Чому чотири обласні лікарні змінили місце реєстрації зі Львова

Вам цікаво, чому 4 обласні лікарні змінили місце реєстрації зі Львова в райони та міста області? Ви питаєте, що від цього зміниться і навіщо цей шум у ЗМІ? Ви стурбовані, для чого Львівська обласна рада позбавляє міський бюджет 100 млн грн?

Вам просто цікаво, що з цього матимуть лікарні та їхні пацієнти? Ви цікавитеся відносинами між органами місцевого самоврядування і конфліктологією? Ви чули, що хтось хоче вкрасти у громади міста та області землю чи майно?

Тоді цей блог – саме для Вас. Так, він довгий, але рекомендую прочитати до кінця.

Допомогти обласним лікарням чи догодити меру Львова

Під час новорічно-різдвяних свят у ЗМІ почали розганяти «зраду» щодо зміни місця сплати податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) частини закладів обласного підпорядкування. Надумані галасливі звинувачення «жодних обговорень», «ніякої логіки», «місто втратить», «не мають права», «небезпечний вірус перереєстрації», «розбалансованість, хаос», «обласні перереєстратори – це новий проєкт ФСБ» якось потьмяніли опісля відповіді Мінфіну, котрий не виявив жодних порушень (!) у зміні реєстрації частини обласних установ. На додачу до тепер уже цілком законного управлінського рішення, що дозволить залучити для частини лікарень близько 50 млн грн, про що допитливий читач прочитає нижче, міські чиновники смакували у різних ЗМІ обставини «маніпуляції з комунальним майном на прикладі Львівської обласної ради».

Тому для тих, хто хоче розібратися у ситуації , – ось цей блог.

Що дає нова прописка обласним лікарням і при чому тут Садовий?

95% громадян, котрі мають потребу в отриманні медичної послуги у лікарні, яка утримується з бюджету, навряд чи знають, до якого рівня належить ця установа і хто відповідає за фінансування закладу охорони здоров’я. Не буду втомлювати читача витягами з Бюджетного кодексу. Просто підкреслю, що в місті Львові є лікарні, які надають послуги львів’янам і фінансуються з бюджету міста, а є ті, котрі отримують кошти з обласної скарбниці, які прийнято називати «обласними» лікарнями чи установами. Приміром, усім відома «швидка», котру викликають у найнагальніших випадках – обласна установа. Рівно ж як Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр (лікарня на «Броньовій»), «Госпіталь ветеранів» (Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Юрія Липи), «Медінститут» на вул. Некрасова (насправді Львівська обласна клінічна лікарня), кардіоцентр, ОХМАТДИТ та ін. Загалом 30 обласних закладів + дві навчальні установи медичного профілю.

Держава у 2019 році фінансувала обласні лікарні з Державного бюджету шляхом надання медичної субвенції за формулою. Першочерговими захищеними видатками кожного медзакладу є стаття «Заробітна плата» лікарям та медсестрам. А з кожної гривні нарахованої заробітної плати, як відомо з вимог Податкового кодексу, кожен працівник медичного закладу сплачує 18 копійок податку на доходи фізичних осіб. Державна податкова служба пильнує, щоб 4,5 копійок повернулися назад до Державного бюджету, ще 2,7 копійок пішли до обласної скарбниці, а 10,8 копійок потрапили до бюджету міської ради за місцем реєстрації обласної установи. Ще раз: працівник обласної структури зі своєї заробленої гривні сплачує до казни міста, де зареєстрована установа, 10,8 копійок. Слід звернути увагу на той факт, що близько 30% працівників обласних медичних установ є мешканцями міст і районів області, відтак приїздять до обласного центру лише на свої чергування.

У 2020 році зміниться лише спосіб надходження фінансів. Головним розпорядником державних фінансів на медицину стає Національна служба здоров`я України (НСЗУ). Тож установам охорони здоров’я кошти від НСЗУ прийдуть не за «формулою», не на кількість ліжок стаціонару і працівників лікарні/поліклініки, а за факт наданої медичної послуги (тобто пролікованого випадку) за тарифом, затвердженим Урядом.

