Як правильно реформувати ВЛК

Після тривалого періоду ігнорування проблем у сфері роботи військово-лікарських комісій уряд нарешті вирішив: потрібно щось міняти. І запланував здійснити велику реформу ВЛК. За задумом вона має бути реалізована у два етапи впродовж наступного року. Та чи вдасться владі відновити довіру до інституту військо-лікарської комісії і зробити її діяльність більш ефективною, справедливою і незалежною?

Військово-лікарські комісії і їхня робота – вкрай чутлива і дражлива сфера, яка під час війни викликає цілий спектр негативних емоцій у значної частини українців. Безсумнівно, що нинішні ВЛК потребують серйозного реформування. Надто багато нарікань, недовіри й банального страху накопичилося до цієї структури. Здається, перші кроки в напрямку вдосконалення діяльності військово-лікарських комісій вже здійснюються. Принаймні в цьому запевняють в уряді. Але перш ніж ухвалювати рішення, у який спосіб і що саме потрібно реформувати в роботі ВЛК, треба розібратися: чому вони працюють неналежно.

Серед основних нарікань на некоректну роботу ВЛК превалює переважно людський фактор. Мовляв, лікарі, які залучені до військово-лікарських комісій, часто ухвалюють свої рішення, ігноруючи об’єктивний стан здоров’я військовозобов’язаного чи військовослужбовця. Не помічають діагнозів, не скеровують до профільних спеціалістів на детальний медичний огляд. Трапляються випадки, коли особа, яка прибула чи була доставлена до ТЦК, проходить ВЛК «автоматом» за 2 чи 3 години і на виході отримує печатки й висновок «придатний». Особливо схильні до подібних зловживань ВЛК, які працюють в нічну пору доби.

Чому так відбувається? Очевидно, через тісний зв’язок між ВЛК і ТЦК, який повністю нівелює автономну роботу лікарів-членів військово-лікарських комісій. Можна дискутувати про глибину впливу на членів ВЛК. Але він, звісно, наявний. І це позначається на врахуванні чи ігноруванні показників стану здоров’я конкретної особи й ухваленні рішення по військовослужбовцю чи військовозобов’язаному.

Про загалом низьку якість роботи ВЛК свідчать численні нарікання командирів військових частин і військовослужбовців. Мовляв, часто ВЛК працюють у режимі виконання плану мобілізації за будь-яку ціну, де головне завдання – кількісні показники, а не якість. У результаті до навчальних центрів та в армію потрапляє поповнення зі серйозними вадами здоров’я, деструктивними соціальними навичками поведінки й обмеженими фізичними можливостями. Користі з таких солдатів небагато. Часто вони стають додатковим тягарем для військової частини. Складається парадоксальна ситуація. Формально на папері план з мобілізації ніби виконано. Але якщо копнути глибше й оцінити реальний стан здоров’я частини мобілізованих, то картинка виглядатиме більш песимістично. Кількість не здатна компенсувати погану якість.

Але не тільки людський фактор має негативний вплив на роботу ВЛК. Чинна законодавча база в цілому створює сприятливі умови для системних зловживань і сприяє появі на фронті людей, які за нормальних умов там не мали б опинитися. Змінений у травні цього року наказ №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», який скасував статус обмежено придатних, лише ускладнив ситуацію. Спочатку українцям розповідали, що після оновлення нормативно-правової бази частина військовозобов’язаних буде визнана придатними, а частина стане непридатними. На практиці ж вийшло, що майже всі колишні обмежено придатні (за деякими даними – 95% з них) визнаються придатними.

Втім, навіть якщо ВЛК ухвалила своє рішення, врахувавши об'єктивний стан військовозобов'язаного, це не означає, що воно буде безумовним для виконання в армії. Наприклад, особу визнали «придатною до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони». Але коли вона потрапляє до армії, раптово з’ясовується, що нікому її статус нецікавий. І людина, яка в минулому була обмежено придатна, стає повністю придатною.

Через такі випадки в суспільстві сформувалося скептичне ставлення до будь-яких висновків ВЛК і їхньої реальної сили. Нерідко статус про придатність до служби в тилових частинах і частинах забезпечення є фікцією. Тому трапляються випадки, коли на передову потрапляють особи, які там не мали б бути з огляду на стан здоров’я. Цих людей було б розумно використати більш раціонально. Проте виявляється, що для них у тилу немає відповідних місць для служби. А трудова мобілізація, як альтернатива військовій службі для окремих категорій людей, в Україні відсутня.

Виходом зі стану кризи довіри до військово-лікарської комісії могло б бути розділення функцій медичного огляду й адміністративного рішення ВЛК. Наприклад, коли військовозобов'язані проходитимуть обстеження в цивільному закладі охорони здоров'я, а потім їхні дані вноситимуть до єдиної системи даних. Далі ця інформація в анонімному режимі мала б спрямовуватися до ВЛК, яка під час вивчення медичних документів не знатиме, чиї саме персональні документи вона розглядає. І буде жорстко обмежена у трактуванні результатів медичного огляду.

У проєкті реформи ВЛК на 2025 рік такі заходи дійсно передбачені. 1 грудня Міноборони спільно з Міністерством охорони здоров’я представили проєкт реформи військово-лікарських комісій. Сучасна система ВЛК, на думку урядовців, має дві системні проблеми: дозволяє уникати військової служби без законних підстав і водночас не запобігає потраплянню на службу людей зі серйозними захворюваннями.

Реформатори ВЛК пропонують розділити рішення військово-лікарської комісії на дві окремі частини – медичний і адміністративний. Одні фахівці проводитимуть медичний огляд для ВЛК, а інші – аналізуватимуть анонімні результати цих медоглядів. Це означає, що для проходження ВЛК більше не потрібно буде йти до ТЦК. Військовозобов’язані зможуть самостійно обрати лікарню, де проходитимуть медогляд. А потім інформація потраплятиме до Електронної системи охорони здоров’я. Відтак військово-лікарська комісія отримає анонімні дані про людину, ознайомиться з ними та винесе своє рішення. Кожна дія членів ВЛК матиме цифровий слід, що ускладнить можливість маніпуляцій і спростить перевірку їхньої діяльності. Теоретично, якщо такі зміни будуть запроваджені, це дійсно має зменшити кількість зловживань і зробити роботу ВЛК більш прозорою і справедливою. Але в нашій реальності завжди є поправки на українську дійсність й опірність старої системи.

Реформа роботи ВЛК також буде неповною без урахування деяких нюансів. Міністерству оборони варто було б переглянути окремі норми наказу №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» у частині переліку хвороб. Покінчити з практикою формального ставлення до висновків про придатність до військової служби в тилових частинах і частинах забезпечення. А владі слід зрозуміти просту істину: перенасичення армії людьми з реальними хворобами й патологіями – це не найкращий спосіб підвищити обороноздатність країни. Навпаки – показовий приклад неефективного використання і так обмеженого людського ресурсу.