Конфлікт Росії із Заходом буде довгим та болісним

Зустрічаючись з біженцями з України біля Національного стадіону у Варшаві, президент США Джо Байден назвав Путіна «різником». Це була прелюдія до промови в Королівському замку, в якій він прямо сказав, що влада у Кремлі має змінитись. Це викликало чималий переполох серед чиновників у Вашингтоні, які одразу почали пом'якшувати тон слів свого шефа, які нагадували заяву президента Буша Саддамові Хусейну в Іраку перед вторгненням 2003 року.

Усе ж з боку американської адміністрації є бажання підтримувати необхідні канали зв'язку з Кремлем, які допоможуть зберегти відносини принаймні на рівні «холодної війни», хоча напрям політики видається зрозумілим. Байден робить ставку на зміну режиму. Звичайно, ні американці, ні НАТО не мають наміру вторгатися в Росію і вплутуватися в «гарячу» війну. Її розв’язали самі росіяни, а тягар боротьби та знекровлення ворога ліг на українців з усіма наслідками. Байден і Захід обіцяють як гуманітарну, так і військову допомогу (видиму, наприклад, ракетами, і невидиму, як не менш цінну інформацію розвідки). Економічна підтримка також надзвичайно важлива, що означає підтримку української валюти на плаву та господарче знекровлення Росії.

Коли Джо Байден зустрічався з українцями у Варшаві та виступав у Королівському замку, голос подав і Владімір Путін. Він говорив під рев реактивних двигунів, вибухи крилатих ракет та хмари чорного диму над Львовом. І це не був жоден збіг. Атака мала відбутися саме вдень, аби її побачили, а бомбардування міста, яке так асоціюється зі Заходом, було чітким сигналом, що він не збирається відступати.

Чимраз менше відтінків сірого

Війна, руйнівна насамперед для України, але також і для Росії, триватиме. І Байден не приховував, що боротьба проти імперського прагнення Росії скоро не закінчиться. Немає й тіні сумніву в тому, що у Вашингтоні відбулося перемикання швидкості. У цьому місці варто згадати про пропорції. Росія – це не те, чим був Радянський Союз у другій половині минулого століття, а її потенціал, порівняно з американським, має масштаби Чехії чи Німеччини. Додаймо до цього Європейську Унію, навіть без вірного союзника Путіна в Будапешті ця диспропорція стає ще очевиднішою, тим паче, що Пекін не має звички ставити на переможеного, тому він радше спробує скористатися ситуацією, ніж врятувати кремлівського правителя за всяку ціну.

Питання про наполегливість та рішучість Заходу цілком слушні. Досвід минулого показує, що навіть якщо процес зміни курсу займає багато часу і наїжачений компромісами, як то мюнхенське фіаско Чемберлена чи послідовні перезавантаження відносин Путіна з Росією, все ж Захід з його економічним та інтелектуальним потенціалом, основаним на свободі думки та дій, не зупинити. Отже, мова Байдена була прекрасною можливістю чітко визначити позицію і стати на бік ліберальних демократій, основаних на цінностях верховенства закону і свободи, вказати на небезпеку занурення в безодню дедалі більш задушливого російського деспотизму, затаврувати спробу маневрувати в сірій зоні, що хоч і здатне принести тимчасові вигоди, але надто малі, коли порівняти з кінцевими втратами.

Визначення параметрів конфлікту також вимагає відповіді на питання щодо подальших дій. У військовій, економічній та політичній сферах це здається досить очевидним. Війна в Україні триватиме, і є багато ознак того, що вона вступає у фазу затяжного, досить статичного конфлікту на виснаження. А це означає необхідність військової та економічної підтримку Києва та біженців. Кремль теж по-своєму окопався, а це означає таку ж затяжну економічну кампанію та необхідність для Заходу шукати нових ринків чи джерел сировини. Для багатьох корпорацій та країн, особливо тих, які залежать від дешевого російського газу, це буде болісно, але здійсненно за чіткої підтримки на рівні держав чи міжнародних організацій, таких як Європейська Унія. Консолідація Заходу навколо ліберальної демократії, основаної не лише на факті вибору, а й на цінностях свободи та верховенства закону, – це також момент вибору місця на політичній карті світу, яке містить набагато менше відтінків сірого, ніж кілька місяців тому.

Час вибору

Усе це означає, що навіть окремі організації, місцеві влади, групи і навіть громадяни повинні замислитися над тим, де вони перебувають і де хочуть бути. Часи дружніх конференцій з російськими установами, спільних проєктів та співпраці між містами-побратимами минули. Ракети у Львові у відповідь на візит Байдена до Польщі завершують час нюансів, бо російська держава та суспільство мають нести відповідальність за свої дії та прорахунки.

Настав момент для серйозної ревізії чину. Екстрена допомога біженцям дуже важлива тут і зараз, але настав час серйозно замислитися над тим, що буде далі. Значно далі. Насамперед, маємо подбати про власну безпеку, що означає не тільки збройні сили та союзи, а й якість нашої демократії, освіти та мас-медіа. Як ми можемо допомогти мільйонам українців знайти себе в новій реальності та зміцнити українське громадянське суспільство вдома та у вигнанні? Зрештою, ця війна колись закінчиться, і було б непогано вже зараз подумати про те, щоб якомога плавніше інтегрувати Київ зі Заходом.

А що Росія? Вона не тільки становить смертельну загрозу для своїх сусідів, але й несе цю смерть із собою, і допоки це не зміниться, немає жодних шансів на реальну співпрацю. Звичайно, варто і потрібно підтримувати росіян, які думають інакше, підтримувати канали зв'язку, але ми не повинні втрачати пропорції і забувати про реальність, яка є жорстокою й однозначною. Росія як держава зробила вибір та стала ворогом. Не теоретично і не в переносному сенсі, а якщо хтось сумнівається, подивіться і подумайте, чому раптом так часто в автобусі, у метро чи в магазині лунає українська мова.

Переклад з польської

Текст опубліковано у межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.

Попередні статті проєкту: Україна – ЄС: гарячий фініш переговорів, Україна – втеча від вибору, Східне партнерство після арабських революцій, У кривому дзеркалі, Зневажені, Лукашенко йде на війну з Путіним, Між Москвою й Києвом, Ковбаса є ковбаса, Мій Львів, Путін на галерах, Півострів страху, Україну придумали на Сході, Нове старе відкриття, А мало бути так красиво, Новорічний подарунок для Росії, Чи дискутувати про історію, Мінський глухий кут.

Оригінальна назва статті: Konflikt Rosji z Zachodem będzie długi i bolesny