато закордонних гостей, представляють власну музику.

Описати її одним словом, стилем чи ознакою неможливо: на фестивалі можна було почути музику симфонічну і електронну, міні-опери і «ді-джейські» сети, твори визнаних майстрів та молодих композиторів.

Найголовніше, що концерти фестивалю відображають її різні сучасні напрямки і у кожній із них є успішні приклади «made in Ukraine», попри, здавалось би, несприятливу в країні ситуацію для розвитку сучасного академічного мистецтва.

Напрямок симфонічний

Не багато нинішніх композиторів береться за написання твору для симфонічного оркестру. Причини – абсолютно практичні, не кожному «по кишені» зібрати камерний чи симфонічний оркестр, щоб виконати власний твір. В історії музики на цю тему є навіть «повчальний» випадок: французький композитор Гектор Берліоз не наважився писати нову симфонію, хоч та йому снилася кожної ночі. Порахувавши витрати на репетиції оркестру та диригента, оренду залу та концерт, він ігнорував «свою Музу», до тих пір, доки перестав подумки чути музику свого нового, так і ненаписаного твору.

Та в Україні вистачає визнаних (за життя!) Майстрів, яким замовляють твори для оркестру та їх виконують. Серед них – Євген Станкович, Богдана Фроляк, Богдан Сегін, Марія Олійник, Алла Сіренко, Володимир Пасічник та ін., твори яких прозвучали під час фестивалю. Кілька з них були об’єднані болісною темою – на концерті «Реквієм для Воїна» відбулися світові прем’єри творів Марії Олійник («Земля, трава і вітер у твоєму волоссі») та Алли Сіренко («Реквієм для Воїна»), присвячених оперному співакові, бійцю АТО, який загинув захищаючи Батьківщину – Василю Сліпаку та всім загиблим Братам його. Твори написані під час війни несуть водночас і гіркоту втрати, і духовну силу, яка вражає і не залишає байдужим жодного слухача. Велика відповідальність постає і перед виконавцями трагічних полотен, та під час цього концерту Академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії під батутою Володимира Сивохіпа звучав переконливо добре.

Окрім композицій українських сучасних авторів, були виконанні симфонічні твори класика ХХ століття Бели Бартока, британського композитора Ральфа Воан-Вільямса, сучасного американського (Дж. Адамса) та польських композиторів (Г.М.Ґурецького, П.Шиманьського). Музика «західних сусідів» завжди займає велику частину програми фестивалю, завдяки програмі фінансування «Промоція польської культури закордоном – Promesa 2017» Міністерства культури і національної спадщини Республіки Польща. Такі приклади взаємодії держави й мистецтва нам також не завадило брати до уваги та втілювати!

Напрямок камерний

Камерна музика передбачає менші ансамблеві склади та більшу увагу до виконавців-солістів. Першість на цьогорічних «Контастах» без вагань належить віддати польському ансамблю «Kwartludium», які виконували графічні партитури польських композиторів, і не лише у Львові – а також «по дорозі» у Тернополі і Києві. Що таке графічна музика – варто пояснити.

Для тих, хто побачив «ноти» цих творів вперше – вони видаються простими малюнками (ламаними лініями, плямами, геометричними фігурами). Але музиканти (які провели також майстер клас з виконання графічних партитур) вкладають у кожен такий «малюнок» свій зміст: у хвилеподібну лінію – таку ж хвилеподібну мелодію, у пляму – голосніше колективне звучання, у крапку – один чіткий звук. В цій музиці немає звиклих виписаних нот – тут панує колективна імпровізація, на основі трактованих зображень. Так як це роблять «Kwartludium» - вражає, виглядає – як давній культовий обряд, а звучить – як музика прибульців.

При цьому, чим менше у слухача традиційного і академічного слухового досвіду, тим легше йому позбутися вузьких рамок сталевої музичної теорії і зрозуміти це дійство співтворення. Однак, чесно кажучи, в залі були присутні поодинокі шанувальники, обличчя яких давно знайомі, адже вони завжди відвідують концерти сучасної музики,.

Камерні концерти «Контрастів» задовільнили і смаки любителів гарної, тобто мелодійної музики. Тут варто виокремити концерт «Галицький контекст», де відомі львівські піаністи Оксана Рапіта та Мирослав Драган зі співачкою (сопрано) Наталією Дитюк виконували твори львівських композиторів ХХ століття (українців і поляків) – Василя Барвінського, Миколи Колеси, Юзефа Кофлера та їх знакових сучасників – Ігоря Стравінського, Бели Бартока, Кароля Шимановського та ін.

