Вирішити проблему зарплат у конвертах та сумлінної сплати податків українцями допоможе перехід на самостійну оплату робітниками ПДФО та ЄСВ.
Питання тіньової оплати праці вже довгий час є основним в обговоренні на зустрічах членів нашої Громадської ради та керівництва фіскальної служби Львівщини. Податківці наводять вражаючі мільйонні суми недоотриманих областю доходів, що ускладнює наповнення Пенсійного фонду, місцевих бюджетів і відтак стримує розвиток інфраструктури регіону. В умовах децентралізації сплата податків на місцях стає ще більш важливішою. Працівники фіскальної служби акцентують увагу на відповідальності за це бізнесу, втім це комплексна проблема.
Субсидія важливіша думок про розмір пенсії
Стимулює приховування доходів система субсидій, для отримання якої українцям треба показати низькі доходи. Її недоліком є роздування витрат з державного бюджету, зловживання з боку постачальників комунальних послуг, держави, споживачів. Постачальники послуг зацікавлені надавати отримувачам субсидій більше послуг — тому що держава їм за це заплатить. Непрозорий механізм переказу субсидій створює простір для зловживань. Однак і сама держава іноді просто не переказує субсидії, створюючи борги для місцевих ТКЕ.
Соціальна допомога населення – це пережиток радянського минулого, де державна «допомога» зберігала способи узалежнення людей, збереження бідності більшості, урівнювання всіх, виховування у людях безвідповідальності та інфантилізму. У такому контексті не йдеться про економію – адже є такі, хто спалює газ при відкритих зимою кватирках, не показуючи реальний дохід, працюючи за зарплату в конвертах. Не йдеться про новації – бо користуватись субсидією вигідніше, а ніж переходити на альтернативне паливо. Не йдеться про наповнення пенсійного фонду, адже люди відмовляються від пристойної офіційної зарплати, бо ж субсидію відберуть.
Замість зберігати пільги ми маємо думати про перехід до гідних зарплат та росту економіки, піднімати соціальну планку. Що стоїть на заваді? Навіть для сміливих реформатів у владі це ризикована і невдячна справа, адже результати проявляться через роки, а залишитись у владі хочеться вже і зараз. По-друге, робити різкий скачок в економіці обмежують і директиви МВФ. І хоч зміна системи субсидій є однією з вимог України в рамках програм співпраці з її основними кредиторами — МВФ, Світовим банком, ЄС та ЄБРР, втім саме МВФ обмежує планку росту ВВП країни. По-третє, представники великого бізнесу у владі штучно гальмують розвиток малого та середнього підприємництва, яке б формувало середній клас в державі. Отак, соціальні подачки та залежність від кредиторів не дають країні зробити економічний прорив і вирватись з шаблонів сумного минулого.
Не вірю державі, вірю собі
Інше болюче масштабне питання – ухиляння від сплати податків громадянами. На це впливає кілька факторів – недовіра до чесного розподілу податків владою, податкова безграмотність, складні правила податкової системи. У книзі Олександра Аузана "Економіка всього" є пояснення того, що таке "інститути" і який вплив вони мають на життя людей. І хоч автор наводить приклад Росії, є певні паралелі у глибинній сутності інститутів з Україною - обходити правила, приховувати прибутки, покладатись на себе, не йти на компроміси. Модернізація можлива лише через злом старих цінностей, переворот цінностей всередині суспільства, його свідомості. Інститути лише тоді працюють, коли гармонійні з суспільством і його цінностями. Якщо це не відбувається - вони просто не працюють. І от ми сьогодні живемо в країні не працюючих інститутів. Бо в нас є податкова, але більшість суспільства ухиляється від сплати податків і вважає це нормою. Як приклад, автор пропонує ввести систему сплати податків кожним громадянином, а не роботодавцем. Що є звичним для багатьох прогресивних країн світу.
У березні у Верховній Раді зареєстровано законопроект 8109 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо стимулювання податкової відповідальності громадян", згідно з яким передбачено встановлення самостійної оплати податків ПДФО та ЄСВ громадянами. За задумом авторів мета – активізувати сплату податків громадянами, аби вони розуміли скільки і хто платить податків державі. Інша – вивід доходів з тіні за рахунок суттєвого зниження податкового навантаження на Фонд оплати праці (сумарне навантаження знижується з 40 до 25%). Третя мета – самостійне накопичення пенсійних та інших заощаджень.
Пересторогою для прийняття законопроекту є відсутність інтернету та комп’ютерна безграмотність мешканців віддалених районів України.
Аби люди хотіли платити податки, необхідно їх зацікавити та долучити до бюджетного процесу. Наприклад, введення Громадського бюджету на місцях уже дало результат - люди отримали механізм демонстрації того, що важливо на їх думку зробити у місті, отримали завдання переконати у цьому інших. У процесі реалізації Громадського бюджету автори проектів вникають у специфіку роботи органів влади: виготовлення проектно-кошторисної документації, проведення тендерів, обрахунок робіт. Розвіюються міфи, що у владі лише злочинці; з’являється реальність, відповідальність, а відтак побудова партнерських стосунків між органами влади та мешканцями, подолання кризи недовіри. Сприяють цьому і інші інструменти е-демократії, що вносять простоту правил, прозорість, партнерство громади і влади, завдяки сучасним технологіям обходять людський фактор.
Є успішний кейс впроваджений у місті Тростянці Сумської області. Ще кілька років тому, у відповідь на запити людей «хочу – робіть» і критику «закрийте це підприємство, нам це непотрібно» міська влада провела інтенсивну інформаційну кампанію, де простою мовою пояснила, що таке бюджет, як він наповнюється і як розподіляється. Показала, що бюджет міста — це баланс між інтересами бізнесу, громадськості та влади. Друге – зібрала конкретні пропозиції людей, щоб б вони хотіли бачити у місті. І третє – аби показати, що бюджет не бездонна бочка розробили механізм, який залучає громадськість до місцевих справ, до бюджетного процесу і контролю за діяльністю міської влади. До прикладу, коли люди задумались про свої бажання і необхідність наповнення бюджету почали вимагати чеки за придбаний товар у кіосках.
Впевнений, коли люди почнуть самі сплачувати податки – вони змушені будуть вникати у цей процес і їх податкова грамотність зростатиме. Більшість українців не знають скільки вони сплачують податків до бюджетів різних рівнів. Усвідомлення цих процесів та того факту, що «немає ніяких державних коштів, є лише кошти платників податків», як наголошувала Маргарет Тетчер - призведе до більшої вимогливості до діяльності керівництва держави.
Ми використовуємо