Благодійники 2. Таємничі благодійні фонди

У Львові та області зареєстровано чимало благодійних фондів, які працюють якось дуже вже тихо, непомітно. Деякі не рекламуються через скромність засновників, деякі тому, що працюють за схемами, які не випадає оприлюднювати…

«Той, хто обкрадає свою державу,

 а потім повертає частину у вигляді благодійності,

є негідником», – Папа Римський Франциск.

У житті кожної людини бувають чорні смуги: хвороба когось із близьких, втрата здоров’я, потреба у терміновій операції. Родини з хорошим статком справляються з такими ситуаціями самі, малозабезпечені ідуть за допомогою до громади, та у благодійні фонди.

Я спробував поставити себе на місце людини, якій потрібна допомога. Як шукати гроші? Звернутись у благодійний фонд! Як знайти фонд? Пошукати в Інтернеті!

Перше повідомлення, на яке я наштовхнувся, просто жахало. Це було журналістське розслідування, яке стосувалося діяльності одного з благодійних фондів Вінниці. З публікації випливало, що фонд «Серце до серця» надало хворим на діабет дітям інсулінові помпи, але не безкоштовно. Батьки хворих дітей мали платити за них протягом п'яти років чималі кошти. У публікації зазначено: «…благодійний фонд примусив їх підписати з фірмою «Перфект трейдинг груп» контракт на 1335 гривень щомісячної виплати. Якщо батьки грошей не знайдуть, то помпи мають повернути «благодійникам». Окрім того, батьки, що першими отримали помпи 2011 року, разом з приладами, мали повернути і благодійні кошти, використані на їх обслуговування».

У договорах, які мали підписати батьки, було вказано, що власник помп – благодійний фонд «Серце до серця», і фонд має право забрати їх, якщо батьки не купуватимуть витратних матеріалів саме у ТОВ «Перфект трейдинг груп».

Зрештою помпи фонд купив на гроші, які назбирали самі вінничани. Акцію збору грошей проводили двічі: перший раз – 2011 року, другий – 2012-го.

Дочитавши публікацію, я продовжив пошуки і доволі швидко знайшов кілька електронних довідників і виписав телефони та адреси 26 благодійних фондів. Я викреслив зі списку відомі фонди, такі як «Джерело», філії Червоного хреста, викреслив фонди, які упродовж багатьох років займаються адресною допомогою певним категоріям громадян (залежним, хворим на важкі недуги). У списку залишилося 15 фондів, про які в Інтернеті не було, практично, жодних згадок. Лише два з них мають свої сторінки, які довший час не оновлюються. Більшість телефонних номерів, вказаних у довідниках, були відімкнені. За жодним із актуальних номерів я не зміг додзвонитись упродовж тижня, хоча телефонував і вдень, і ввечері.

Мені не залишалось нічого іншого, як іти за вказаними адресами.

«Львівський обласний фонд милосердя та здоров’я» по вулиці Я. Стецька – житлова квартира. Дверей ніхто не відчиняє.

Приватний благодійний фонд «Хай нас буде більше». Львів. вул. Антоновича, 102. Це медичний центр «Інтерсоно». Цент спеціалізується на лікуванні безпліддя. У центрі кажуть, що такий фонд тут справді зареєстрований. Представляюсь журналістом. Дівчина на рецепції телефонує кудись, запитує, чи можна дати мені номер телефону керівника фонду. Їй дозволяють. Ім’я директора – Мар’яна Савчук. Два дні намагаюся додзвонитися за наданим мені номером. Виклик збивають. Так мені і не вдалося довідатись, чим займається фонд.

«Христова допомога для дітей» по вулиці Пулюя, 13 – квартира. Дверей не відчиняють.

