Що важливіше за віялові відключення та загальну економію

Останні два тижні поставили питання енергоефективності в країні на перше місце. Шкода, що таким вкрай болючим способом, але насправді ці питання важливі вже не перший рік.

Україні пощастило з можливостями та копалинами, в порівнянні з європейськими країнами, разом з тим, повна незалежність вимагає від нас переглянути спосіб життя на загальному рівні.

Віялові відключення, економія на рівні окремих людей та у форматі «наливати в чайник мінімально потрібну кількість води», ЗМІ попереджають про можливу найхолоднішу зиму за всі часи, люди масово скуповують павербанки, газові пальники та шкарпетки з хутра альпаки. Зараз або ти енергоощадливий, або і ти, і твої сусіди, і твоє місто сидять без тепла та світла. Та все це – боротьба з наслідками.

Що ж важливо враховувати, аби знизити рівень стресу і для людей, і для держави та комунальних підприємств? Розглянемо результати досліджень команди ЛУН місто. Ми робили кілька досліджень на цю тему. Сьогодні, у воєнні часи, на них цікаво дивитися вже під іншим кутом.

Наприклад, ми аналізували типи опалення у Києві та Київські області. Тоді, два роки тому, нас це цікавило виключно з точки зору більш свідомого споживання. Зараз ми бачимо, що проблема централізованого опалення не тільки в тому, що тепло долає завеликий шлях до споживача, й в залежності споживачів від єдиної центральної системи, яка є ціллю ракет та безпілотників русні.

Трошки теорії. Опалення у житлових багатоповерхівках України буває трьох типів. Централізоване – тепло йде від великої загальної теплової станції. Автономне – гріє котельня, що обслуговує один будинок чи житловий комплекс. Індивідуальне – тепло подається газовим чи електричним котлом, що встановлений у квартирі.

У кожного типа опалення є свої переваги та недоліки. Серед мінусів централізованого – залежність від аварій на магістральних трубопроводах та загального опалювального сезону. Автономного – можливий шум та вібрації від котельні. Індивідуального – підвищені вимоги до безпеки при користуванні газовим котлом. Серед плюсів автономного та індивідуального – менший час у дорозі тепла та, як результат, менші теплові втрати. А ще у ворога немає стільки ракет.

Щоб розібратися, до якого відсотку будинків Києва й області тепло долає менший шлях, ми аналізували дані про 13 тисяч багатоповерхівок. Житло умовно розділили на два типи – нове (збудоване після 2010 року) та старе (до 2010 року). Досліджували введені в експлуатацію будинки.

Абсолютно недарма зараз у новобудовах все частіше роблять автономне чи індивідуальне опалення. Воно дозволяє бути і більш ощадливим, і більш незалежним. Тобто хороша новина – сучасні новобудови та свідомі забудовники почали вирішувати наявні та такі критично важливі сьогодні проблеми ще до війни.

Погана новина – у нас всіх попереду багато роботи над перетворенням нашого житла на енергоощадне. Друга проблема – утеплення будинків.

У Києві близько 10 500 житлових будинків. Майже 6000 з них не мають комплексного утеплення стін – це «хрущовки», «сталінки», серійні панельні будинки 1970-1990-х. До 1600 серійних панельок Києва зведені з так званої утепленої панелі. Але таке утеплення не є ефективним і не відповідає сучасним нормам.

Зовнішнє утеплення мінеральною чи базальтовою ватою, пінополістиролом мають близько 400 багатоповерхівок (дані на 2019) – це новобудови. Інформація щодо утеплення ще близько 2600 будинків наразі відсутня.

Клаптикове утеплення квартир взагалі не розв'язує проблему всього будинку, тому на нього не звертали увагу.

Також ми проводили не менш цікаве дослідження щодо можливостей будинків утримувати тепло. Ознайомитися з ним можна тут. Спойлер: Старе житло віддає більше тепла назовні, аніж нове.

Нове житло будують значно більш енергоощадливим. Але у новому житлі рекомендуємо звертати увагу на клас енергетичної ефективності, що декларується в проектній документації. За необхідності можна провести сертифікацію енергетичної ефективності. Варто дізнатися про товщину теплової ізоляції, проконтролювати якість кріплення утеплювача до стін та містки холоду. Інакше теж є ризик втрачати більше тепла.

Отже, на прикладі Києва та області бачимо, що сьогодні загальна історія з енергоефективністю житлового фонду країни не дуже позитивна. Це напряму пов’язано з тим, що раніше були зовсім інші норми будівництва.

До того ж, крім вимог до безпеки, віддаленості від об’єктів енергетичної інфраструктури, в орендарів та покупців формується ще одна вимога до майбутнього житла: наскільки воно зберігатиме тепло. Це може стати однією з причин підвищення попиту на них в тих областях, де росія продовжуватиме свої терористичні дії.

Пам’ятаємо, що відповідальність на кожному з нас. Починаючи від людини, яка наливає в чайник мінімально потрібну кількість води, закінчуючи свідомими забудовниками, які враховують всі ризики та створюють комфортне, тепле, безпечне житло.