Дональд Трамп продовжив покращувати життя Сполучених Штатів Америки уже сьогодні. Ну, так, як він розуміє це покращення. Черговим епізодом реаліті-шоу «Трамп 2.0» стало скорочення таких всесвітньо відомих державних ЗМІ США, як «Голос Америки» і «Радіо Свобода». Звісно ж, усе це під благими гаслами боротьби з бюрократією, яку обіцяв сам Трамп, а тепер втілює в життя ще один яскравий персонаж сучасності Ілон Маск. Цих епізодів ще буде і буде, але зупинімося на цьому детальніше. І не тільки тому, що це можна назвати навіть і наступом на свободу слова, яка принаймні до інавгурації 47-го президента вважалася святая святих американського способу життя.
Як відомо, легендарне передвиборче гасло Дональда Трампа – те саме, що Make America Great Again, «Зробимо Америку знову великою» – не є витвором трампівських політтехнологів. Ну та й справді, в часи всеперемагаючого постмодерну, суттю якого є запозичення усього, чого тільки можна, з різних епох і стилів, це не мало б дивувати. Так от, майже ідентичний слоґан – Let's make America great again – використовував ще перед своїм першим президентським терміном Рональд Рейґан. І навряд чи тут простий збіг.
Справа в тому, що постать Рейґана досі є для Республіканської партії практично культовою. Власне кажучи, ні після, ні багато десятиліть до колишнього актора (аж до, певно, Двайта Ейзенгавера, а то й до Улісса Ґранта) «слони» не мали настільки харизматичного, ідейного і популярного лідера. Тому нічого дивного немає в тому, що, наприклад, спікер Палати представників Майк Джонсон позиціонував себе як прихильника рейґанівської політики. Та й самого Дональда Трампа його оточення називало «рейґаністом». Тут все логічно – і майже скопійоване гасло Рейґана більш ніж прямо символізує зв’язок політичних поколінь у Великій старій партії. Зв’язок, якого насправді не існує.
Рональд Рейґан прийшов до влади наприкінці 1980-го. Того року, коли Сполучені Штати ще з президентом-демократом бойкотували Олімпійські ігри в СРСР, оскільки той розпочав війну в Афганістані. А через два роки після інавгурації, рівно посередині першого президентського терміну, 40-й президент США у своєму виступі перед Національною асоціацією євангелістів США назвав Радянський Союз «імперією зла». Та промова взагалі була настільки антирадянською, що Рейґан, попри досить шанобливе ставлення до американських президентів у попереднє десятиліття, десятиліття «детанту», так званої розрядки у відносинах між двома наддержавами, став для Кремля справжнім «ворогом номер один», з його «печерним антикомунізмом».
І це були не просто красиві слова. Бо від слів очільник Білого дому перейшов до справи, уже через два тижні після того виступу оголосивши про початок роботи над програмою «Стратегічна оборонна ініціатива». Це були ті самі «Зоряні війни», якими нас, радянських школярів 80-х, лякали з телевізора і які насправді спровокували гонку озброєнь і, разом із падінням цін на нафту, надірвали і без того підточену брежнєвськими часами радянську економіку. А потім і сам Радянський Союз.
Але і про слова забувати не варто. Ось про ці слова Рональда Рейґана – «вони (Кремль) повинні зрозуміти, що ми ніколи не відмовимося від наших принципів та норм. Ми ніколи не поступимось нашою свободою». Колишній актор виявився ідейним президентом, хай навіть це й виглядало дещо старомодно. І його позиція була не позою, це було справжнє переконання. Говорячи афористично – Рейґан проповідував те, що сповідував сам. І саме в цьому була його сила – в цій упертій цілісності, у тому, що він справді зробив Америку великою. Великою демократичною державою, для якої принципи і цінності були на першому місці.
До чого тут історія з «Голосом Америки» і «Радіо Свобода»? До того, про що колись написав наш великий поет: «Я на сторожі коло їх поставлю слово». У Білому домі 80-х чудово розуміли, навіщо потрібні ці державні ЗМІ. Розуміли всю важливість їхнього існування. Навряд чи знаючи, але, мабуть, здогадуючись, що в багатьох квартирах і хатах Радянського Союзу тишком-нишком слухали ці радіостанції, як чи не єдиний ковток свіжої, непідцензурної інформації. Як нагадування про те, що про них пам’ятають у великому світі. Бо велика демократична держава просто не може не підтримувати прагнення людей усього світу до свободи. Якщо це велика демократична держава…
А що ми бачимо зараз? Трамп уже відмовився не те що від рейґанівської ідеї про «імперію зла», а навіть в елементарному, визнанні Росії агресором, почав здавати назад. Замість того, щоб натиснути на нинішню кремлівську недоімперію, він веде з нею переговори, практично вмовляючи Путіна піти на поступки. Ще й торгуючись з ним тим, що взагалі-то Сполученим Штатам не належить. (Ні, звісно, ніхто в Конгресі та американському суспільстві не дозволив би йому заманити Путіна поверненням Аляски в обмін на припинення війни в Україні, але це принаймні було б не так лицемірно, як те, що ми бачимо в останні тижні.)
І, звісно ж, «Голос Америки» та «Радіо Свобода». От де Трамп є повним антагоністом Рейґана. І не тому, що з’явилися соцмережі, зовсім ні. 47-й, на відміну від 40-го, в принципі не розуміє суті поняття «свобода» і ролі у світовому демократичному процесі Сполучених Штатів Америки. Уявіть собі, якою була б реакція Політбюро і радянських пропагандистів на закриття цих радіостанцій десь у середині 80-х. Та вони б не повірили своєму щастю. Так, не повірили б – бо не може президент Сполучених Штатів Америки, ще й такий ідейний, припиняти роботу цих променів свободи, які, попри всі глушилки, прошивали тоталітарний радянський морок. Не може.
А Дональд Трамп зміг. Бо ніякий він не рейґаніст. І навіть не президент США. Знаєте, що записано в Декларації незалежності Сполучених Штатів Америки, якій ось-ось виповниться 250 років? «Ми вважаємо за самоочевидні істини, що всіх людей створено рівними; що Творець обдарував їх певними невідбірними правами, до яких належать життя, свобода і прагнення щастя». Те ж, як бізнесмен Трамп, сидячи в кріслі глави Американської держави, веде переговори з Україною, чий народ прагне життя і свободи – свідчить про те, що всі ці права для нього є порожнім звуком.
Трамп не те що не Рейґан чи навіть антиРейґан. Він – руйнівник усього того світу, тієї ідеї, які намагався зберегти від зажерливих рук Кремля справді великий республіканський президент попереднього століття. І знищення «Голосу Америки» та «Радіо Свобода» є черговим підтвердженням того, що слово «свобода» в лексиконі Дональда Трампа стоїть на одному з останніх місць. Якщо взагалі присутнє.
Ми використовуємо