Формула мудрості

Якось володар уповноважив Конфуція вивести формулу ідеальної ієрархії

Здивований, приголомшений і пригнічений старанно зрежисованим, але від того не менш огидним і далебі бездарним перформенсом, який додатковим, неузгодженим із громадою міста пунктом було проштовхнуто в «Програму заходів до Дня міста» і про який я, як і більшість львів’ян, які, власне, і святкували день міста, довідався з телебачення, я вийняв нарешті із поштової скриньки лист, що з’явився там ще напередодні злощасних вихідних, які з розваги й умиротворення перетворилися на шарпанину.

«Пане Гаврилів,

кілька тижнів тому, повертаючись зі щоденної (навіть у дощ, лише тоді, звичайно, під парасолею) ранкової прогулянки Високим Замком, в час якої, налаштовуючись на університетські виклади для моїх дедалі вимогливіших, що мене неабияк втішає, студентів, віддаюся мислиннєвим вправам, як поруч інші мешканці, яких я вже знаю, а вони мене, руханці тілесній, споглядання якої мене лише заохочує думати, в одного продавця, який саме розкладав товар, якщо тільки книжки вільно так називати (о такій порі ці антиквари просто неба щойно викочують зі спіжарок і споряджають візки), я натрапив на потріпане видання, зіткане з формул, щоправда, не математичних, а філософських, про що свідчила ледь відчитна назва, майже стерта із обкладинки: «Формула мудрості». Придбавши її за дві гривні (як дешево сьогодні цінується мудрість!), я відкрив її навмання і прочитав:

«Якось володар уповноважив Конфуція вивести формулу ідеальної ієрархії, здатної забезпечити гармонійний лад. Відповідь, що її через якийсь час приніс Конфуцій, виглядала так:

Підлість звільнити від облуди, жадібність – від підлості, дурість – від жадібності, людину – від дурості».

Як просто!

З повагою,

Ваш шанувальник

Р.Б.»

Шановний Р.Б.,

справді, як просто!

З повагою і побажанням натхненної праці на педагогічній ниві,

Тимофій Гаврилів.