І ці кошти розподілятимуть самі лікарні, у тому числі медичним працівникам на заробітну плату. Але і в 2020 році кожен лікар та медсестра з заробленої гривні віддаватиме податку на доходи фізичних осіб 18 копійок, з яких 10,8 копійок йтиме до бюджету за місцем юридичної реєстрації лікарні.

Відтак, на інфографіці нижче зображено штатну чисельність, фонд оплати праці та % податку, який сплачено в міську казну Львова, у чотирьох перереєстрованих закладах.

Додам, що торік:

• у Львівській обласній клінічній лікарні проліковано 32889 хворих, з них 10038 – мешканці Львова, що становить 30,5%;
• у Львівському державному онкологічному регіональному лікувально-діагностичному центрі проліковано 25634, з них мешканці Львова – 9297, що становить 36,3%;
• у Львівському обласному госпіталі ветеранів війн та репресованих імені Ю. Липи проліковано 17362 хворих, з яких 7011 – мешканці Львова, що становить 40,4%.

Звісно, у міського голови Львова багато своїх пріоритетів, завдань та планів, в тому числі що доброго для міста зробити на майже 60 млн грн, отриманих через податок із працівників чотирьох обласних установ. Але, на нашу думку, можна було цим ресурсом поділитися для того, щоб вищевказані чотири обласні заклади отримали кошти на вкрай необхідне обладнання та ремонти. Особливо – напередодні 1 квітня 2020 року, коли кошти за проліковану медичну послугу надходитимуть лише тим обласним лікарням та протоколам, котрі виконають вимоги, зареєструються в електронній системі і підпишуть договір із НСЗУ.

Бо в цьому саме і є суть та зміст місцевої політики, покликаної вирішувати питання місцевого значення та розставляти акценти. Міський голова Львова ж вирішив, що він не віддасть жодної гривні з отриманих податків працівників обласних лікарень на потреби саме цих лікарень. Мовляв, у нас свої лікарні є. Відмовив навіть у питанні підтримки «Швидкої» (точніше Центру екстреної медицини та медицини катастроф). Іншої, окрім обласного підпорядкування екстреної медичної допомоги у місті немає. На додачу, не захотів створити міську службу невідкладної допомоги при поліклініках. Куди вже там до дрібничок, таких як організація елементарного цілодобового проведення медоглядів водіїв на стан алкогольного/наркотичного сп`яніння, що проводиться у кожному районному центрі.

Що ж, відмовив, і має на це повне право. Його обрали мешканці Львова задля реалізації саме його поглядів, його стратегії на вирішення та облаштування питань місцевого значення. І на обґрунтування правоти саме його позиції були змобілізовані ЗМІ, котрі наполегливо з початку року очорнюють Львівську обласну раду, яка, бачите, насмілилася вилучити з міста 55,8 млн грн.

А для чого це зробила Львівська обласна рада? Для того, щоби передати половину цих коштів на розвиток територій, де зареєстровані медустанови, а іншу частину скерувати на потреби власне цих чотирьох комунальних закладів. Тобто механізм такий: 50% з ПДФО, котре, приміром, надійде до Турківського районного бюджету з працівників «Швидкої» залишиться для потреб Турківського району (їх потреб, повірте, дуже багато), а 50% – надійде упродовж 2020 року на потреби власне Львівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. На обладнання для швидкої, ремонт машин і решту найнеобхіднішого. Ось так ми домовилися з іншими місцевими радами Червонограда, Старосамбірського району і Дублян Самбірського району. Бо з одного боку, обласна рада має представляти спільні інтереси територіальних громад Львівської області, а з іншого – шукати ресурси для забезпечення найнеобхіднішим обласних лікарень, особливо в епоху перетворень глобальної реформи медицини.

