Путіну не потрібен мир, він готує наступ

У Стамбулі після трирічної перерви відновилися прямі українсько-російські перемовини. Міжнародні аналітики з усього світу намагаються спрогнозувати їхні результати, подають найрізноманітніші версії. На моє переконання, озвучувати ці версії немає жодного сенсу, адже російський диктатор Владімір Путін не бажає ні миру, ні навіть припинення вогню. Тож мирні перемовини апріорі приречені на фіаско.

Бо Кремль тим часом активно готується до літньої наступальної операції. І це вже таємниця полішинеля. Росія активно накопичує бронетехніку й амуніцію як власного виробництва, так і імпортовану з Ірану й Північної Кореї. Значно посилено заходи з рекрутингу, суми за контракт на «СВО» зростають до астрономічних висот. Причому самі «добровольці» нині охочіше мельдуються до війська, бо сподіваються, що війна от-от закінчиться, тож контрактні мільйони вдасться отримати практично «на халяву».

Путін цього тижня заявив у російських ЗМІ, що набір до російської армії йде чудово – щомісяця в рекрутингових пунктах зголошуються 50-60 тисяч «росіян та іноземців». За його словами, це нібито удвічі більше, ніж в Україні.

Американський аналітичний центр Інститут досліджень війни (Institute for the Study of War – ISW) стверджує, що путінські цифри явно завищені. За підрахунками американських дослідників, які підтвердив головнокомандувач Збройних сил України генерал Олександр Сирський, кількість російських військ, які воюють в Україні, зросла приблизно з 603 тисяч, зафіксованих 1 січня 2025 року, до 623 тисяч – у квітні. Причому, за твердженням Сирського, лише з початку 2025 року російські війська зазнали безповоротних втрат в Україні на рівні 177 тисяч осіб.

Однак це навряд чи демотивуюче впливає на наміри Путіна влаштувати своїм громадянам чергову м’ясорубку в Україні і, можливо, окупувати додатково кілька хуторів. «Путін обрав війну і відмовився від її завершення заради літнього наступу», – заявив керівник Центру протидії дезінформації при РНБО України Андрій Коваленко. Українські військові експерти вважають, що під час літнього наступу Росія зосередить свої атаки на Донецькій області. Просунутися на інших ділянках фронту в росіян фактично немає шансів, і вони це чудово розуміють, бо вже відчули на власній шкурі.

Отже, перемовини в Стамбулі для Путіна – це не більше ніж відволікаючий маневр. Як стверджує німецький політолог і провідний експерт у сфері військової аналітики Ніко Лянґе, російський диктатор влаштував виставу для одного актора – Дональда Трампа. І хоч цей спектакль доволі слабенький і за сценарним задумом, режисурою, і за акторським складом, але американський президент вкотре купується на цю фальшивку і змушує Володимира Зеленського брати в ньому участь.

Усе, що потрібно Путіну – продемонструвати Трампові, що Росія нібито прагне миру, а Україна, навпаки, блокує всі мирні ініціативи. Для досягнення цієї мети росіяни використовують давній примітивний викрутас: потрібно ставити перед українською стороною апріорі неможливі до виконання умови. «Росіяни кажуть, що ми хочемо, щоб усі наші умови були виконані, всі абсолютно абсурдні умови, а потім ми подумаємо про припинення вогню. Натомість Україна вже кілька тижнів закликає до негайного та безумовного припинення вогню. Зовсім неважко зрозуміти, хто винен у тому, що це не працює», – пояснює суть російської гри Лянґе.

Однак, попри ці очевидні факти, багато хто в Західному світі все ще покладає надії на російського лідера, ніби він насправді зацікавлений у мирі. «Я вважаю, що Путін постійно користується тим, що ми хочемо звільнитися від необхідності докладати більших зусиль. Ми хочемо, щоб вся ця справа зникла з-під нашого контролю, і хапаємося за кожну соломинку, яка натякає на те, що припинення вогню та мир можуть статися без жодних рішучих дій з нашого боку. Утім не треба плекати хибних надій, що конфлікт може вирішитися сам собою», – підсумовує Лянґе.

Він вважає, що минув і той час, коли можна було твердо розраховувати на підтримку Сполучених Штатів. Тому шлях, як стверджує німецький аналітик, лише один: «Європа повинна нарешті взяти на себе відповідальність і зайняти тверду позицію, щоб протистояти геополітичному тиску та забезпечити мир».

Але що здатна зробити Європа без США у протистоянні з «потужною російською армією», з тією ордою, велетенською «темною хмарою»? На переконання Лянґе, не такий страшний чорт, як його малюють. «Якщо розглянути питання про те, що насправді потрібно, щоб чинити військовий тиск на росіян в Україні, то передовсім треба зрозуміти, що це не темна хмара. Та темна хмара, яка нависає над вами, часто зникає, щойно ви стикаєтеся з нею. Те саме стосується й Путіна. Це завдання, яке можна вирішити. Однак Захід, особливо Німеччина, вагався надто довго. Ми могли б вирішити проблему, якби швидше доставили те, що було потрібно Україні, і якби наше промислове виробництво було нарощене раніше».

І цей стан справ треба негайно виправляти. Лянґе закликає до чіткої стратегії стримування: «Це проблема, яку можна вирішити. Передовсім ми не повинні дозволяти переконувати себе, що Росія все одно переможе, і нічого не можна зробити. Таке міркування завжди хибне. Путіну слід послати чіткий сигнал: ми стали на ноги, ми виробляємо більше, ніж ви, і все віддаємо Україні. У вас немає жодних шансів».

Ніко Лянґе пропонує три конкретні кроки, які повинна зробити Європа в цьому напрямку:

По-перше, Європа має нарешті зрозуміти, що безпека України й безпека Європи нерозривно пов'язані. «Це не два окремі питання. Ми повинні гарантувати безпеку Європи – і це відбувається через Україну», – стверджує Лянґе. Він наводить приклад Данії, яка, дбаючи за власну безпеку, віддала всю свою артилерію Україні, щоб та ефективніше била російського агресора.

По-друге, німецький уряд під керівництвом канцлера Фрідріха Мерца повинен швидко зайняти чітку позицію щодо політики безпеки: «Він повинен об’єднатися з північно- і східноєвропейськими країнами. Не кожен має бути лідером, але ми більше не повинні вагатися», – закликає Лянґе. Він, зокрема, нагадав про обіцяні Мерцом ракети TAURUS, які чимшвидше потрібно передати Україні.

По-третє, Лянґе наголошує на необхідності масового збільшення виробництва озброєнь у Європі. «Німеччина та Європа зараз повинні швидко й небюрократично збільшити виробництво критично важливого оборонного обладнання. Путін повинен усвідомити: у них завжди буде більше, ніж у мене. Вони завжди будуть сильнішими».

І в міру виконання цих пунктів зростатиме ймовірність, що Путін не просто сяде за стіл переговорів, а буде налаштований на реальне перемир’я. Без ігор, без шахрайства, без нових нереальних вимог. А наразі те, що відбуватиметься в Стамбулі – це не більше ніж розмови заради розмов. Ну, і ще, щоб сторони змогли продемонструвати Трампові своє «прагнення до миру».