Що радять президентові люди Медведчука?

Перемикаючи ввечері телеканали, побачив на президентському 5-му каналі знайоме обличчя Ігоря Смєшка, голови СБУ часів Кучми, а в нині радника президента Порошенка.

Основна проблема української влади полягає в тому, що більшість її представників є виключно майстрами «розмовного жанру». А коли доходить до справи, то завсідники телевізійних ток-шоу виявляють виняткову імпотентність. Особливо небезпечно, коли такі «пустушки» позиціонують себе великими фахівцями у питаннях національної безпеки.

Але навіщо потрібен Петру Олексійовичу «отруйник» Ющенка і «свідок вбивства Юлею Щербаня», а також фігурант інших кримінальних справ?

Почнемо з історії нашого героя. Фігура Ігоря Смешка – комічна і зловісна одночасно: він виглядає зловісним і обізнаним, поки не переходити до багатослів’я. За його багатослівністю – порожнеча людини, яка нічим крім скандалів, не прославився в силових структурах. Успішно розвалив свого часу ГУР, потім, вже на посаді голови СБУ – нашпигував цю організацію пройдисвітами. Але може саме це і потрібно було його покровителю, який старанно просуває Смешка у службових лабіринтах. Адже його покровителем був сам Віктор Медведчук. Беззавітно люблячи гроші, Смешко регулярно промишляв торгівлею зброєю. Навіть на пост голови СБУ він входив з кримінальною справою на найближчих «сподвижників» (Юрія Прокоф'єва, Олександра Сарнацького і Олександра Галаки) за підробку документів на ввезені контрабандою пістолети. Медведчуку довелося тричі телефонувати Піскуну, щоб ГПУ закрила справу. Маючи такий «дах», Смешко не гидував «бізнесом», який реально бив по обороноздатності нашої країни.

Так, разом з майбутнім наступником на посту голови ГУР і партнером по бізнесу Олександром Галакою, він продав в Еквадор у 1998 році зняті з бойового чергування зенітно-ракетні комплекси.

За успіхи в зниженні обороноздатності країни всесильний глава адміністрації Кучми, Медведчук – ставить Ігоря Смешка керівником Комітету з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при президентові і за сумісництвом – заступником Секретаря РНБО. Секретарем РНБО тоді був партнер Медведчука по СДПУ (о) Є.Марчук. Хто не в курсі, Комітет з ВТС і ЕК був головним оператором торгівлі зброєю, отриманого від роззброєння української армії. Шкоди нашій обороні за часів Кучми було завдано не набагато менше, ніж за часів Януковича. За «відмінні» результати на цьому терені Медведчук у 2003 році забезпечив призначення Смешка на пост Глави СБУ.

Помаранчева революція змусила Смешка неабияк попітніти. Він несамовито намагається довести, що не годував Віктора Ющенка діоксином під час сумнозвісної вечері на дачі у Сацюка. Але той був упевнений в зворотному, так як за спиною глави СБУ маячила фігура Медведчука.

Ставши президентом, Ющенко позбавив Смешка посади, а Сацюку довелося втікати з країни. Взагалі, якщо згадати, чим запам'ятався Смешко на посаді голови СБУ – то це, перш за все, незаконне стеження і прослуховування опозиції, а також призначення на високі посади відвертого бандита Сацюка (1-ий заступник голови СБУ), і шахрая, який не має ні найменшого поняття в розвідці – Синянського.

Нагадаємо, що 5 вересня 2004 року опозиційний кандидат в президенти Віктор Ющенко повечеряв з главою СБУ Ігорем Смешком на дачі у його заступника Володимира Сацюка. Після вечері Ющенку стало погано, скінчилося все клінікою «Рудольфінерхаус» у Відні, наривами на обличчі і висновками міжнародної комісії про отруєння діоксином.

У 2009 році, відбившись від кримінального переслідування, нікому не потрібний Смешко намагається зайнятися політикою, очоливши партію з претензійною назвою «Сила і Честь».

В партійну «рукавицю» до Смешка набивається натовп відставників: екс-заступник генпрокурора Микола Обиход, заступник міністра НС Григорій Рева, екс-головком ВМС Володимир Безкоровайний, екс-начальник УБОЗ Юрій Черкасов. Прокурори Гарник і Колінько (повний склад тут).

Ближче до заходу епохи Януковича з усієї лампасної братії залишається лише кілька реальних персонажів, і перш за все – ще одна довірена людина Медведчука – Микола Обіход. Свого часу він був звільнений Геннадієм Васильєвим з ГПУ, незважаючи на заслуги в справі Лазаренка і пресування Тимошенко, і знайшов притулок в команді Медведчука в СБУ – заступником у Смешка.

