Як залучати міжнародну освітню спільноту до розв’язання українських викликів?

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, українська освіта, як і всі галузі, переживає тектонічні зміни. Викликів чимало: цього року маємо перший випуск студентів, які більшу частину свого університетського життя провчилися онлайн. Окрім того, через війну і великі руйнування, ми, як країна, стикаємося з відтоком мізків за кордон.

У перші тижні-місяці повномасштабного вторгнення освітня галузь наче завмерла. Але поступово приходило усвідомлення, що треба продовжувати вчитися, бо війна надовго, а Україні потрібні розумні люди, які готові її відбудовувати. Тому уже в березні 2022 Український католицький університет відновив навчання у гібридному форматі, а з вересня 2022 студенти повернулися на кампус.

У цьому матеріалі хочемо розповісти, яку роль відіграла міжнародна співпраця у відновлення освітнього процесу в Українському католицькому університеті і як інші освітні заклади можуть скористати з наших уроків?

Налагодити якісний освітній процес без підтримки міжнародних партнерів було б набагато складніше. У перші тижні великої війни Український католицький університет почав отримувати десятки листів зі словами солідарності від колег та друзів з усіх куточків світу. Партнери не лише співчували, а й висловлювали свою готовність дієво підтримувати. І ми в УКУ вирішили використати цей шанс, аби поглибити нашу міжнародну академічну мобільність і дати можливість студентам та викладачам здобути глобальний освітній досвід.

У процесі побудови нових і укріплення сталих міжнародних партнерств, для управлінської команди Українського католицького університету важливо було зрозуміти самим, як можна ефективно залучати міжнародну освітню спільноту до пошуку рішень серед українських викликів. Найважливішим було налагодити комунікацію — дати чіткі повідомлення про те, як найкраще можна допомогти, щоб наша співпраця принесла результат. Тому вже на третій тиждень повномасштабного вторгнення університет вийшов із заявою, де чітко прописав, якої саме підтримки потребує освітня спільнота, і ми запропонували міжнародним університетам приєднатися до нашої мережі солідарності і партнерства, яка зараз налічує 48 вишів з 17 країн.

Мотивувати студентів до навчання навесні 2022 було складно. І викладачі, і працівники були залучені у багато волонтерських проєктів. Дехто просто завмер в очікуванні, а що далі. В декого родини опинилися в окупації… Багато пішли на фронт. Усім здавалось, що освіта — це останнє, що потрібно країні. Тоді на допомогу прийшли іноземні викладачі, які запропонували свою допомогу у вигляді онлайн-лекцій та вебінарів. І навчальний процес вдалось відновити.

За перший рік великої війни нам вдалось реалізувати у різних масштабах ефективні моделі співпраці. Вразила готовність багатьох європейських університетів допомагати, переорієнтувавши стипендії Erasmus для українців. Це була своєчасна, важлива підтримка. УКУ зміг у 3,5 раза збільшити кількість студентів, які мають можливість навчатися за кордоном на семестровій чи річній програмі мобільності. Щоправда, тут виникли деякі труднощі. З осені 2022 чоловіки практично не можуть виїхати з країни, навіть якщо це молоді студенти бакалаврату, котрі потрапили на програму мобільності, що відповідно до міжурядових угод.

Винятковим прикладом залишається співпраця УКУ з американським Університетом Нотр-Дам (University of Notre Dame), який входить до ТОП-20 вишів США. З лютого 2022 ми мали з їхньою командою регулярні дзвінки, бо наші колеги та друзі хотіли знати, що відбувається на місці і як ми, як освітня спільнота, переживаємо ці страшні події.

За 2 місяці після повномасштабного вторгнення росії, наші американські колеги запропонували УКУ велику програму підтримки, відповідно до потреб університету. Це навчання для студентів, можливість наукового стажування для викладачів в Університеті Нотр-Дам, фінансування спільних дослідницьких проєктів, щоб підтримати тих, хто залишається в Україні, короткі стажування для управлінської команди, спільні онлайн-заняття. Команда студентів МВА програми з Mendoza College of Business з Нотр-Даму приїхала до Вроцлава і розробила стратегію розвитку для новоствореної Фундації УКУ у Польщі.

Схожий досвід маємо з Tuck Business School Dartmouth College, коли їхня команда МВА студентів працювала над проєктом збільшення впливу УКУ, зокрема над створенням меню освітніх послуг для ветеранів, в межах розробки нової стратегії університету. Це велика й відносно швидка допомога інтелектуальним, людським ресурсом, якої зараз так бракує, адже об'єми завдань для університету суттєво зросли за останній рік, а рук не побільшало.

Один із найперших серйозних кроків для Бізнес-школи УКУ була підтримка з боку канадської Ivey Business School, котрі були нашими надійними інтелектуальними партнерами протягом багатьох років. Раніше про обмін студентами ми не думали, оскільки існує велика різниця у вартості програм та проживання. Крім того, для управлінців доволі складно залишити роботу на довгий час. Однак війна все змінила. І завдяки спільним зусиллям багатьох людей, кілька студентів LvBS отримали змогу вчитися цілий рік в одній із провідних світових бізнес-шкіл.

Однак, поруч з ефективними взаємодіями і підтримкою міжнародної освітньої спільноти, іноді трапляються неприйнятні інциденти. Нещодавно на International Staff Week в Іспанії виявилось, що серед запрошених учасників присутня представниця російського університету, який офіційно підтримує владу. На жаль, для міжнародного відділу іспанського університету було неочевидним, що команда УКУ не готова працювати в одній кімнаті чи групі з росіянами, а також проживати в одному готелі. Після цього випадку довелось написати багато листів і проговорити цей випадок в усіх асоціаціях, до яких належить УКУ, і вчергове пояснити, що війна триває й не можна одночасно офіційно підтримувати Україну та приймати російських науковців з пропутінських установ. На ниві деколонізації східноєвропейських студій у різних країнах і поясненні світові, чому усі росіяни є відповідальними за цю війну, у нас ще чимало роботи, і це стосується не лише освітніх установ, а й кожного українця.

Уроки, які ми, як університет, винесли зі взаємодії у міжнародній освітній спільноті в часи війни:

1. Важливо чітко визначати та інформувати партнерів щодо типу допомоги, яка потрібна, щоб не витрачати намарно час обох сторін.
2. Настав час для сталих партнерств, які приносять цінність для обох сторін на противагу актуальним, рішучим й швидким діям, які потрібні були ще рік тому.
3. Важливо розглядати варіанти партнерств і підтримки не лише для науковців та освітян, які опинились за кордоном, а й для тих, які продовжують працювати в Україні.

Зараз до України прикута увага всього світу і щойно ми здобудемо перемогу, розпочнеться велика відбудова. Очікуються масштабні інвестиції, зокрема й у сферу освіти. Якщо ми прагнемо ефективно залучати ресурси, аби інвестиції справді були скеровані на розвиток людського капіталу в Україні, то вже зараз потрібно вибудовувати партнерства, в яких будемо впевнені і де будуть враховувати наші інтереси. Для побудови таких стосунків потрібен час і довіра, тож українським освітнім установам треба починати якнайшвидше.