Довготермінові стратегії стійкості, яких ми можемо навчитися у Великої Британії

Коли я опинилася на закритому заході у резиденції Посольства Великої Британії, я знала, що буде цікаво. Але не думала, що вечір завершиться таким активним обговоренням із Міністром у справах Європи, Північної Америки та заморських територій Стівеном Дауті про вітрову енергетику, переробку сміття та зелені ініціативи.

Ми з військовими, економістами, громадськими діячами, енергетиками і бізнесменами на цій зустрічі говорили про військові стратегії, бізнес і торгівлю, енергетичну незалежність, сталість та соціальну сферу. Потім ми обговорювали наші напрацювання зі Стівеном Дауті. Я зосередилась на професійно близьких мені питаннях сталості, і зрештою вирішила ділитися своїми інсайтами про британський досвід та можливості для України. Тому ми з вами зараз тут.

Що болить експертам зі сталості, зокрема, мені? Ми багато думаємо про те, як відновлювати країну зараз та після війни так, щоб не повернути те, що було (адже так як було, вже не буде!), а побудувати стійку, економічно сильну і технологічно розвинену Україну? Як зробити так, щоб рішення, які ми ухвалюємо зараз, працювали не лише сьогодні, а й через десятиліття? Особливо у часи невизначеності та щоденних потрясінь, хочеться бачити то довготривалий план, який буде нашою Полярною зіркою й підтримуватиме мотивацію рухатися вперед.

Велика Британія має сильні довгострокові стратегії у сталому розвитку – від відновлюваної енергетики до циркулярної економіки. І я точно знаю: їхній досвід може стати корисним орієнтиром для нас.

Енергетика: як Велика Британія позбавляється залежності від викопного палива

Україна добре знає, що таке енергетична залежність – росія десятиліттями використовувала газ як політичну зброю, а зараз знищує нашу енергетичну інфраструктуру.

Британія також у свій час була залежна від викопного палива (міжурядова група експертів зі змін клімату (IPCC) встановила, що 86% глобальних викидів CO₂ у 2018 році походили з викопного палива та промисловості, що є основною причиною глобального потепління). Британці ухвалили рішення відмовитися від вугілля і зробити ставку на чисту енергетику. Уже сьогодні 30+% електроенергії у Великій Британії забезпечує вітер – це більше, ніж частка газових станцій. А до 2035 року вони планують повністю перейти на безвуглецеву енергетику, поєднуючи вітрову, сонячну, ядерну енергетику та водень.

Що це означає для України?

Після атак на нашу енергосистему всі зрозуміли: централізовані ТЕС та ГЕС – уразливі. Нам потрібна децентралізація енергетики. Це означає розвиток малих і середніх сонячних та вітрових електростанцій, створення енергонезалежних громад, інвестиції у водневі та акумуляторні технології. Також є багато розмов про малі модульні ядерні реактори. Історично ядерна енергетика виявилася фінансово неефективною та принесла багато катастроф (детально ці випадки у різних частинах світу описав Сергій Плохій у своїй книзі «Атоми й попіл»). Бачу різні думки експертів щодо новітніх станцій, однак залишу цю тему для обговорення профільним фахівцям.

Відходи і ресурси: що робити з нашими звалищами

Британці вже давно зрозуміли: відходи – це не сміття, а цінний ресурс. Вони активно розвивають циркулярну економіку – модель, у якій продукти, матеріали та упаковка використовуються повторно, а не викидаються.

Сьогодні 57% відходів у Великій Британії йде на переробку, а в Уельсі – понад 65%. Люди звикли сортувати відходи, а уряд створив умови, де це працює. Британія впровадила розширену відповідальність виробників (EPR) – компанії зобов’язані оплачувати переробку своїх товарів. Багато мереж впровадили сервіси повторного використання речей – наприклад, можна взяти в оренду техніку чи одяг, а не купувати нове. І хоча сортування й переробка ще не є всепоглинаючою практикою в Британії, і, наприклад, район, де я свого часу жила у Лондоні, взагалі не сортував відходи (на це мені було доволі складно перемкнути звички), практики циркулярної економіки ставатимуть все важливішими для українського бізнесу, я переконана. Вчора у соцмережах побачила, що українці перешивають одяг, що пережив прильоти, у нові речі. За такими ціннісними рішеннями – майбутнє усвідомленого споживання.