За часів Януковича «нерозлучникам» вдалося монетизувати, те, чим займався переважно Обиход: вони наймаються до Партії регіонів підтримувати дискредитацію Юлії Тимошенко. Обіход пише книгу «Изолгавшаяся», а Смешко їздить по міжнародним конференціям (в Парижі, Берліні, Римі і т.д.) і роздає інтерв'ю про причетність екс-прем'єра Юлії Тимошенко до фінансування вбивства депутата Євгена Щербаня.

Зазвичай це виглядало так: «Про ймовірну причетність екс-прем'єра Юлії Тимошенко до фінансування вбивства депутата Євгена Щербаня правоохоронцям відомо ще з 2001 року. У рішенні суду Луганська по банді Кушніра присутнє посилання, навіть у вироку, на свідчення від квітня 2001 року Кириченка, який заявив на допиті в присутності американських правоохоронців про те, що Юлія Володимирівна Тимошенко причетна до фінансування за скоєння вбивства депутата Щербаня», - сказав екс-голова СБУ Ігор Смешко в ефірі телеканалу ТВІ.

За цим вельми прибутковим заняттям їх застав Євромайдан, перемога Революції, втеча Януковича, анексія Росією Криму, початок АТО і президентські вибори, які виграв Петро Порошенко. Фактично, в той час, коли народ вже виходив на Майдан – Смешко продовжував обслуговувати інтереси Януковича-Медведчука.

Медведчуку, який хотів отримати монополію «таємного парламентера» з Путіним, потрібна була своя людина в новій адміністрації президента. Такою людиною став Смешко.

Необізнаних у підкилимні договорняки здивувало, коли Порошенко 7 жовтня 2014 року призначив Ігоря Смешка радником і керівником Комітету з питань розвідки. При цьому майже ніде в коментарях це призначення не пов'язали з іншим призначенням: 10 жовтня 2014 року головою Донецької обласної держадміністрації (потім - ВГА) став генерал Олександр Кіхтенко, який на виборах 2014 року очолював передвиборний список смешковської партії «Сила і честь», (список - тут).

Протрималися обидва недовго. У 2015 році Смешко і Кіхтенко звільнили з різницею в кілька місяців. Але чому Петро Олексійович наблизив до себе людину з огидною (прямо скажемо) репутацією?

Відповідь – банальна. Контакти з Медведчуком компрометували президента, тому потрібен був сірий і непримітний контактер, поява якого, як в АП, так і в офісі Медведчука не привертала б особливої уваги.

Ідея відродити Комітет з розвідки, який вже існував при Кучмі і який Смешко очолював із 1995 до 1997 рр, за чутками, стала хорошим прикриттям для цієї людини-пустушки. Він не розповів Петру Олексійовичу, що єдиним результатом роботи старого Комітету під його керівництвом стало викачування інформації з СБУ, Міноборони і кримінальної розвідки ГУБОЗ МВС в інтересах його господаря – нібито для роботи з міжнародними злочинними синдикатами. Насправді вони намацували тіньові фінансові потоки (торгівля зброєю, виведення капіталів через схеми, контрабанда) і самі сідали на них.

Коротка ретроспектива подвигів Смешка і його оточення не залишає сумнівів в тому, ЧИМ саме займалася його команда.

Пригадується конфлікт з Савлоховим навколо стрип-бару «Варшава». Квартирне кидалово фірм «Інтербудінвест» і «Стабіл». Загадкові смерті партнерів по бізнесу (наприклад, Чумака) з наступною передачею їх частки кримінальних авторитетів (Фадєєву «Москва»).

Кадрові призначення, ініційовані Смешком, так само диктувалися політичними і бізнес-інтересами його патрона. Володимир Сацюк, Олег Синянський, Микола Обіход і багато інших, будучи заточені на бізнесові та політичні інтереси Медведчука, як зайчики, виконували будь-які його доручення.

Дружини і діти близьких до Смєшка діловарів і вихідців з ГРУ (Сарнацького, Галаки, Сацюка і т.д.), а так само його власна дружина Юлія Михайлівна Смешко, були зафіксовані співзасновниками ТОВ «Бізнес-консалтинг центр», який поєднує невинну дослідницьку діяльність з поставками зброї авіакампанією «Volare».

Після скандалу з отруєнням Ющенка у фірми змінилися засновники. Але збережений зв'язок проглядається через племінницю Смешко Ірину Харитонову, яка входила співзасновником в «Інтербудінвест» і зараз залишається в Бізнес консалтинг центр.

