Лукашенко і Кім Чен Ин: побратимство диктаторів

25–26 березня в гості до північнокорейського диктатора Кім Чен Ина прибув його колега з Європи – білоруський диктатор Алєксандр Лукашенко. Хоча президент Білорусі перебуває при владі ще з 1994 року, він ніколи раніше не відвідував Північної Кореї. Але у світовій політиці останнім часом відбувається процес гуртування диктатур, які не зважають на мораль і норми міжнародного права. Тож Лукашенко із задоволенням прийняв запрошення Кіма відвідати Пхеньян, яке отримав у вересні 2025 року під час військового параду в Пекіні.

Кім Чен Ин тепло прийняв молодшого брата і васала Владіміра Путіна. Саме так значною мірою сприймають у світі Алєксандра Лукашенка. Церемонія зустрічі лідера Білорусі нагадувала попередній візит російського диктатора до Пхеньяну. Хоча була менш помпезною за розмахом. Але Лукашенко, безумовно, отримав неабияку втіху від влаштованих на його честь урочистостей. Напевно, у ці хвилини він почувався поважним монархом, який прибув у гості до іншого монарха, а не звичайним диктатором, який узурпував владу в європейській країні.

Білоруську делегацію вітали артилерійським салютом із 21 гармати, почесною вартою, кавалерією, червоною доріжкою і дітьми з прапорами обох держав. На честь гостя був влаштований бенкет. Лукашенко відвідав мавзолей Кімсусан, де перебувають забальзамовані тіла колишніх комуністичних лідерів КНДР. І поклав квіти від свого імені і від імені Путіна як знак вдячності за допомогу Північної Кореї у війні проти України.

Алєксандр Лукашенко приїхав до Північної Кореї не з пустими руками. Він привіз цікаві подарунки для вождя КНДР і його дружини. Президент Білорусі вручив Кіму автомат, супроводжуючи подарунок словами «на всяк випадок, якщо з’являться вороги». А також передав господарю горілку, продукти, шоколад, ювелірний букет із волошок. Кім Чен Ин подарував гостю шаблю, оздоблену мушлями, вазу з портретом Лукашенка та сувенірну золоту монету.

Тріумфальний театральний прийом, влаштований Кімом, мав би розчулити серце білоруського президента. Під час відвідин Москви Лукашенко ніколи не отримував особливих знаків уваги. Навпаки, в аеропорту його нерідко зустрічали чиновники середнього рівня, демонструючи невисокий статус очільника Білорусі. Путін ніколи не влаштовував на честь Лукашенка салюти, махання прапорами чи масові заходи з дітьми. Усе виглядало буденно, офіційно і без надмірного пафосу.

Однак незвичайна гостинність Кіма не повинна вводити в оману світову спільноту. Лідери іноземних держав – рідкісні гості у Пхеньяні. Тож для компартійної диктатури вигідно перетворювати такі візити на грандіозний спектакль для демонстрації власної впливовості населенню.

Офіційним підсумком зустрічі Алєксандра Лукашенка і Кім Чен Ина стало підписання договору про дружбу та співпрацю між Білоруссю та КНДР. Президент Білорусі назвав документ фундаментальним і заявив, що відносини двох країн переходять на «принципово новий етап». Також сторони підписали низку угод про співпрацю в сільському господарстві, охороні здоров’я, науці, освіті, торгівлі. Своєю чергою, Кім Чен Ин висловив підтримку Білорусі, яка «прагне самостійної політики, миру і розвитку». І засудив тиск Заходу на Мінськ. Обидва диктатори погодилися: потрібно тісніше співпрацювати й разом протистояти ворогам. Головними ж ворогами диктатур є ті, хто належить до вільного світу і бажає зберегти правила гри, засновані на повазі до норм міжнародного права.

Лукашенка і Кім Чен Ина об'єднує нестримна любов до влади. Тільки в Кіма його диктатура додатково зцементована комуністичною ідеологією. А в Лукашенка ґрунтується переважно на особистих авторитарних практиках і підтримці з боку Кремля. Обидві країни дійсно мають схожі погляди на багато питань. Але навряд чи зустріч обох лідерів здатна серйозно поглибити співпрацю між сторонами. Торговельний оборот КНДР і Білорусі мізерний. Країни розташовані на великій відстані одна від одної. Та й режим міжнародних санкцій не дуже сприяє різкому зростанню економічної співпраці. Тому зустріч Лукашенка і Кіма не матиме фундаментального впливу на міжнародні відносини. Вона радше декларує їхні наміри і транслює сигнал світу – антизахідні диктатури можуть дружити, об’єднуватися і поглиблювати співпрацю.

Також не потрібно забувати: Лукашенко у сприйнятті Кім Чен Ина є молодшим братом Путіна. І ніколи не сприйматиметься як самостійний гравець. Сам північнокорейський диктатор теж частково зобов’язаний існуванню свого режиму іншому глобальному гравцю – Китаю. Але між ним і Лукашенком є одна принципова відмінність. У Кіма є ядерна зброя і міжконтинентальні балістичні ракети, здатні досягти території США. Це підвищує статус Пхеньяну і дозволяє йому грати важливу роль у сучасній осі зла. Кім Чен Ин не втрачає нагоди підкреслити свою винятковість і побрязкати зброєю. Коментуючи війну в Ірані й операцію із захоплення Ніколаса Мадуро у Венесуелі, комуністичний вождь сказав: питання денуклеаризації Корейського півострова більше неактуальне.

Під час виступу перед Верховними народними зборами Кім Чен Ин назвав ядерний статус КНДР «незворотним» і звинуватив Вашингтон у «державному тероризмі». На думку північнокорейського керівництва, доля Ірану й Венесуели демонструє, що лише наявність ядерного щита може стримати пряму військову агресію Вашингтону. У словах Кім Чен Ина є певна логіка. Однак те саме може сказати Україна стосовно Росії. Наявність ядерної зброї здатна різко зменшити бажання диктаторів вторгатися у чужі країни. Крім того, диктатури використовують володіння ядерною зброєю не стільки для самозахисту, скільки для погроз і шантажу. Для них вона – індульгенція для здійснення агресії.

Поїздка Лукашенка до товариша Кіма завершилася. У середньовіччі такі візити, з великою ймовірністю, приводили до укладення династичних зв'язків. Хоч Кім Чен Ин не король, але фактично КНДР є комуністичною абсолютною монархією, де влада перебуває в руках однієї сім’ї ще з середини минулого століття і передається по спадку. Лукашенко теж не має статусу монарха, проте править Білоруссю з 1994 року. Мало який правитель у світі може похвалитися настільки довгим перебуванням при владі. Цього разу, схоже, закріплення союзу Лукашенка і Кіма не приведе до шлюбної угоди між дітьми обох диктаторів – Миколою і Кім Чжу Е. Але засвідчить їхнє внутрішнє бажання триматися разом і тішити власне его.