Що це означає для України?

У нас є свідомі ініціативи зі збору пластику чи ремонту одягу, переробки компосту в добрива тощо. Але наша система управління відходами ще далека від сталої: 90% сміття досі потрапляє на звалища. Питання ціни, відповідальності бізнесу й підтримуючих ініціатив – це те, з чим треба попрацювати. Однак вже зараз у нас є бізнеси, які із нетоксичного переробленого пластику роблять меблі для закладів освіти та укриттів, і навіть продають дизайнерські рішення з цього пластику у Європу.

Що ще ми можемо?

Більше розвивати бізнеси, що працюють за циркулярною моделлю – ремонт, повторне використання, апсайклінг (переробка у нові форми).

Переробка та стандартизована система сортування (зараз у кожному місті – свої правила).
Мати план впровадження поведінкових змін, аби українці мали більше знань і розуміння, як саме їхні споживацькі щоденні вибори засмічують улюблену річку біля рідного міста чи села.

Технологічні інновації для довкілля

Багато зелених технологій вже працюють в Україні. Наприклад, українська компанія разом із британськими партнерами розробляє систему повторного використання акумуляторів від електромобілів. Ці системи призначені для швидкого розгортання та можуть забезпечувати електроенергією зони лих і прифронтові території. Це не просто утилізація відходів, а створення нового ринку енергетичних рішень.

Також в Україні розвиваються стартапи, що поєднують бізнес та науковців у виробництві екологічних матеріалів. Один із прикладів — альтернатива шкірі з міцелію грибів, що може замінити традиційні матеріали у виробництві.

У Великій Британії такі проєкти отримують широку підтримку з боку держави, інвесторів та грантових програм. Там діють фонди cleantech-стартапів, які фінансують розробку біорозкладних матеріалів, смарт-датчиків для екологічного моніторингу та рішень для скорочення викидів CO₂. В Україні такі фонди також є, але вони часто надто залежать від міжнародної політики. Наприклад, зупинка фінансування USAID загрожує розвитку багатьох екологічних ініціатив.

Що це означає для України?

Українським стартапам потрібно залучати альтернативні міжнародні фонди та гранти – і британський ринок відкритий до співпраці.

Державі треба стимулювати впровадження зелених технологій – це питання не лише екології, а й економіки та енергетичної безпеки.
Бізнесу варто вивчати британські моделі сталого виробництва – мінімізувати відходи, створювати екологічні продукти, впроваджувати smart-рішення для моніторингу довкілля.

Впровадження сталих ініціатив – це не питання «не на часі, дорого чи складно», це довгострокова інвестиція у розвиток. Український бізнес вже показує, що це можливо і прибутково.

Тож чому говорити про це важливо просто зараз?

Війна – це час переосмислення. І тут нам дуже потрібен принцип Build Back Better – відбудувати краще, ніж було. Краще – це стійкіше та відповідальніше.

Британія показує, що довгострокові стратегії працюють. Вони почали шлях до чистої енергетики десятки років тому – і зараз значно менше залежать від газу. Вони впроваджують циркулярну економіку – і тепер менше витрачають на сировину. Вони підтримують cleantech-стартапи – і отримують прибуток від зелених інновацій. Звісно, це не єдиний приклад і не єдині дієві моделі, однак у нас є шанс брати кращий досвід та підтримку і робити навіть краще. А коли ж, як не зараз, найвдаліший момент, щоби діяти?!

Post Scriptum, або Замість знайомства

Готуючи заявку на стипендію Chevening та вступ до лондонських бізнес-шкіл, я прагнула привезти в Україну кращі практики сталого розвитку. Отримавши стипендію, навчалася у Westminster Business School, досліджувала компанії, які зробили сталість своєю стратегією та перевагою.

Після повернення в Україну запустила подкаст «Стали Сталими», консультувала бізнеси, що впроваджують відповідальні рішення для довкілля та суспільства.

Часто взаємодію з британським посольством, яке підтримує випускників Chevening та розвиває україно-британські проєкти. Під час однієї з таких зустрічей ми обговорювали 100-річну угоду про партнерство, і саме тоді я вирішила створити цей блог, щоб говорити про сталий розвиток в Україні.

Рада знайомству та конструктивному обговоренню.