До речі, в статус фізосіб-підприємців недавно перейшли всі члени сім'ї Смешко - його дружина Юлія, сини-студенти Ігор і Михайло. Судячи за даними Мін'юсту, вони займаються здачею в оренду нерухомості в Києві. Яка вже тут розвідка?!

Не дивно, що з призначенням Смешка в 2014 році керівником Комітету з питань розвідки, президент замість інформації отримував дезінформацію, а замість координації роботи спецслужб – підкилимну гризню і роздування щік в пустопорожніх інтерв'ю.

Положення Ігоря Петровича ускладнювало й те, що він посварився з тієї своєю свитою, яка в 2003-2005 рр «грала короля» в СБУ. Покійний Андрій Таранов, якого він привів в СБУ з ГУР і дипмісії в Ізраїлі – спочатку керівником свого апарату, а потім керівником Департаменту контррозвідувального забезпечення економіки, нібито відкрито посилав колишнього шефа подалі.

З 2005-го їх уже нічого не пов'язувало. До свого призначення Таранов вийшовши на пенсію, працював начальником безпеки в ТОВ «Ренесанс Капітал». Пізніше, коли Смешко на пару з Обиходом чмирив на гроші ПР Юлію Тимошенко, Таранов розрулював серйозні бізнес-питання КМДА, Євро-2012 і аеропорту «Бориспіль».

Тому, коли Ігор Петрович з'явився в коридорах АП, його колишній начальник апарату м'яко кажучи, не зрадів. Як і екс-глава СЗР Микола Маломуж, який змінив свого часу Синявського. Між Тарановим і Маломужом з одного боку і Смешком з іншого вибухнула словесна дуель в ЗМІ.

Варто було Таранову заявити в інтерв'ю 5 каналу, що Україна в змозі самостійно забезпечити протиповітряну оборону і не чекає, що США нададуть їй переносні зенітно-ракетні комплекси, як Смешко накидався на нього, фактично називаючи профаном, багато на себе бере.

«Питання організації протиповітряної оборони поза компетенцією Таранова, а тому заступник голови АП повинен був отримати попереднє письмове погодження подібного публічної заяви у командувача Військово-повітряних сил, начальника Генерального штабу і міністра оборони України», - заявляв екс-голова СБУ (повний текст тут).

Маломужа він прополоскав в інтерв'ю «Дзеркалу тижня», звинувативши в ще більших гріхах. «Маломуж до 2005-го не мав ніякого відношення до розвідорганів і не працював за кордоном, а в 2010-2013 роках був радником Віктора Януковича. У КДБ УРСР він працював в 5 відділі «по боротьбі з інакомисленням» і відповідав за оперативну розробку Київського національного університету, з якого згодом вийшли деякі впливові політики, пов'язані з паном Маломужом. Саме ці політики допомагали Маломужу зробити кар'єру. Але мені дивно чути його виступу в ЗМІ як нібито експерта з розвідки. Саме Маломуж знищив комітет з розвідки в 2007 році – як ми бачимо, це призвело до катастрофічних наслідків і дезорганізовувало розвідспільноту», - гарячкував Смешко (інтерв'ю).

У тому ж інтерв'ю Смешко натякав на підніжки з боку Таранова і свою близькість до Президента: «До сьогоднішнього дня не було жодного випадку, коли я просив можливості для доповіді президентові, і мені було б відмовлено. Жодного. При цьому прошу врахувати, що сам проект положення про створення комітету з розвідки і штат цієї структури ми, група колишніх працівників цього комітету, подамо на розгляд президенту найближчим часом, можливо навіть завтра, якщо це дозволить графік мирних переговорів. Причина пробуксовування з розробкою і затвердженням положення саме та, про яку ви говорили – шалений опір бюрократичного апарату. В тому числі і всередині адміністрації президента. Підтримка проекту є тільки у самого президента України. і при його підтримці цей проект послідовно реалізовується, незважаючи на всі перепони ...».

Але багатослівність і відсутність реального вихлопу згубило мертвонароджений розвідкомітет. Не без сприяння Таранова в бюджеті 2015 року на його діяльність практично не виділили коштів. А навесні 2015-го і зовсім розформували, знизивши Смешко до рівня радника президента. Його відсунули від можливості закидати дезінформацію в силові структури і керівництву країни, залишивши, мабуть, тільки функції таємного сполучної ланки з кумом Путіна.

І поки в оточенні президента є такі «радники», Медведчук може спокійно працювати в Україні.