Що не так із екобусом

БлогиАндрій Рущак , 13 лютого 20171164 1
Андрій Рущак
Диктатор напрямку даних у ГО «Кращий Сихів»

-7, сонячна лютнева субота.

В руках картонна коробка з відпрацьованими люмінесцентними лампами, які зібрав за останні кілька місяців.

Зараз 12:45, значить ще 15 хв екобус мав би стояти - сьогодні на Санті він з 10 до 13.

Виходжу за ріг - ок, бус стоїть.

Здати у екобус батарейки і люмінесцентні лампи львів’яни можуть вже кілька років. Мобільний пункт збору їздить містом, розклад руху публікується десь щомісяця - хто слідкує, той може дізнатися про місця і час його стоянки. Власне, в цьому і є перша проблема.

Щоб дізнатися про час і місце стоянки екобусу, треба не просто бути зацікавленим у темі утилізації відходів, а й постійно відслідковувати новини на цю тему. Скажімо, про стоянку буса 11 лютого на Санті я дізнався на початку лютого, майже випадково - при чому сам розклад на лютий місяць був поданий як відсканований текстовий документ із таблицею (привіт, пошукові запити). Ще один дрібний, але нюанс - адреса стоянки була вказана як просп.Червоної Калини, 105, хоча справжня адреса ТЦ Зубра-Центр (в народі «Санта Барбара») - просп.Червоної Калини, 109.

Стукаю у вікно буса з пасажирського боку. Водій махає - мовляв, підходь з боку водія. Підходжу, водій приспускає скло до половини вікна. Гм, передаю йому лампи в ту шпару по одній.

Передавай цілу коробку, - каже мені.
Дякую, вона мені ще знадобиться, - відповідаю.
Збоку наш діалог через скло мабуть виглядає досить дивно.

Що далі? Куди повезете лампочки,
На утилізацію!
Куди саме? -
стараюся чемно наполягати
В Мурованому є завод!
А де саме?
Слухайте, ніхто вас туди не пустить!

Дивіться, я здаю лампочки, я хочу знати, що з ними далі робиться. Куди ви їх везете? - усміхаюся
На Пластову 125. Але після сертифікації вас туди не пустять. Вся інформація є на сайті міськради.

Наостанок питаю:
Коли наступного разу будете?
За два місяці.

На цьому дякую і прощаюся. Мішн комплітд.

Так виглядає процес здачі люмінесцентних ламп. Що з ним не так?

Проблема планування. Як я згадував раніше, графік і місця стоянок невідомий наперед. Повідомлення за місяць недостатньо для того, щоб екологічно свідомий львів’янин з коробкою використаних ламп у своїй квартирі зміг спланувати їхню здачу.

Що робити: додатково опублікувати графік стоянок на рік. Можна створити календар, який поступово наповнювати, на події якого можна підписатися і отримувати нагадування про місце і час стоянки буса. Можна створити список розсилки з такою інформацією, на який запросити підписуватися всіх у цьому зацікавлених. Все це можна зробити безкоштовно.

Проблема обліку. Я здав три лампочки. ОК, я довірливий представник покоління 80х, я вірю в те, що ці три лампочки доїдуть до пункту переробки. Але яким чином відбувається підрахунок всіх зібраних ламп? Невже їх звозять на купу і вже на місці підраховують? Невже нікому нецікаво, скільки саме ламп здали на Санті, скільки на Володимира Великого? Ці дані можна було б використовувати для внесення змін у графік руху буса. Наразі виглядає, що це не робиться.

Що робити: вести облік, при чому якомога детальніший - скільки чого здали де і коли. Публікувати ці дані - не в розрізі «за рік здали 100500 кг батарейок», а постійно протягом року. Цей облік може навіть бути видимий для користувача. Я здав лампи - я отримав щось типу квитанції, там можна було б зазначати навіть скільки ламп у цей день здали переді мною. Той факт, що окрім мене на Санті здало лампочки ще п’ятеро осіб, підтвердить мою віру в людство.

Проблема інформування. Замість пояснювати мені на пальцях і відсилати на сайт міськради, водій мав би дати мені буклет зі всім, що стосується збору, зберігання та переробки. Дорого? Друк 200 кольорових флаєрів коштує менше 300 грн, при великих замовленнях можна вкластися в 1 грн за штуку. Користь - безцінна.

Що робити: зрозуміло.

Проблема ставлення. Остання, але основна, як на мене. Скільки львів’ян користується екобусом? Хто ці люди? Одне відомо точно - в плані екосвідомості це часто early adopters, готові підтримати зелену ініціативу міста першими, попри незручності чи недоліки провадження. І ось приходить така людина, ми беремо у неї лампочку і… все. Ми не запрошуємо її залишити свій контакт для подальшого зв’язку. Ми не пробуємо залучити її до подальших екоініціатив, розпочатих містом. Ми марнуємо нагоду побудувати спільноту - точкові взаємодії не переростають у щось більше. Так не має бути.

Що робити: По-перше, приймаючи лампи, оператор екобуса має запропонувати залишити свої контакти. На основі зібраних даних можна зробити список розсилки, можна будувати фб-групи, можна творити спільноту. По-друге, здавши лампи, я маю мати можливість принести щось додому - або інформацію про їх переробку (щоб мати аргументи для залучення своїх знайомих до цієї благої справи; ціна - див вище), або розмальовку (яку мій малий розмалює і якою хвалитиметься; ціна - скільки там коштує одна ксерокопія?), або графік стоянок екобуса (яким вже я сам похвалюся у фб чи приліплю на холодильник) тощо. Варіантів море. Головне - змінити ставлення і почати працювати на те, щоб бусом почало користуватися ширше коло львів’ян.

Те, як весь процес здачі батарейки виглядає зараз, не сприяє збільшенню популярності екобуса, кількості його користувачів чи зменшення викинутих на смітник люмінесцентних ламп.

Нескладні недорогі кроки можуть змінити ситуацію на краще.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук