Письменниками бути перестали, а політиками – так і не стали, - з дискусії у Львові

17 вересня у межах 17 Форуму видавців у Львові відбулася дискусія на тему "Чи може сучасний письменник впливати на соціальні та політичні процеси в суспільстві", за участі Андрія Куркова, Андрія Кокотюхи, Євгена Положія та Наталки Сняданко.

У вступному слові Андрій Кокотюха, нагадав, що раніше (за Союзу) до письменників ставились зовсім інакше, аніж зараз; раніше слово письменника важило багато, але, коли була створена партія "Народний рух за перебудову", що складалася переважно із письменників, то вони не перемогли. "І письменниками бути перестали, а політиками – так і не стали, - зазначив Андрій Кокотюха. – З іншої сторони маємо інтерв’ю Юрія Андруховича, який сказав одне речення (що треба дати можливість Криму і Донбасу відокремитись від України – ред.), і це речення обговорюється уже 2 місяці. Але чи є це насправді впливом? Чи є це вплив, якщо письменник висловив свою думку? Ще один момент, коли ми згадаємо важку артилеристку Оксану Забужко, яка дає багато полемічних інтерв’ю, - але нічого не обговорюється. Коли Олесь Гончар у 1990 р. здав партквиток, це був вчинок. Але час минув", - розмірковував Андрій Кокотюха.

З його слів, говорити про впливовість чи не впливовість письменника можна буде лише тоді, коли книгарень буде стільки, як виборчих дільниць; і книжка при цьому буде доступною.

"Що таке впливовість? Важливо скільки людей прочитає, чи якість тих, хто прочитає? Я не знаю, чи добре мати вплив чи ні. Я не можу дати відповідь, чи письменник повинен мати вплив чи ні", - зазначила Наталка Сняданко.

Євген Положій порівняв впливовість із відповідальністю. "Хай письменник не є моральним авторитетом, але чийсь голос повинен звучати. У письменника все одно запитають, що він думає про те чи інше. А потім його ж і спитають за ці слова. Письменники – це люди, яких читають. Багато, мало, але читають", - сказав він.

Як запевнив Андрій Курков, письменник може впливати через книжки (мінімальний вплив) та через публічність (максимальний вплив), тому Оксану Забужко знають в 50 разів більше людей, аніж її читають. "Не треба перебільшувати вплив письменників. Помаранчева революція – елемент історії, де вони відігравали коментарями, а не книжками. У Німеччині є письменники-публіцисти, які ведуть колонки в газетах. Там же вони проводять інтелектуальні дискусії. Там вважається такою приємністю вести (читати) інтелектуальні дискусії", - зазначив Андрій Курков.