Подібний механізм майже міжмуніципального співробітництва «область – громада» був застосований з Львівською обласною клінічною лікарнею («Медінститут») ще в минулому році. За ініціативи одного із заступників голови Львівської обласної ради ця обласна установа змінила місце прописки на Великий Любінь, а селищна рада об’єднаної громади 10 грудня передбачила 50% з отриманого ПДФО на потреби Львівської обласної клінічної лікарні. Водночас, на 2020 рік заплановано більше 5 млн грн спрямувати на потреби цієї лікарні (як на реабілітаційне відділення безпосередньо в Великому Любені, так і на завершення робіт у пологовому відділенні). До відома пана Садового і Ко – усі вагітні жінки і породіллі, які в силу тих чи інших причин потрапляють у загрозливий для життя стан у пологових стаціонарах міста Львова (на Мечнікова і Раппопорта), рятують у реанімаційних відділеннях обласної клінічної лікарні. До прикладу, у 2017 році з числа найважчих пацієнток з екстрагенітальною патологією майже половина – мешканки м.Львова. Зайво напевно акцентувати, що ані сюди, ані на облаштування Львівського обласного клінічного перинатального центру («Батальна») ми не дочекалися жодної копійки зі скарбниці міста. Зате Львівська обласна рада у 2017 році продала обласне майно на площі Ринок і всі 63,2 млн грн виручених коштів скерувала на реконструкцію саме цієї обласної установи. До речі, 3172 особи, що становить 46 % отримувачів послуг цієї обласної лікарні – теж мешканки міста Львова.

І ось тут ми підходимо до ще однієї «тези», котра не сходить зі шпальт ЗМІ і блогів міських чиновників – «маніпуляцій з обласним майном».

Кон’юнктура змінюється – змінюється позиція щодо обласного майна міського голови Львова

Що таке обласне майно? Це майнові і земельні комплекси на теренах області, право власності на які в законний спосіб закріплено за Львівською обласною радою, і котрі використовуються (використовувалися) для потреб обласних установ. У тому числі, на теренах міста Львова, локація окремих частин якого не дає спокійно жити і працювати окремим чиновникам міста. У ставленні до обласного майна за останні 5 років міська управлінська еліта спочатку дотримувалася візії: «А вони (Львівська обласна рада) – неефективні власники», натякаючи, що місто краще б справилося з цією роллю. Після скандалу, який отримав назву «афера століття» і засвідчив безлад в управлінні комунальним майном міста, яке профукало 47 об’єктів комунального майна аферистам від реєстраційний та інших «служб» та вже вказаного продажу майна на площі Ринок, 32, «неефективність доводити» вийшло якось дуже вже складно. Бо важко пояснити, коли з продажу 1 квадратного метру в одній і тій же будівлі до обласного бюджету поступило 1412 дол., а до міського бюджету за «свій» проданий метр – втричі дешевше. Тож міськими чиновниками від майна була взята на озброєння нова теза: «Немає і не може бути жодного обласного майна у місті Львові». І на допомогу реалізації цієї тези були кинуті не лише медіаресурси, але й потуги юридичного департаменту Львівської міської ради, котрий оскаржує рішення Львівської облради про оформлення права власності на комунальні заклади охорони здоров’я в судах усіх трьох інстанцій. Лише кілька прикладів, чи то «результатів» цієї боротьби:

2017 рік. Львівська обласна рада голосує за продаж приміщень з відкритого аукціону за адресою: вул. Лемківська, вул.Устияновича. Уся фракція «Самопомочі» ігнорує голосування. Хоча знає, що за виручені з аукціону кошти в сумі 4,653 млн грн та 4,9059 млн грн відповідно проводиться ремонт Західноукраїнського дитячого спеціалізованого медичного центру. Нагадую, це власне той єдиний в області дитячий медичний центр, де лікуються усі діти області (у тому числі м.Львова з дитячою онкологією, лейкозами, орфанними (рідкісними) хворобами, вродженими імунодефіцитами). 5446 осіб, що становить 51,5% пацієнтів, які отримали медичну послугу у цій обласній установі, – мешканці міста.

2018 рік. Міська рада Львова після проведеного аукціону і коштів, витрачених на потреби дитячої лікарні, оскаржує в суді право власності Львівської обласної ради на ці об`єкти.

2019 рік. Представники «Самопомочі» трублять у ЗМІ про те, що хтось там щось вкрав невідомо в кого.

2020 рік. Після програного суду Львівська міська рада своїми релізами підтверджує – «а ми казали».

Наступний приклад:

2017 рік. Львівською обласною радою обговорюється проєкт реорганізації приєднання недіючого ревматологічного санаторію в місті Львові за адресою: вул.Коновальця, 114, 116 до обласного ОХМАТДИТУ, продажу непотрібного майна та скерування 80% від виручених коштів на потреби вказаної дитячої лікарні (2019 рік: 55% осіб, котрі отримали медичні послуги – мешканці міста Львова) та 20% на «Швидку». Особисто очільниця фракції «Самопоміч» в обласній раді реєструє проєкт рішення: майно дитячого ревматологічного санаторію – на аукціон!

2019 рік. Уся фракція «Самопомочі» не голосує за виставлення приміщення на аукціон, половина коштів із якого буде скерована на потреби обласних дитячих лікарень.

Після оголошення аукціону, у січні 2020 року, офіційні речники Львівської міської ради закликають «усіх бути свідомими й не брати участі в аукціоні з продажу цих будівель». Тобто свідомо шкодить отриманню у прозорий спосіб найбільшої суми для потреб власне ОХМАТДИТу та «Чорнобильської лікарні». Напевно, варто нагадати, що власне фракція «Самопоміч» вперто перешкоджала об`єднанню згаданих дитячих лікарень, активно поширюючи міф про продаж лікарняних будівель на вул. Лисенка. Коли ж кілька років тому міськрада продала будинок жіночої консультації на вул. О.Степанівни, зовсім не переймаючись збереженням майна медзакладів.

Отож, при нагоді закликаю усіх охочих узяти участь в аукціоні на Prozorro. Нагадаю, Львівська обласна рада виставляє на приватизацію способом аукціону через систему Prozorro комплекс будівель та споруд за адресою: м.Львів, вул.Є.Коновальця, 114, 116.

Про обласну землю

Оскільки надто часто міські посадовці згадують і міфічні «зловживання» із землею, яка закріплена за обласними комунальними закладами і перебуває у постійному користуванні Львівської обласної ради, то хотів би їм нагадати одну історію. Мова про земельну ділянку за адресою: вул.Кульпарківська, 95.

1875 – велика ділянка в 20 га закріплюється за Львівською обласною клінічною психіатричною лікарнею.

2016-2017 роки, за рішенням Львівської міської ради, без згоди лікарні та Львівської обласної ради, з 18 га акуратно так «надкушують»:

0,0607 га для потреб ПП “Анаско”;

0,0780 га для потреб громадянки Хороз Г.В.;

0,0833 га для потреб ТзОВ “Добре”;

0,0652 га для потреб ТзОВ “Добре”;

0,5469 га для скверу.

2019 рік, червень. З’являється проєкт ухвали, за яким всю лікарню мають позбавити права постійного користування. Лише після акцій протесту з другої спроби Львівська міська рада закріплює за лікарнею 0,3434 га та 17,6937 га в постійне користування.

Лише у 2020 році земельна ділянка отримує кадастровий номер і тепер захищена від посягань чиновників із Львівської міської ради. І чого б це знову окремі міські посадовці піднімали тему про «неефективного власника»?

І наостанок

Мені теж прикро, як мешканцю міста, за такі непрофесійні дії міського голови. І за те, що в жоден зі способів, спілкуючись з ним окремо, секретарем ради, чи з представниками фракцій Львівської міської ради стосовно порушених вище питань, ми не можемо знайти вирішення проблеми, котру мер міста власне і створив.

Наголошую, що ми готові до співпраці в такому важливому питанні як забезпечення медицини області найнеобхіднішим, котра надає якісні медичні послуги львів’янам. Саме через невміння ефективно працювати з місцевими громадами міський голова повністю провалив сміттєвий краш-тест і вимушений був передати області управління відходами у 2017-2019 роках.

Попереду непрості виклики з розширення меж міста, де і Садовий, і його радники без жодних консультацій з місцевими громадами малюють власні мапи. Щиро зичу міським урядовцям звернути увагу на комунікації поза межами медій та фейсбуку. Переконаний, виборцю буде що оцінити у жовтні 2020 року.