Романтична експресія та чуттєві мелодії дуже добре вдаються львівським виконавцям, а ось суха, дуже раціональна, позбавлена пристрастей музична мова експериментаторів минулого століття, поки що не завжди знаходить вірний вислів у трактуванні музикантів, що не так часто грають її і для власного задоволення, і для насолоди слухачів.

Натомість, музиканти молодшого покоління, випускники Львівської музичної академії ім.М.В.Лисенка, сміливіше беруть до репертуару авангардні композиції авторів ХХ-ХХІ століть і все частіше їх виконують. На концерті «EMPYREAN» у храмі св. Лазаря, де в абсолютній темряві стеля храму стала екраном для відображення відео-проекцій та модерних художніх полотен, музиканти представили абсолютно авангардну музику, знову ж таки львівських композиторів – Стефанії Туркевич (1898-1977, копії її творів лише нещодавно повернулися до України (і на концерті вперше було виконане її Тріо для духових), Юзефа Кофлєра (1896-1944, композитор, який був розстріляний під час ІІ Світової війни) та твір сучасного львів’янина Павла Гречки (*1969). Серед виконавців – Наталія Кожушко (флейта), Тарас Гамар (кларнет), Андрій Ткачук (фагот), Наталія Мартинова (фортепіано) та струнний квартет «Фенікс», молоді музиканти, які добре знані своєю участю в абсолютно різних концертах від традиційного, «класичного» до авангардного музичного мистецтва.

Два напрямки – симфонічний та камерний – поєднав найбільш урочистий концерт «Контрастів», який звершував фестиваль. На ньому вшановували увагою, оплесками та любов’ю одного із найвідоміших українських композиторів сучасності – Євгена Станковича, з нагоди його 75-ліття.

Присутність автора у залі є завжди особливо трепетною для слухачів та виконавців, а повний зал Львівської філармонії шанувальників музики Маестро є ще одним підтвердженням, що в Україні є митці у сфері академічної музики, творчість яких слухають і цінують.

Напрямок експериментальний

Під час «Контрастів» є особлива ніч, коли музика молодих композиторів лунає у філармонії аж до світанку, а останні, найбільш стійкі слухачі покидають цю мистецьку будівлю, коли львів’яни вже варять каву до сніданку. Якби найбільші противники «класичної музики» потрапили на Ніч Контрастів, їх би дуже здивувало, що починав цей музичний марафон абсолютно «ді-джейський» сет, який би пасував і до клубу, і коктейлю.

Так, сучасна академічна музика може бути і електронною (повністю записана і продукована технічними засобами), і електро-акустичною (звук натурального інструменту обробляється за допомогою комп’ютерних технологій і звучить вже синтезованим). Для цього, знову ж таки, не потрібно багаж консерваторської освіти, а лише бажання прийти-послухати-здивуватися.

За іронією долі, саме в цей вечір зі сутичками так не відбувся концерт Сергія Бабкіна, а його слухачі, могли б знайти цікаву альтернативу у стінах філармонії.

Ще одним відкриттям «Ночі контрастів» були міні-моно-опери сучасних композиторів, народжених у 80-90-і роки (на фото). Тобто зовсім молодих і надзвичайно креативних. Усі міні-моно-опери (читай: опера до 5-ти хв. для одного соліста та ансамблю інструментів) були створені для неймовірно харизматичного виконавця Руперта Берґмана з Австрії, який виконав впродовж вечора дев’ять таких опер.

«Театром одного актора» можна назвати це дійство, і за його перевтіленням з ролі в роль, у різні сюжети, з використанням різної манери співу і виконанням побажань дев’яти різних композиторів, було неймовірно цікаво спостерігати. Така опера притягує і хвилює, а з цієї дев’ятки – сім композиторів, народжені в Україні, готові створити повноцінну сучасну оперу. Та чи надійде така пропозиція від українських театрів?

Фестиваль сучасної музики «Контрасти» виявляє багато протилежних тенденцій: з одного боку – неймовірний потенціал сучасних авторів і музикантів, з другого – часто неможливість реалізації без затрат власного фінансового ресурсу, зацікавленість слухачів різних вікових груп (на визнаного Маестро Станковича прийшов повний зал!) і неможливість залучати нову аудиторію на концерти менш відомих імен через брак реклами та ін.

Здається, корінь всіх проблем – у фінансах, організатори неодноразово нарікали, що фінансування відбувається (або не відбувається) в останні дні перед фестивалем і треба встигнути бодай подбати про житло-харчування учасників, а не думати про маркетингові стратегії пропагування сучасного мистецтва.

В будь-якому випадку, з грошима чи лише з ентузіазмом, сучасна академічна музика в Україні – це дуже якісний мистецький продукт, навіть у світовому контексті.