«Розгул демократії» пролив кров

Картинки, які демонструє телебачення з подій ,що відбувалися біля стін Верховної Ради 31.08.2015,- жахливі. Насамперед тим, що пролилася кров українських воїнів та цивільних людей. Не там, на Донбасі, де йде війна, а в серці України, в її столиці, біля того будинку, де пишуться і схвалюються державні закони, себто по суті твориться сама держава.

Пролилася кров бійців Національної гвардії, які повернулися уцілілими з фронту. Кров захисників Батьківщини не від рук московського агресора, а тих, що називають себе патріотами, навіть націоналістами.

Двадцять днів перед цими подіями, 10 серпня, я опублікував тривожні роздуми «Чи Україну потопить «розгул демократії»? Мої міркування стосувалися політичної та морально-етичної розгнузданости, яка вразила і роз’їдає суспільство. Хамство й неправда стали елементарним явищем, звичною нормою публічної поведінки.

На превеликий жаль, ситуація виявилася ще страшнішою. Вседозволеність чи «розгул демократії» загрожує погубити Україну, потопити її в крові протистоянь. Вчора ввечері Петро Порошенко відреагував на це:

Замість того, щоб свою вируючу енергію направити на боротьбу із зовнішнім ворогом, атакували Президента, Верховного Головнокомандувача власної країни, а також розгорнули кампанію проти наших найближчих союзників - США, Німеччини, Франції, ЄС.

Одне тільки уточнення додав би до цього сумного твердження: вони виступили не тільки проти Президента, Глави Української держави й Верховного Головнокомандувача ЗСУ, вони насправді виступили проти Української держави, заатакували саму Україну. Так, погоджуюся, вони не є прямими, свідомими агентами Москви, як каже Президент, але тим не менше вони виступили в супрязі з Москвою.

Чому? Безмежна глупота? Дещо є, але не це є визначальним. Причина в безмежних, непомірних претензіях й амбіціях. На початку творення держави був принцип трьох «П»: патріотизм, порядність, професійність. Зараз пішла мода на три «З»: зверхність, зарозумілість, зазнайство.

Про представників нинішніх націоналістичних партій боляче говорити. Адже ви зганьбили саме поняття українського націоналізму. Ви дали реальні, неспростовні підстави називати вас бандитами. Що тепер говоритимуть і в Україні, і у світі про саму ідею українського націоналізму? Показуватимуть кадри телезйомок, тицятимуть у них пальцями: Ось, мовляв, справжнє обличчя українців, українських патріотів, націоналістів. Самої України. Серед них є бодай дещиця мислячих людей, які б розуміли, що вони роблять? Смерть, каліцтво захисників України від рук українських націоналістів?

Тим паче, що в партійній програмі партії ВО «Свобода» закладено принцип президентської форми державного правління в Україні. У нас, кажуть вони, має утвердитися президентська республіка. А що роблять?

Радикали Ляшка працюють на імідж Олега Ляшка. Хоча постійно говорять про Україну, але те, як вони «відстоювали» інтереси України у Верховній Раді 31.08.2015, засвідчує: їхні наміри не спрямовані на захист України.

Та найбільшого здивування, розчарування, навіть особистої образи мені завдала фракція «Самопомочі». Мені судилося бути біля витоків самої ідеї «самопомочі», коли ще не було ні громадської організації, ні політичної партії під такою назвою. Була, повторюю, ідея. Вона зародилася років 15 тому в Інституті розвитку міста Львова, який функціонував на добровільних засадах і до якого я належав. Уже тоді Інститут утверджував думку, що кожна територіальна громада (місто, селище, село) мусить бути самодостатньою в управлінні своїми державними й виробничими справами. А для цього вона мусить мати відповідні повноваження і фінанси. Не може Львів заробляти й віддавати все в Київ, а потім випрошувати звідти ніби якісь подарунки.

«Самопоміч» у моєму розумінні – це і є принцип «децентралізації».

Вам не подобається те, як її сформулював Глава держави? То ж треба було співпрацювати, вносити свої пропозиції.

Та коли чую «побоювання» Оксани Сироїд, що в змінах до Конституції на місцях вводяться посади президентських представників, які матимуть право контролю за дотриманням законодавства,- вибачайте, але ж такі права Президент уже має, згідно з Конституцією. У нього не було тільки виконавців.

А демократія! Ох, уже ця наша українська демократія!

США вважають у світі ідеалом демократичного державного устрою. У них, як відомо, президентська форма правління, але життєдіяльність суспільства, забезпечення інтересів держави здійснюють 4 контролюючі сегменти: Конгрес; громадянське суспільство, що живе на засадах свободи; вільні від корупції ЗМІ; незалежні правоохоронні органи.

Нічого такого в нас немає. То мусить же бодай хтось виконувати контрольні функції. Чи таки «розгул демократії»? У такому вигляді, як це відбувалося 31 серпня.

Президент може чинити щось не так, не зовсім демократично чи законно? То контролюйте його.

А ви (всі) натомість розвалюєте державу.

Погоджуюся з Президентом, який каже: «Я не стверджую, що вони агенти Москви». Але знову додам: вони працюють в унісон з Москвою, бо потрапили в полон власних амбіцій.

Прикро. Боляче. Тривожно. Що ж далі?