Далеко від раю

На екрани вийшов вестерн «Джейн бере рушницю» із Наталі Портман у головній ролі.

Жанр вестерну, який вже ніби пішов у небуття, раптово отримав друге дихання. Лише останнім часом на екранах з’явилися на екранах «Костяний томагавк», «Мерзенна вісімка», «Легенда Г’ю Гласса» та римейк класичної «Чудової сімки», який має вийти у вересні довели, що класичний голлівудський жанр отримав нове дихання.

До цього переліку додався і новий фільм із Наталі Портман у головній ролі «Джейн бере рушницю».

Дія фільму відбувається після громадянської війни. Джейн - молода мати, яка живе в американській глибинці Її чоловік Білл смертельно поранений. Тепер жінка має сама боронити свій будинок.

Доля фільму на шляху до глядачів була складною. Спочатку режисером фільму мала стати шотландка Лінн Ремсі, авторка  відомої картини «Щось не так із Кевіном». Згодом її замінили на Гевін О`Коннор, а  слідом за Ремсі з команди пішли актор Джуд Лоу та оператор Даріус Гонджі. Згодом з проекту вийшли Майкл Фассбендер та Бредлі Купера.

Можливо, якби Лінн Ремсі залишилась у режисерському кріслі, картина стала б феміністським маніфестом. У тому варіанті, який таки побачать глядачі, все набагато простіше. Проте все одно жінка опиняється у центрі традиційно чоловічої території зі зброєю та верхи.

Важко назвати фільм шедевром. Скоріше він просто досить приємний для перегляду. Стосунки схематичні, ролі умовні, а сюжет передбачуваний. Робота Портман є доброю, проте доволі формальною. Хоча ковбойський капелюх їй дуже пасує.

А от якщо ви хочете справді насолодитись майстерною грою та стильним кіно, то не варто забувати, що у кінотеатрах все ще йде фільм Тода Гейнса «Керол», де Кейт Бланшетт та Руні Мара демонструють надзвичайний рівень гри.

Історія кохання двох жінок змагалася за перемогу в основному конкурсі Каннського кінофестивалю та отримала шість номінацій на премію «Оскар». Ця стильна та бездоганно розіграна історія принесла Руні Марі «Золоту пальмову гілку». 

«Керол» вдало прикидається мелодрамою про заборонене кохання. Про нього Гейнс уже розповідав в картині «Далеко від раю». Проте тепер в елегантних декораціях Нью-Йорка 1950-х розігрується радше драма про лицемірство та байдужість.

У другій половині на перший план виходить психологічна дуель двох героїнь, які по черзі приміряють на себе образи мисливця та жертви. Їх ролі так бездоганно вивірені, що тільки догматизм Американської кіноакадемії міг розділити їх на головну і другого плану.

Фільм поставлений за мотивами раннього роману «Ціна солі» Патриції Гайсміт, яка згодом стала відомою майстринею детективу. У цій книзі багато автобіографічних елементів.

Загалом фільм привабить шанувальників стильного та бездоганно зробленого кіно.