Правду кажуть, що людина живе стільки, скільки про неї пам’ятають. На підтвердження цих слів – відкриття експозиції «У діда за пазухою» з нагоди 105-річчя від дня народження митця.
Петро Грегорійчук (1914 – 1990) – видатний український живописець та майстер станкової графіки, автор монументального розпису і декоративних панно.
Свій творчий шлях, а він був дуже динамічним, розпочав 1940 року. Завжди прагнув до універсалізму – працював у жанрах психологічного портрету, пейзажу, натюрморту, багато праці вкладав у жанрово-тематичні картини, охоче опрацьовував історичну тематику, захоплено експериментував з формою і кольором в абстрактній композиції. Вдавався до малярства плідно й одержимо понад півстоліття й отримав визнання як один із типових представників львівської живописної школи, що орієнтувалися на західноєвропейські традиції нового часу.
У доробку Петра Грегорійчука – сотні живописних полотен, тисячі зарисовок і ескізів.
Художник провадив активну виставкову діяльність в Україні та за кордоном, і це – 58 показів у Львові, Києві, Ужгороді, Чернівцях, Запоріжжі, Ризі, Варшаві, Кракові, Токіо та Москві.
1985 року подарував 97 картин Львівській картинній галереї (тепер – Львівська галерея мистецтв). Також роботи Грегорійчука зберігаються в Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького, музеях Тернополя, Кропивницького та Володимир-Волинського, Токіо, Москви і Магнітогорська.
Твори Майстра у галузі монументального розпису та декоративного панно прикрашають Тернопіль, Івано-Франківськ, міста Луганщини, російський Ставрополь та молдовський Тирасполь.
Про це, також дуже детально, з великою любов'ю – про художній і батьківський таланти Петра Никофоровича Грегорійчука та виставку «У діда за пазухою» з фондів Львівської галереї мистецтв розповідали доньки Майстра – Марічка та Зоряна.
«Все життя татове, яке би воно не було важке під час тоталітарного режиму Радянського Союзу, було підпорядковане своїй батьківщини, своїм витокам і своїй родині», – зазначила старша донька Петра Грегорійчука Марія і провела детальну екскурсію виставкою, спираючись на листування мами і тата.
Молодша донька Петра Никифоровича, Зоряна, більше уваги приділили суто спогадам дитинства – згадала особливості татового виховання, а це – здоровий спосіб життя, надзвичайні татові канапки і сніданковий куліш на молоці, також – прагнення тата дати донькам музичну освіту (обидві навчалися у Школі-інтернаті ім. Соломії Крушельницької), «бо на малярстві багато не заробиш».
До слова: назва виставки «У діда за пазухою» – це назва однієї з картин Петра Грегорійчука (на титульному фото), де зображене обійстя батька Майстра – діда Марії та Зоряни, Никифора. «Тато колись казав мені про цю картину: «Є прислів’я: так добре, як у Бога за пазухою!» А я назву цю картину «У діда за пазухою». І він дуже тішився, що так вдало передав у назві те, що відчував», – ділилася спогадами Марія.
Принагідно варто додати, що на цій картині – всі діти старшого Грегорійчука, а їх було шестеро. Наймолодша, Катерина, яка 97 (!!!) років, живе у Львові.
Згадували на відкритті виставки й про альбом-монографію «Петро Грегорійчук. Живопис. Рисунок» (Київ – Львів, 2018), упорядниками якого були Марічка і Зоряна Грегорійчук та онука Майстра – Соломія Ониськів, яка теж була цього дня у Золочівському замку.
«Думаючи серцем про наших дорогих Батька і Матір, відганяю смуток. Як говорив старий гуцул, «Все відходить, сьогоднішній день відходить навічно!». Але приходять нові дні, нові сили, нові завдання, життєва дорога стелиться поза горизонт… Приходить нове життя, а життя завжди прекрасне, бо подароване нам для науки найголовнішого – любові», – сказала Марічка Грегорійчук. Зоряна ж запросила всіх охочих на перегляд виставки, котра «принесе кожному радість і натхнення до життя».
Експозиція «У діда за пазухою» у Золочівському замку триватиме до 31 жовтня.
Фото Тетяна Козирєвої
Ми використовуємо