У Львові облікують усі радянські мозаїки

У Львові взялися облікувати та дослідити мозаїки, створені за часів Радянського союзу. Цим займатиметься управління охорони історичного середовища. Далі ці знахідки вивчить спеціальна комісія. Вона має визначити, які мозаїки мають мистецьку цінність та повинні бути захищеними.

Велетенське панно у холі Палацу учнівської молоді на площі Петрушевича створив Петро Гарпаш. Тут мовою постатей з різними атрибутами художник розкрив мистецькі напрямки – танці, літературу, музику, театр.

«Перша робота після інституту ‒ 1983 рік. Це за один рік зробилося», – розповідає автор мозаїки у Палаці Петрушевича Петро Гарпаш.

Минуло вісім років, відколи автор не бачив своєї мозаїки. Каже, що для нього вона як дитина.

«Воно живе без мене. І мене не буде, і моїх внуків не буде, якщо її не зіб’ють, звичайно», – додає художник.

Мозаїка підводного світу оздоблює 70 квадратних метрів стіни в басейному залі «Євроспорту». З’явилась вона тут у 1986 році.

«Впродовж 14 років, скільки я тут працюю, ми кожного дня любуємось цією роботою. Діткам дуже подобається», – каже тренерка з плавання Ольга Браілко.

Її автор Володимир Слєпченко навіть не знав, чи вона вціліла до нашого часу. Панно зробив на державне замовлення. А нині бачить його вперше за 30 років. Мозаїка збереглась чудово, каже автор.

Втім, так пощастило не усім творам радянського часу, які є у Львові. У липні забудовники під час реконструкції знищили мозаїку «Океан» та модерністську роботу на заводі «Кінескоп». Псуються й інші декори — найчастіше те, що на фасадах будинків. Потрохи руйнується панно «Пори року», що на університеті ветеринарної медицини.

«Відбувалося замокання, підтікання, і мозаїка почала руйнуватися. Коли це помітили, поставили риштування і почали збивати, але активісти, люди почали бити на сполох», – розповіла кандидатка архітектури, викладачка «Львівської політехніки» Наталя Піддубна.

Щоби припинити руйнування мистецьких мозаїк, міська рада вирішила зробити інвентаризацію. За основу беруть дисертацію Наталі Піддубної. Кандидатка архітектури дослідила 33 радянські мозаїки від 1949 до 1991 років.

«Ми зараз не можемо оцінити їхню мистецьку вартість, якщо ми їх докладно не дослідимо. Тому що не кожна з них мала би бути пам’яткою мистецтва, вони є різні за якістю, різні за суттю», – пояснила начальниця управління охорони історичного середовища Лілія Онищенко-Швець.

«Серед такої комісії обов’язково мали б бути і митці, і архітектори, які оцінять, наскільки вдало панно вписано в простір, архітектуру інтер’єру чи простору вулиці, наскільки воно залишається актуальним на сьогодні», – каже кандидатка архітектури, викладачка «Львівської політехніки» Наталя Піддубна.

Автор однієї із таких мозаїк каже, що їх варто зберігати, якщо художники використовували цікаві прийоми у роботі.

«Треба запитати у людей, як вони до того відносяться. Все, що не несе радянської ідеології, все потрібно лишати, а чому б і ні», – сказав художник, автор мозаїки Володимир Слєпченко.

Коли буде створена комісія з вивчення радянських мозаїк та хто до неї увійде ‒ ще невідомо. Результатом її роботи має стати перелік творів, який передадуть до Мінкульту, аби надати мозаїкам статус пам’ятки культури.