«Фонд розвитку України», вул. Чупринки, 5 (не плутати з благодійним фондом Ріната Ахметова «Розвиток України»). Це будинок, де колись був штаб УНСО. Зараз тут зареєстровано багато громадських рухів та організацій. Про фонд тут смутно згадують. Люди, з якими я спілкуюсь, не знають, хто його заснував, і не пригадують, чим цей фонд займався.

Благодійний фонд «Майбуття». До речі, це один із фондів, який має свою сторінку в Інтернеті. На сторінці зазначено: «Метою створення й діяльності Благодійного фонду є сприяння та розвиток правової вищої та середньої освіти, реалізація науково-освітніх програм…»

За вказаною у довіднику адресою зареєстрована «Львівська класична гімназія при ЛНУ ім. І. Франка». Розпитую про фонд. Черговий пропонує поспілкуватися з директором, паном Юрієм Джалою.

Директор зайнятий, але приймає мене за деякий час.

«Цей фонд створений виключно для потреби гімназії. Наразі ніяких програм ми не реалізовуємо. Бізнес у фонд грошей не вкладає. Благодійниками є виключно батьки наших учнів».

Виходить, що фонд створений задля легалізації грошей, які вимагають в батьків у кожній школі. У цій конкретній школі зібрані кошти, скоріш за все, використовують на потреби навчального закладу. У класах гімназії – сучасні комп’ютери, хороший інвентар у спортивному залі, свіжий ремонт. Чи можна назвати таку діяльність фонду благодійною? Складне питання. Батьки школярів прекрасно знають, наскільки добровільними є збори коштів у школі.

Культурно просвітницький молодіжний благодійний центр «Торнадо». Вулиця Грушевського. Звичайна квартира. Дверей ніхто не відчиняє. У 2010 році цей фонд став відомим на цілу Україну завдяки своєму президенту, якого засудили на 7 років за те, що він ґвалтував дітей, які приходили до нього вчитися працювати за комп’ютером.

Імовірно, відтоді фонд не працює.

На площі Ринок за однією адресою зареєстровано два фонди: «Дойчес гайм», та суспільно-культурне товариство «Гуцульщина», яке, якщо вірити довіднику, теж є благодійним фондом.

Я очікував, що у фонді з німецькою назвою швидко отримаю потрібну інформацію, але упродовж трьох днів двері і в «німців», і в «гуцулів» були замкнуті. 

Приємно вразив мене фонд та одночасно релігійна організація «Молодь до Ісуса». Організація розташована на вулиці Новаківського. Я прийшов саме на обговорення Біблії. Семеро людей сиділи у невеличкій охайній кімнатці та привітно спілкувались. Попри те, що я був для них зовсім незнайомою людиною, мені подали крісло і запропонували приєднатись до дискусії. Ведучою диспуту була дівчина Еріка. У перерві мені вдалося поспілкуватися з нею. Я показав посвідчення, після чого дізнався, що фонд був заснований кілька років тому на допомогу, отриману з США. Організація не є прибутковою, займається вивченням Біблії та проводить для молоді заняття з англійської мови.

Справді, на дверях було оголошення, з якого я дізнався про існування курсів. В оголошенні було вказано, що перший урок – безкоштовний.

Я запитав, скільки коштує повний курс навчання, але Еріка запевнила мене, що заняття благодійні. Імовірно, що згадка про лише перше безкоштовне заняття було помилкою.

Назва наступного фонду викликала в мене посмішку. Називався він «Медико-соціальний центр для людей, потерпілих від диктаторських режимів».

Постраждалих від радянських репресій майже не залишилось, а з північної Кореї постраждалі до нас не часто добираються. От, подумав я, де, напевно, гроші відмивають і… помилився. Виявилося, що це філія Червоного хреста. Центр заснували, отримавши грант з Німеччини. Спочатку тут лікували людей, які пройшли через концтабори – близько 300 осіб. Потім почали опікуватись самотніми пристарілими людьми, які проживають у центрі Львова. На обслуговуванні центру є самотні старенькі, яким уже понад 90 років. Жодної допомоги від нашої влади чи приватних осіб медичний центр не отримує.

