«Конституція РФ лише узаконила свавілля російського “гасударства”»

Основний закон Росії створив майданчик для нових захоплень та виправдання перед міжнародним трибуналом.

Декларування військової агресії, звільнення від будь-яких міжнародних зобов’язань та тотальний контроль. Новими змінами до конституції Росія фактично привела свій конституційний лад у бойову готовність. Ні «мінські домовленості», ні тим паче відповідальність перед міжнародною спільнотою за збитий у 2014-му «Боїнг» для Росії нічого не варті. Кремль створив майданчик для нових захоплень і виправдання перед міжнародним трибуналом. Віднині таке свавілля ще й юридично узаконене. Чого не розгледіла Україна та Захід?

Чому конституційні зміни про Бога та заборона на применшення подвигу «захисників отєчєства» небезпечніші, ніж здаються на перший погляд. Детальніше про це – в розмові «Інституту Просвіти» із співорганізаторкою Львівського Безпекового Форуму Оксаною Сироїд.

Пріоритет російських законів над міжнародним

Понад 200 змін. Які основні небезпеки приховує оновлена конституція РФ для України та Заходу?

Насправді для України, яка шість років потерпає від військової російської агресії і, до речі, досі не має жодного міжнародного чи, бодай, внутрішнього позову до Росії за злочини агресії, дуже важливо ретельно вивчити всі зміни до конституції РФ. І насамперед з позиції загрози національній безпеці української держави.

Натомість в Україні не приділили належної уваги таким конституційним змінам. Держава це питання проігнорувала. А неурядовий сектор висміяв, мовляв, підготовка із можливими сценаріями до продовження царювання і так була очевидною. Хоча загрозою вже є сам факт про очевидне перебування Путіна на посаді президента в наступні два терміни. Принаймні юридичних перешкод для цього вже немає. Ми неодноразово пересвідчилися в особистих агресивних намірах Путіна щодо України. Тож сумнівів, що він і надалі сповідуватиме таку ж політику немає.

Прикметно, що зміна про продовження терміну президентства Путіна з’явилася фактично напередодні голосування. І я солідарна з експертами, які вважають, що це невипадковість. Росія надумала змінювати свою Конституцію, коли Гаазький окружний суд фактично завершує розглядати справу про збиття у 2014 році авіалайнера «Малазійських авіаліній» рейсу МН17. Міжнародна спільна слідча група вже назвала імена підозрюваних у причетності до транспортування та застосування російського ракетного комплексу «Бук», з якого збили літак.

Є велика ймовірність, що в процесі розслідування серед основних підозрюваних буде керівництво російської держави і, можливо, навіть сам Путін. Тому Путіну й важливо зберегти власну недоторканість – і якомога надовше.

Змінами до Конституції Росія чітко визначила ще один напрямок – вищість внутрішніх російських законів над нормами міжнародного права. Фактично Росія відмовилася від примату міжнародного права та узаконила для себе теперішній стан речей, коли міжнародне право відкрито ігнорують. Однак (та оскільки) некрасиво сказати, що ми відмовляємося від своїх міжнародних зобов’язань, то вони юридично узаконили вищість внутрішніх рішень над міжнародними зобов’язаннями. Начебто й міжнародні зобов’язання збереглися, але відтепер їх можна не виконувати, керуючись своєю Конституцією.

Бог та «защітніки отєчєства» в російській Конституції

У російській Конституції задекларували навіть Бога та Велику Вітчизняну війну, а Росію назвали спадкоємицею СРСР. Навіщо?

«Спадкоємиця Радянського Союзу», «захист історичної правди» та заборона «на применшення значення подвигу народу під час захисту Вітчизни». Ці речі приховують неймовірно небезпечні та недооціненні загрози. Адже виходить, що головний закон російської держави забороняє «применшувати значення подвигу народу під час захисту Вітчизни». І, що особливо важливо, «гасударство» зобов’язується відстоювати та захищати права та інтереси своїх соотєчєствєнніков за кордоном. А це вже відкрита погроза Україні, Латвії чи Німеччині.

Скажімо, якщо в якійсь країні хтось забажає сказати, що Другу світову війну розпочав Сталін разом із Гітлером, що, власне, є історичним фактом, то віднині для Росії це може стати ще одним приводом для військової агресії – і не лише щодо України.

Щодо введення Бога в Конституцію РФ, то це зухвале знущання над вірою і релігією. Бо ані Росія, ані керівництво держави чи церкви насправді ніколи не сповідували християнських цінностей, які вони декларують. Ба більше, я переконана, що Росія навмисне знецінює цінності християнської віри, зокрема на Заході. Розуміючи, що це фундамент народження західної цивілізації і ліберального порядку.

Фактично, нова Конституція РФ юридично узаконила все те, що Кремль робив і раніше?

Я би назвала це узаконенням свавілля російського «гасударства». Зміни до так званої Конституції РФ лише зафіксували реальність, яка вже відбулася. Так званої, бо конституція – це не книжка, а насамперед механізм стримування влади. Лише у випадку стримання конституцією влада працює для громадян. Скажімо, у Великобританії книжки з назвою «Конституція» немає. Але у них є конституція як ефективний механізм стримування влади. У Росії Конституція – це суто папірець.

У тоталітарній системі ні конституція, ні референдум як найвищий прояв легітимності не мають жодного сенсу. Для вкорінення свого авторитаризму Росія лише використала демократичні методи – конституцію та референдум, які мають для неї суто номінальне значення. А російський виборець фактично став інструментом легітимування рішень влади. Зрештою, як можна виносити на референдум понад 200 змін, за які ще й треба проголосувати одним лише «так» чи «ні».

Водночас Росія не може собі дозволити демократичні інструменти і свободи. Бо якщо таке «гасударство» надасть свободу і демократію своїм громадянам, ця країна розпадеться. А

Кремлю важливо, аби «гасударства» боялися і всередині, і назовні. Тому він і надалі інвестуватиме у цей страх. Окрім цього, назвавши себе в Конституції спадкоємицею СРСР, Росія також успадкувала популярний у Союзі термін «тюрма народів». Частина народів зуміла втекти, але інша частина там залишилася.

Зважаючи на очевидні ризики, які задекларовано у російській Конституції, як бути Україні та Заходу?

Я із сумом спостерігала, як на тлі референдуму та узаконення цього свавілля чимало європейських лідерів і далі розповідали про налагоджування відносин із Росією. З ким налагоджувати ці відносини? Це про що взагалі йдеться? Людина, з якою вони й надалі хочуть вести перемовини про мир, демонстративно з них знущається, нівелюючи значення Конституції та референдуму як демократичних інструментів, загалом всього, що напрацювала західна цивілізація. Агресивно завойовуючи чужі території і зневажаючи міжнародний безпековий порядок. Чи будемо продавати цінності за гроші?

У ситуація, яка склалася, український народ має насамперед розраховувати на свій патріотизм та армію. Треба розбудувати власну українську конституційну державу та українське військо, яке й захищатиме Україну від російської агресії.

Розмовляла Вікторія Доскоч