Вражаюча історія одного кохання, або як "минута всё меняет очень круто"

Новорічно-Різдвяні свята, які тривають в Україні майже весь січень і добрий шматок грудня, це не лише привід добре поїсти, "заспиртуватися", але й нагода зустрітися з друзями, яких давно не бачив. Іноді інформація, отримана на цих зустрічах, зачіпає навіть найкам'янішу душу (ну, таку, як моя).

З приємним подивом дізнався, що мій друг - вже не холостяк. Але зі ще більшим подивом і роздумами я слухав його "історію кохання", яка вражає не лише швидкістю свого розвитку, але й тими ризиками, на які вона пішла заради нього.

Я пообіцяв другові, що не називатиму їхніх імен , тому використаємо умовні імена: Руслан та Іра.

Все сталося наприкінці грудня, коли в компанії, де вони працюють, відбувався корпоратив. Так-так, не всі компанії відмовилися від такої події у зв'язку з війною, і це ні для кого не секрет. Далі - пряма мова: "Ще 26 грудня я бачив її з обручкою, але вже на наступний день вона була без неї".

"Ми потанцювали. Поговорили. Я побачив, що в неї на руці обручка і відтак вирішив не робити кроків, які б могли нашкодити відносинам цієї пари", - розповів Руслан і додав, що вже наступного дня обручки на її пальці не було.

"Я нічого (про обручку) не розпитував. Але згодом ми знову перетнулися, я зайшов до неї, хотів поговорити. Та й іти було недалеко - через коридор. Вона намагалася зі мною поцілуватися, але я просто відвернувся. А вже 31 грудня Іра сказала, що в неї невдовзі мало бути весілля, але вона вирішила після нашого знайомства від нього відмовитись", - продовжив свою розповідь Руслан.

Іра зустрічалась зі своїм бойфрендом півтора року. "Від весілля відмовилася. Каже - не хотіла його. Між ними були постійні сварки", - переказав Руслан слова своєї обраниці.

А я слухав цю історію і думав: а скільки людей бояться ризикувати, а потім руйнують собі, а в гіршому випадку - своїм дітям, життя?

Підхід Іри до справи теж вразив: вона вчинила за моральним законом. Розірвала одні відносини і з чистим серцем розпочала інші. Без зради. Без замовчувань і недоговорювань. Іра, по суті, ризикувала своїм майбутнім, адже Руслан міг відмовити їй і вона могла залишитися ні з чим. Але, тим не менше, вона зробила цей сміливий крок в невідоме майбутнє.

Їм зараз добре, сподіваюсь і бажаю, аби їм так було добре впродовж усього життя. А поки їм добре, в мене - кілька висновків.

Перший - іноді треба ризикувати, але робити це з розумом. "Краще шкодувати про зроблене, ніж про незроблене", - каже мудрість.

Другий - якщо, не дай Боже, у відносинах з вашою "другою половинкою" немає гармонії, то після весілля вона, скоріш за все, тим більше не з'явиться. Страждаєте? Кидайте, не оглядаючись, людину, яка змушує вас страждати. Зрештою, ви обираєте собі опору на подальше життя, а не мешти, які можна з легкістю замінити на нові, якщо в тих, що ви обрали перед цим, тісно.

Третій - якщо вже наважилися ризикнути, то робіть це за прикладом Іри. Чесно, без зради, розірвіть попередні відносини. До слова, між моїм другом та його обраницею до моменту зникнення з її пальця обручки не було навіть поцілунків.

Четвертий - думайте. Просто думайте. Згадуйте іноді про те, що у вас є мозок. Часто любов переходить в звичку і той, хто це допустить, потім з високою ймовірністю довго шкодуватиме. Краще втратити зараз, ніж страждати потім.

А поки ви думатимете, я піду писати інший матеріал - про те, чому суспільне радіомовлення в Україні приречене на провал.