«Про нас мало хто знає, – розповіла мені керівник центру Ніна Іванівна, – рекламуватись ми не вміємо, от і робимо потихеньку свою справу. Звісно, допомога була б не зайвою. Ми доглядаємо дуже бідних людей. Є навіть такі, в кого вдома холодильника немає».

На вулиці Чорновола зареєстрована Львівська обласна спілка землевпорядників. «Ці люди мали б бути небідними. От, напевно, хто нужденним допомагає», – подумав я. Будинок за номером 43 виявився офісним. Вахтер та охоронець про такий фонд нічого не знали. Я пройшовся всіма поверхами будівлі, розпитуючи про фонд, але так і не дізнався, чи існував він колись.

Не вдалося розшукати і фонд «Об’єднання підприємницьких організацій Львівщини». У гуртожитку на вул. Городоцькій знайшло притулок багато комерційних фірм та організацій, є навіть стоматолог, але про організацію з такою назвою тут не чули.

РБФ «Резонанс» – фонд, який має свою сторінку в Інтернеті!

Дослідивши її, я дізнався, що з 2004 по 2008 роки фонд освоював гранти міжнародного фонду «Відродження». На сайті зазначено: «У 2004 році регіональним благодійним фондом „Резонанс” реалізовано проект „Впровадження європейських стандартів права на безперешкодне володіння своїм майном в судову практику України”. У межах проекту було проведено серію просвітницьких заходів для суддів з питань застосування ст. 1 Протоколу №1 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ініціювання та супроводження стратегічних судових справ з питань захисту права мирно володіти своїм майном». Було також зазначено: «…проведено просвітницький семінар для суддів, адвокатів та юристів громадських організацій, видано друковані матеріали».

Я не дуже собі уявляю, як мали проходити такі просвітницькі заходи. Наші судді та юристи після робочого дня, навантажені мішками хабарів і гонорарів, ідуть до фонду «Резонанс», де слухають лекцію про те, що зловживати своїм становищем, красти та брати хабарі неможна?       

Фонд також моніторив дотримання прав дітей-сиріт в Україні. Згідно зі звітом, була проведена солідна підготовча робота, семінари та чотири круглі столи. Щоправда, мене найбільше цікавило, чи не можна було на отримані від грантодавців гроші без всякої підготовки допомогти кільком конкретним сиротам?

Був реалізований і ще один проект «Шлях до Європи». Знову-таки, семінари, тренінги, друковані матеріали… Гроші освоєні, а дверей квартири на вулиці Декарта ніхто не відчиняє.

Фонд «Синій хрест» я знайшов через Інтернет. Мене зацікавило ось таке оголошення: «Вакансія: Волонтер благодійної організації, 2500 грн. Контактна особа Оля».

Я зателефонував до Олі, і вона повідомила мені, що Всеукраїнський благодійний фонд «Синій Хрест» був створений 2013 року і діє для підтримки та цільової допомоги найбільш вразливим та беззахисним категоріям населення.

Погодьтеся, формулювання досить загальне. Я почав розпитувати, хто фінансує фонд і яким саме верствам населення він буде допомагати.

Пані Оля відповіла, що фонд тільки створився, тому ще немає джерел фінансування, і керівництво фонду не знає, на які гроші буде проводити свою діяльність. Не була визначена і категорія населення, якій мала б надаватись допомога. Волонтер фонду був потрібен, щоб ходити по фірмах та залучати їх до співпраці. 

Коли я представився журналістом, Ольга сказала, що наразі вакансія не актуальна: «Ми вирішили, що таким шляхом іти не будемо. Наразі ми визначаємося зі своєю політикою, і як тільки визначимося, одразу вам повідомимо, оскільки ми дуже зацікавлені у співпраці з журналістами».

Як на мене, ситуація з «Синім хрестом» якась дивна. Зрозуміло, коли фонд створює забезпечена людина, яка хоче допомогти людям. Зрозуміло, коли люди створюють фонд, щоб вирішити певні проблеми. Але навіщо створювати фонд, який не має грошей, а люди, котрі його створюють, не мають уяви, кому і як вони будуть допомагати?

І на останок, відомий багатьом львів’янам фонд «Відкрите серце». Це організація, яка надає послуги для дітей-аутистів. Фонд розташований на території дитячого садка. За які кошти утримується реабілітаційний центр, мені у телефонній розмові розповіла керівник організації Катерина Островська:

- Ми намагаємось так вести справи центру, щоб він мав фінансувати сам себе, без будь-якої допомоги. Ми так організовуємо роботу, щоб фінансувати себе за рахунок грошей, які організація сама заробляє.

- Але ж ви є благодійною організацією.

- Безперечно. Ми займаємось благодійною діяльністю з березня 2005 року.

- І все ж таки, назвіть хоча б одне джерело, звідки надходять гроші.

- Гроші батьків, дітьми яких ми займаємося.

Отже фонд, безперечно, займається добрими справами, але, вибачте, це не благодійна діяльність, бо засновники й члени благодійного фонду не мають права отримувати жодних коштів. Щоправда, вони можуть найняти людей, і тоді певний відсоток зібраної суми може іти на зарплати для виконавчого директора, людей, які адмініструють виконання благодійності…

Проаналізувавши зібрану інформацію, я сформував кілька тез, які, на мою думку, описують роботу переважної більшості наших благодійних фондів та організацій:

1. Благодійні фонди у Львові створюють для отримання та освоєння грантів з-за кордону. Вони перестають працювати, щойно грантові гроші закінчуються. Отримані гроші часто не ідуть на добрі справи, а розкладаються по кишенях.

2. Благодійний фонд може стати легалізованим способом вимагання грошей у населення.

3. Значна кількість благодійних фондів та організацій насправді є комерційними підприємствами, які таким чином уникають сплати податків.

4. Розповсюджена практика створення фондів, які не ведуть жодної діяльності. Через них відмивають певну суму грошей, після чого діяльність фонду припиняється, доки не виникне потреба відмити наступну чималу суму.   

Я добре пам’ятаю слова свого викладача з Політехніки, який казав: «Треба бути добрими, але не добренькими». На жаль, наші благодійники здебільшого не є добрими і лише роблять вигляд, що роблять добрі справи.    

 Місія неможлива

Вітчизняні бізнесмени не помічені мною за щедрим роздаванням благодійної допомоги. Причиною є наші закони, які зробили благодійницьку діяльність в Україні практично неможливою.

Українське законодавство, яке описує благодійницьку діяльність, настільки заплутане, що я вирішив скористатись допомогою фахівця та поспілкувався з генеральним директором консалтингової фірми Звіт.інфо Ларисою Гарєєвою.

- Чому юридичні особи не охоче стають благодійниками?

- В Цьому випадку вирішальним став підпункт ст. 138, п.138.10.6, Податкового кодексу. Відповідно до нього, суми коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у статті 157 цього розділу, вважаються витратами підприємства, якщо не перевищують чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року. До прикладу: організація 2012 року звела дебет з кредитом та задекларувала 100 грн чистого прибутку (валові доходи мінус валові витрати = чистий прибуток). У такому випадку до витрат 2013 року можна віднести благодійних внесків лишень 4% від суми чистого прибутку, задекларованого торік. Тобто, якщо наша невеличка фірма вирішить перерахувати кошти на благодійність, то до витрат зможе зарахувати лише 4 грн, решта переданих коштів не зачислять до витрат, не віднімуть від валового доходу, тобто фірма сплатить 19% прибутку з цієї різниці.

Такий підхід призначений для запобігання злочинних схем, проте він і запобігає перерахуванню внесків представникам малого та середнього бізнесу із незначними показниками прибутків минулих років.

 - Людина, яка отримує допомогу, теж має сплачувати податок?

- Збираючи кошти на лікування хворих, їх рідні та близькі наражаються на іншу небезпеку. Під час збору коштів вони не мають часу та можливості вивчати «підводні камені» в законодавстві та мають всі шанси опинитися у списках тих, кому буде донараховано тисячі гривень за так званий прибуток…

У разі, якщо кошти на лікування хворої людини в Україні перераховують відразу на рахунки родичів навіть найближчої спорідненості, то ці суми, за законом, є нецільовою благодійною допомогою. Нецільова благодійна допомога від благодійника протягом звітного податкового року в сумі, що перевищує граничний розмір доходу (2013 року – 1610 грн), відображається платником податку в декларації із зазначенням його суми і суми податкового зобов'язання. З такого доходу стягуватиметься сума за ставкою 15  або 17%. Особа, котра отримала такі доходи, має подати декларацію та заплатити податки.

Рятівною у цьому випадку є  ст. 170 Податкового кодексу, згідно з якою, «не включається до оподатковуваного доходу цільова благодійна допомога, яка надається юридичними або фізичними особами у будь-якій сумі (вартості) закладу охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг на лікування платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, інваліда, дитини-інваліда або дитини, у якої хоча б один із батьків є інвалідом; дитини-сироти, напівсироти; дитини з багатодітної чи малозабезпеченої родини; дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів) у розмірах, що не перекриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, крім витрат на косметичне лікування, зміну статі й інші нетипові ситуації».

Звичайною мовою, кошти на лікування, купівлю певних препаратів тощо потрібно перераховувати безпосередньо продавцю, тобто аптекам, лікарням тощо, – пояснила пані Лариса.

Спрощувати систему відносин благодійник-потребуючий в Україні не збираються, натомість намагаються ще більше ускладнити. 18 вересня 2013 року Комітет Верховної Ради з питань культури і духовності, слава Богу, відхилив урядовий законопроект №3100 про внесення змін до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (щодо вдосконалення законодавчого регулювання благодійної діяльності).

1 лютого 2013 року Президент України Віктор Янукович дав доручення прем’єр-міністру України Миколі Азарову (№ 1-1/253) забезпечити підготовку та внесення в установленому порядку до 30 квітня минулого року на розгляд Верховної Ради законопроекту про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавчого регулювання благодійної діяльності.

У дорученні йшлося про необхідність передбачити в законопроекті узгодження норм Закону України “Про благодійну діяльність та благодійні організації” з нормами Цивільного кодексу України, зокрема щодо нотаріального посвідчення договору про благодійну пожертву матеріальних цінностей.

Негативні наслідки прийняття змін до закону вичерпно перераховані у відкритому листі благодійного фонду «Відродження» на ім’я спікера Верховної Ради:

«Наслідками прийняття законопроекту №3100 будуть:

- зменшення загальної кількості благодійних пожертв, а надто тоді, коли потрібна нагальна допомога фізичних осіб і бізнес-компаній;

- неможливість отримання благодійних пожертв від нерезидентів;

- неможливість використання банківських платіжних карток та інших електронних комунікацій як сучасних і прозорих засобів залучення благодійних пожертв;

- зростання витрат на оплату послуг нотаріусів без підвищення якості й ефективності благодійної допомоги та збільшення доходів бюджету (наприклад, із пожертви в 1500 грн державне мито становитиме 17 грн, а дохід нотаріуса – 150-200 грн);

- порушення статей 720 і 729 Цивільного кодексу стосовно всіх благодійників – юридичних осіб, зокрема благодійних фондів;

- порушення європейських і світових стандартів благодійної діяльності».

Якщо б закон було змінено так, як бажає наш президент, на благодійності в Україні можна було б поставити великий та жирний хрест. Та доки цього не сталося…